WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

59 Україна в системі сучасних міжнародних відносин, головні напрямки її зовнішньополітичної діяльності.

Розбудова Української незалежної держави вступила в новий етап. в грудня 1991 р. відбулась зустріч лідерів України, Беларусі та Російської Федерації, на якій було проголошено про припинення існування СРСР як держави. Одночасно була підписана угода про створення Співдружності незалежних держав (СНД). Верховна рада України ратифікувала цю угод зробивши певні застереження. Міжнародне співтовариство з розумінням поставилось до появи нової суверенної держави, її визнали вже 152 країни світу, з половиною Україна обмінялася посольствами. Було сформовано зовнішньополтічний курс. Україна визнала і підгримує принципи міжнародного права. резолюції 00Н. виконує двосторонні та багатосторонні угоди. Вона розглядає свої кордони як остаточні і не має територіальних претекзііі до сусщя, поважає суверенітет інших держав, відмовляється від застосування сплії або погрози її застосування у відносинах з іншими державами. Україна прагне розвивати співробітництво з усіма країнами, зокрема в рамках СНД, входячи в економічний і політичний простір західно-європейської інтеграції. Україна першою із сучасних держав світу проголосила і проводить курс на ядерне роззброєння. Згідно трьохсторонньої — України, Росії і США — угоди від 14 січня 1994 р„ здійснюється фактичне вивезення в Росію всіх ядерних боєзярядів. У листопаді Верховна рада прийняла постанову про приєднання до договору про нерозповсюджекня ядерної зброї (ДНЯЗ). На початку грудня 1994 р. підписано меморандум Росії, США і Великобританії про поважання незалежності, суверенітету та існуючих кордонів України, утримання від загрози або використання сіілп протії Її територіальної цілісності і політичної незалежності, про недопустимість економічного тиску на Україну. Затверджено воєнну доктрину, яка має обороннші характер. Йде активне творення й розвиток різних гілок влади — законодавчої, виконавчої, судової. Триває розбудова збройних сііл, органів державної безпеки, внутрішніх справ, прикордонної, митної, фінансової служб, Національного банку тощо.

.

10Демократичні рухи та революції в країнах Європи, Америки й Азії на початку XXстоліття.

Європа

Німеччина. Восени 1918 р. в Німеччині склалася революційна ситуація. Рівень виробництва знизився майже вдвічі: поряд з зубожінням мас посилювалася експлуатація трудящих; давалися взнаки й величезні жертви, яких зазнала країни в роки війни (загинуло близько 2 млн. чоловік). Мільйони людей опинилися ня межі голодної смерті. споживання хліба скоротилося вдвічі, а м'яса і масла — у 8 разів. Значний вплив на становище в Німеччині мали революційні події в Росії. Ліберали, які виражали інтереси буржуазії, прагнули перетворити Німеччину на конституційну минархію. Вони хотіли обмежити владу Кайзера, ліквідувати політичні привілеї аристократії, ввести підзвітність голови уряду рейхстагові. Інтереси робітничою клясу, й тнкож частково середніх верств населення: дрібних службовців, інтелігенції — висловлювали Соціал-демокрятичня пяртн Німеччини та Незалежна соціал-демократична партія Німеччини (СДПН та НСДПН). У травні 1918 р. соціал-демократи, лідерами яких були Ф. Шеидемян і О. Бауер, опублікували "Програму дій", і" висувалося завдання перетворити Німеччину в демократичну соціалістичну державу мирним шляхом. Вони наполягали на відновленні ліквідованих у роки війни політичних свобод, демократизації політичної системи, проголошенні республіки. НСДПН, керована К. Каутським та Г. Гаазе, пропонувала більш радикальну програму дій. Вона вважала за необхідне конфіскацію поміщицького землеволодіння, націоналізацію великої промисловості, проведення соціальних реформ в інтересах трудящих, але була проти встановлення диктатури пролетаріату. Цю ідею підтримувала лише група "Спартак" на чолі з К. Лібкнсхтом та Р. Люксембург. Вони закликали наслідувати приклад Росії. З критикою більшовизму виступив Каутський. У праці ''Диктатура пролетаріату" він підкреслював, що диктатура будь-якого тилу знищить демократичні завоювання народу. Початок революції в Німеччині поклало повстання військових моряків Кіля З листопада 1918 р. їх підтримали робітники. По всій країні створювалися ради робітничих і матроських депутатів. 9 листопада збройне повстання підняли робітники Берліна й солдати місцевого гарнізону. Кайзер Вільгсльм II втік до Голландії. Монархію було повалено, а Німеччину було проголошено республікою. 10 листопада на загальних зборах рад у цирку Буша був обраний виконком робітничих і солдатських депутатів, де більшість належала поміркованим делегатам СДПН та НСДПН. Уряд отримав назву Рада народних уповноважених (РНУ). Очолив ного правий соціал-демократ Ф. Ебсрт. 12 листопада РНУ опублікувала програму революційних перетворень: мав бути запроваджений 8-годиниий робочий день, розширена система соціального страхування, профспілки визнавалися представниками робітників. Їм надавалося право укладати колективні угоди з підприємцями. 16—21 грудня відбувся перший з'їзд рад. який передав законодавчу владу РНУ. ЗО грудня Із представників групи "Сиартак" та лівих соціал-демократів була утворена Комуністична партія Німеччини (КПН). На початку січня 1919 р. комуністи організували в Берліні страйки і демонстрації під лозунгами: "Гбть уряд Еберта— Шейдемяна" і закликами до повалення РНУ та встановлення диктатури пролетаріату. Місто заздалегідь було оточене військами. Нерівна боротьба тривала 10 днів. Придушенням повстання керував соціал-демократ Г. Носке. 15 січня було схоплено і вбито Розу Люксембург і Карла Лібкнсхта. 19 січня в умовах контрреволюційного терору відбулися вибори до національних зборів, які принесли перемогу буржуазним партіям. 31 липня національні збори у Веймарі прийняли так звану веймярську конституцію. Вводилося загальне виборче право для чоловіків і жінок з 20 років, демократичні права і свободи. Уряд формувався більшістю рейхстагу і відповідав перед ним, канцлер був парламентським міністром. Велику владу мав президент, який обирався на 7 років загальним голосуванням. Він був головнокомандуючим, призначав тя звільняв міністрів і канцлера, розпускав рейхстаг і призма ча в вибори. Першим президентом став соціал-демократ Еберт.

