WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

15Провал внутрішньої і зовнішньої політики російського царизму в роки Першої світової війни. Лютнева революція 1917 року в Росії та її історичне значення.

Росія на початку 1917р. вступила у смугу політичної, економічної і воєнної кризи. Оскільки країна не була готова до тривалої війни, яка "з'їдала" більшу частину бюджету держави, ЇЇ економіка поступово занепадала. Промисловість не встигала задовольняти потреби фронту, а про виробництво товарів широкого вжитку не могло бути й мови. Більшість робітників мобілізували до війська, фабрикам і заводям бракувало робочих рук. Через відсутність палива зупинялися залізниці, і у великих містах гостро відчувався брак продовольства. Це викликало обурення робітників, котрі і без того вели напівголодне існування. У сільському господарстві ситуація також була нелегкою. Більшість чоловіків мобілізували до армії. Майже половина з них загинула або стала інвалідами. Через брак робочих рук, низьку агрокультуру, відсутність передової техніки в країні з кожним роком війни все менше і менше збирали хліба, скорочувалося його постачання у міста і на фронт. Поміщицькі господарства занепадали і скорочували виробництво потрібних продуктів. Почастішали реквізиції коней та іншої худоби у селян для потреб армії. Війна вочевидь загострила нужду і страждання народу. Майже в кожній сім'ї хтось загинув, був поранений чи перебував на фронті, що викликало соціальну, психологічну нестабільність у суспільстві. Народ втомився від постійних негараздів, його патріотичний запал вичерпувався. Гасло "За віру, царя і вітчизну" вже не викликало ентузіазму в солдатів російської армії, котрі четвертий рік гинули в Галичині, Білорусії та Польщі. Російське самодержавство політичне вичерпало себе. Цар Микола П (1894-1918) та його оточення були неспроможні керувати гігантською імперією. Дворянство, яке оточувало царя, не сприймало жодних змін і не могло врятувати країну. Крим і загибель монархічної моделі управління була невідворотна. Та ні Микола II, ні його уряд цього не розуміли. Шлях перетворення Росії з абсолютної монархії на конституційну (скликання Думи) був повільним і болісним. Дума не змогла стати рушієм політичних, економічних і соціальних змін у країні. Нездари й авантюристи типу Г. Распутіна набували все більшого впливу на оточення царя. Політичні сили в Росії поляризувалися. Дворянство підтримувало самодержавство і не хотіло жодних докорінних змін. Кадети. октябристи та інші демократичні партії вимагали від царя та уряду стяти на шлях рішучих змін і тим самим відвернути катастрофу. Ліві партії - есери та меншовики • вважали, що тільки революція спроможна очистити російське суспільство і вивести його із кризи. На крайніх лівих позиціях стояло більшовицьке крило РСДРП(б) на чолі з В. Ульяновим (Леніним). Більшовики закликали до революційної боротьби, ліквідації "експлуататорських класів" і встановлення "диктатури пролетаріату". Крім того, проти російського самодержавства та імперської системи в цілому виступали національно-патрютичні сили поневолених народів. Отже, революція, що вибухнула в лютому 1917р., була породжена злиденністю робітництва і селянства, політичним безправ'ям народів, існуванням у Росії самодержавної монархії, що унеможливлювала розвиток демократичних свобод у російському суспільстві. Війна й економічна руїна прискорили революційний вибух у кращі. Проти самодержавства виступали різні верстви і сили Росії. Робітництво, селянство, інтелігенція вимагали рішучих змін. Вони й стали рушійними силами російської революції. Використовуючи складну ситуацію в кращі, повели широку пропаганду революційних ідей есери, меншовики й більшовики. На відміну від них кадети і октябристи вимагали змін без революційних потрясінь.

16Створення в Росії двовладдя та його класова суть.

