WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Але більшов. уряд рішуче виступав проти цих пропозицій, хоча восени 1918р. він видав закон про продовол. податок, який був зірваний громад. війною. Небажання сел-ва терпіти надалі продрозкладку стало очевидним і викликали селянські партизанські війни та бандитизм (Тамбовзька і Воронезька губернії (антоновщина), Україна, Сер. Поволжьє, Дон, Кубань та ін.).

Вся суть кризи в кінцевому підсумку звелась до одного слова – Кронштадт (повстання в морській фортеці, що була 1 із гол. осередків рев-ції, розпоч. 1 березня 1918р. і було придушене за допомогою штурму в ніч з 16 на 17 березня). Все це дозволило усвідомити необхідність нового екон. ставлення до сел-ва, проте партія ще не мала чітких реалістичних уявлень про необхідність змін, а торкалась лише проблеми ролі профспілок у рад. сусп-ві.

Причини переходу від "воєнного комунізму" до нової економічної політики, необхідно підкреслити, що вони мали як об'єктивні, так і суб'єктивні передумови. До перших слід віднести закінчення бойових дій, все більш помітний розрив союзу робітничого класу і селянства , кризовий стан економіки, спад світового революційного руху, неможливість вирішити завдань соціалістичного будівництва за допомогою старих методів управління суспільством.

Важливою суб'єктивною передумовою переходу до непу стало вміння Леніна і його найблищого оточення круто міняти тактику дій, виходячи з правильного врахування та аналізу об'єктивних реалій. Політична суть непу полягала у зміцнені союзу робітничого класу з багатомільйонним селянством. Характеризуючи неп, розглядаючи його як заміну розкладки натуральним податком. Цим нова економічна політика не обмежувалася, вона відкривала шлях для впровадження цілого комплексу економічних заходів:

1 Відбулося повернення до використання товарно-грошових відносин для будівництва нового суспільства;

2 Неп відроджував торгівлю як посдинальну ланку народного господарства

3 Неп відкривав шлях до впровадження госпрозрахунку, який став матеріальною основою соціальної справедливості і демократії

4 Бурхливого розвитку в роки непу набула орендна форма організації праці.

5 Неп відкривав шлях до використання іноземного капіталу. Виникли концепсії

6 З переходом до непу почала відроджуватися кооперація як розгалудженна система саммодіяльних господарських організацій.

Неп сприяли далеко не всі. У нього були принципові супротивники , в тому числі і в партії. Не розібравшись у суті нової політики, вони стверджували, що вона підриває завоювання Жовтня , реставрує капіталізм.

І все ж неп приніс жаданні зміни. З 1921р. починається зростання виробництва. Розпочалася реконструкція промисловості, будівництво перших електростанцій. Відбулися зміни і в соціальній сфері . Кількість робочого класу у 1927р. фактично перевищив довоєнний рівень.

Неп забезпечив значні позитивні зрушення і в Україні; можливість реалізувати свою продукцію; до сільських кооперації було залучено більше половини селянських господарств України.

Саме нова економічна політика, стала базою, основою відбудови народного господарства, розбудови нових суспільних відносин.

22 Протиборство політичних сил в Україні в роки громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції.

У листопаді 1918 p. після підписання Німеччиною і Радянською Росією перемир'я командуючий групою військ Курського напряму (до складу якої входили й українські повстанські дивізії) В. Антонов-Овсієнко звернувся до В. Леніна за допомогою у своєму намірі "йти вперед" і — голими (та сміливими) руками, взяти те, що потім доведеться брати лобом". З цією метою було утворено Укрреввійськораду, до якої увійшли Й. Сталін, В. Затонський, В. Антонов-Овсієнко. 28 листопада ЦК КП(б)У затвердив Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі з Г. Пятаковим. У грудні група військ Антонова-Овсієнка (близько 3 тис. чоловік) рушила в Україну. Партизанські загони один за одним залишали Директорію і приєднувалися до більшовиків. У цей же час в багатьох селах, волостях, повітах повсталі селяни відновлювали радянську владу. З січня 1919 p. більшовицькі війська увійшли в Харків, де вже два дні відбувалося повстання робітників проти Директорії, 12 січня вступили до Чернігова, 19 січня—Полтави, 27 січня—до Катеринослава, 5 лютого — Києва. Ще на початку місяця Директорія перебралася до Вінниці, але вже в березні, втікаючи від більшовиків переїхала до Проскурова. Там відбулось останнє її засідання в повному складі. Після цього Директорія розділилася: Є. Петрушевич, що входив до неї як представник ЗУНР, І. П. Андрієвський вирушили до Станіслава, а С. Петлюра, Ф. Швець і А. Макаренко перебралися до Рівного. Взимку 1919 р. на переважній частині України було встановлено радянську впаду. 14 січня згідно з декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду республіка одержала назву "Українська Соціалістична Радянська Республіка". Програма політичних і соціально-скономічних перетворень знайшла відображення в урядовій декларації від 25 січня. Головне завдання полягало в "доведенні соціалістичної революції до кінця". Передбачалося також, визволити трудящі з під гніту експлуатації шляхом націоналізації промисловості, вироблення всеохоплюючого законодавства з питань охорони праці, страхування й пенсійного забезпечення. Проголошувалася ліквідація поміщицького, куркульського й монастирського землеволодіння. Робилися певні кроки у реорганізації шкільної та позашкільної освіти, створенні єдиної трудової школи. 29 січня зазнав реорганізації й уряд. Існуючі до цього відділи були перетворені в народні комісаріати, " завідуючі стали наркомами. Очолив уряд у складі 17 чоловік болгарин Християн Раковськнй. Важливу роль у зміцненні радянської влади в Україні відіграв ІІІ-Й Всеукраїнський з'їзд рад. що працював у Харкові 7—10 березня 1919 p. Його делегати (близько 2 тне. чоловік) заслухали й обговорили звіт уряду, а також військове земельне та продовольче питання. Прийняли першу конституцію УСРР. Центральними органами радянської влади стали:

Всеукраїнський з'їзд рад Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет рад (до нього увійшли 89 комуністів і 10 українських есерів, очолив—Т. Петровський), Рада народних комісарів (уряд, головою якого було знову-обрано X. Раковського, він же і нарком закордонних справ). В основу діяльності Раднаркому було покладено воєнно-комуністичні заходи, запозичені з практики Радянської Роси: прискорення темпів націоналізації промисловості; згортання товарно-грошових відносин; заміна товарного ринку як універсального регулятора економіки усілякими розкладами (наприклад продовольчими); прагнення перейти (в сільському господарстві) від одноосібного до усуспільненого виробництва шляхом створення радгоспів, комун, артілей; запровадження у політичній сфері диктатури пролетаріату, як "обов'язкової умови перехідного періоду від буржуазної формації до комуністичної. У вирішенні внутрішніх проблем широкого використання набули органи Всеукраїнської надзвичайної комісії (ВУЧК). які розпочали боротьбу з "класовими ворогами". Ці та інші подібні заходи ще більше посилили дестабілізацію в країні. Вже у березні-квітні розпочалися, а згодом набули широких масштабів виступи селян під гаслами "Геть комуну!", "За Радянську владу без комуністів!" (Квітень 93 виступи, липень— 207). З'явилися десятки озброєних загонів (чисельністю від десятків до кількох тисяч чоловік) на чолі з "батьками", отаманами тощо (Зелений, Струк, Ангел, Соколовський та ін.). Проти більшовиків розпочали також боротьбу військові підрозділи М. Григор'єва й Н. Махна, які перед цим Знаходилися на їхньому боці. У червні на територію України вторглися полчища генерала А. Денікіна й до липня захопили велику частину Лівобережжя. Здобувши Полтаву й Кременчук, вони розпочали наступ на Київ, куди Ь заходу в цей час 'просувалися 50-ти-сячва Українська галицька армія (УГА) і 35-тисячнс петлюрівське військо. Більшовики, нездатні чинити опір, за наказом Леніна розформували в середині серпня другий український радянський уряд. Більшість його членів повернулися до Москви. ЗО серпня 1919 р. до Києва увійшли петлюрівські війська, а наступного дня — денікінці. Білогвардійський окупаційний режим тривав в Україні з літа до осені 1919 р. Запеклий поборник "єдиної і неділимої Росії". А. Денікін жорстоко придушував не лише національно-визвольний рух, в й будь-які вияви українського національного життя. У жовтні 1919 р. більшовицькі війська, поповнившись свіжими силами, розгромили під Кремами три добірні дивізії Добровольчої армії і 16 грудня оволоділи Києвом, а до середини лютого 1920 р. витіснили деніхінців з України. ЦК КП(б)У дуже хотів, щоб цього разу український народ сприйняв прихід Червоної армії як визвольний похід, а-не як чергову окупацію. Аби надати третьому українському радянському урядові, сформованому 21 грудня 1919 p.. національного забарвлення, на кілька високих посад у ньому було призначено українських комуністів. Основною своєю метою КП(б)У проголошувала "захист незалежності й неподільності" УСРР. VIII Всеросійська партконференція прийняла резолюцію "Про 'радянську владу на Україні" в першому пункті якої зазначалося: "РКП стоїть на точці зору визнання самостійності УСРР". Прагнучи заспокоїти селянство, більшовики припинили колективізацію, яка в Україні зустрічала значно більший опір, аніж у Росії. Завдяки новій політиці більшовики домоглися того, що опір українського населення не набув такого розмаху, як під час двох попередніх спроб встановлення радянської влади. І все ж значна кількість заможного селянства продовжувала партизанську війну. В Україні діяли понад 100 повстанських загонів, загальна чисельність яких перевищувала 40 тис. чоловік. На півдні "батько Махно" протримався аж до серпня 1921 року.

Loading...

 
 

Цікаве