Отже, революція в Н імсччині завершилася утворенням демократичної республіки президентського типу. Залишки феодально-абсолютнстських порядків були ліквідовані. Комуністи та ліві соціал-демократи виступили навесні 1919-го у Баварії, де 13 квітня була проголошена Баварська радянська республіка. Вони утворили уряд під назвою Комітет дії на чолі з комуністом Є. Лсвінс і приступили до проведення реформ за більшовистським зразком. В першу чергу мова йшла про введення робітничого контролю над виробництвом, націоналізацію банків, організацію Червоної армії. Однак через три тижні урядові війська придушили Баварську радянську республіку. Революційні події охопили й інші кра'їни Європи. 30—31 жовтня 1918 р. в Угорщині, що стяла самостійною державою, відбулася революція. Д влади прийшов уряд правих соціал-демократів ня чолі з графом М. Караї. 16 листопада крашу було проголошено республікою. Але це не змінило тяжкого становища трудящих. Політика уряду викликала невдоволення серед робітників. Ситуація особливо загострилася, коли 20 березня 1919 р. держави Антанти пред'явили Угорщині ультиматум, зажадавши передачі майже двох третин її території сусіднім державам: Румунії, Чехословаччині і майбутній Югославії. Уряд виявився неспроможним дати відсіч цим територіальним зазіханням, що обурило широкі верстви населення. 21 березня Будапештська рада робітничих депутатів проголосила Угорську радянську республіку (УРР). Було сформовано новий уряд на чолі з комуністом Б. Куном, до якого влада перейшла мирним шляхом. Зв час існування УРР було ухвалено демократичні закони, зокрема, про націоналізацію промисловості, банків і транспорту, про монопольне право держави на зовнішню торгівлю, а також прийнято конституцію. Однак УРР проіснувала недовго — лише 133 дні. У серпні 1919 р. заходами Антанти і внутрішньої контрреволюції її було придушено. Після розпаду Австро-Угорщини Словаччина увійшла до складу Чехословацької держави, уряд якої під тиском Антанти розпочав інтервенцію проти УРР. Вчинивши рішучий опір, Угорська Червона армія невдовзі перейшла в контрнаступ. Захопила дві третини території Словаччини. 16 червня у Пряшеві було проголошено Словацьку радянську республіку, її уряд націоналізував банки, акціонерні товариства й великі промислові підприємства. Для захисту республіки утворювалися загони Червоної армії. Однак угорські й словацькі червоноармійці на вимогу країн Антанти залишили територію Словаччини. Там було відновлено закони Чехословацької республіки.

Loading...

 
 

Цікаве