Днем перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції вважається 27 лютого, коли на бік повсталих робітників почали масово переходити солдати Петроградського гарнізону. У цей день на фабриках і заводах, у військових частинах Петрограда були обрані представники до рад робітничих і солдатських депутатів. Увечері відбулося перше засідання Петроградської ради. Утворення рад і Тимчасового уряду створило ситуацію, що отримало назву двовладдя. Адже влада робітників та солдатів була уособлена в радах, а владу ліберальної інтелігенції промисловців, частини землевласників уособлював Тимчасовий уряд. Влада зосередилась в руках двох керівних органів, чиє ставлення один до одного було суперечливим і коливалось від суперництва до співробітництва. Причинами існування двовладдя були стихійність соціального вибуху, неорганізованість політичних партій для взяття ними влади, розрізненість дій політичних партій як правого так і лівого табору. Історичне значення двовладдя полягало в тому, що в Росії з'явилась можливість мирного переходу від самодержавства до демократичного республіканського устрою при забезпеченні широкої демократії для народу. Повалення монархії, проголошення демократичних прав і свобод, а, відповідно, вирішення загальнонаціонального завдання революції призвело до розколу в революційному русі: для одних революція вже скінчилась (праві і ліберали), а для інших тільки розпочиналась (соціалісти). Домінування соціалістичних партій у політичному житті визначила подальшу долю революції. У країні розгорнулась гостра політична боротьба. Двовладдя проіснувало кілька місяців – до липневих подій 1917 року. Після цього політична обстановка в країні докорінно змінилася. Вся влада була захоплена буржуазією, яку представляли у Тимчасовому уряді кадети і підтримували меншовики та есери . 8 липня Тимчасовий уряд очолив есер Керенський. 24 липня був утворений 2 коаліційний уряд з представників буржуазних і дрібно-буржуазних партій на чолі з Керенським.

17Боротьба класів і політичних партій за шляхи розвитку Росії після Лютневої революції 1917 року.

Після Лютенової революції боролися три основні суспільні сили, три політичних табори:

  • Буржуазія;

  • Пролетаріат;

  • Дрібна буржуазія, передусім, селянство.

Ці основні класові сили далеко неодночасно оцінювали підсумки Лютневої революції у по-різному уявляли собі перспективи подальшого розвитку Росії.

Головна партія буржуазії - кадети - з опозиційної партії перетворилися у партію правлячу, стала при владі, її лідери ввійшли до тимчасового уряду.

Змінилося й становище двох наукрупніших дрібнобуржуазних політичних партій - меншовиків та есерів. Їх лідери з початку виникнення Петроградської ради його виконанні , щодо червня 1917 р. фактично очолював всю систему рад. У травні видатні діючи партій меншовікив та есерів увійшли до тимчасового уряду, тобто стали поряд з кадетами, правлячими та урядовими партіями. Їх мета - вирішення назрілих завдань реформістськими методами, виведення країни з кризи буржуазно-демократичним шляхом. Меншовики переконані, що Росія внаслідок відсталості не визріла до соціалізму і вважали, що межою можливих завоювань є догма демократизації країни на базі буржуазногосподарських відносин.

Гостра боротьба навколо оцінки історичної обстановки і питання про шлях розвитку країни розвернулося у РСДРП, що воцарилася у визначеній тактиці партій. У більшовиків, спочатку сформувалися два альтернативні рішення, відносно шляхів подальшого розвитку революції і політичної поведінки партій:

  1. Ленінська - викладено у квітневих тезах.

  2. Рішення більшості більшовиків, які працювали у

Росії, сформульовано у документах російського бюро ЦК петербургського та інших комітетів.

Російське бюро ЦК, вважало, що буржуазно-демократична революція ще не закінчена і не бачили перспективи переростання її в соціалістичну революцію, вважаючи її передчасною.

В.І.Ленін в "Листах здалека" та у "Квітневих тезах" розробив нову платформу, центральним пунктом якої був пункт про переростання буржуазно-демократичної у революцію соціалістичну.

Loading...

 
 

Цікаве