WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

На цій конференції США вперше спробували вчинити тиск на СРСР, використавши щойно здобуту ядерну монополію.

Постдамська конференція мала велике історичне значення. На ній проявився відхід учасників коаліції від співпраці, багато питань визвали гострі суперечності. Фактично на цій конференції було покладено початок розподілу Європи на сфери впливу. Тобто проявились перші пагінці явищ, які отримали назву "холодної війни".

54Демократизація Радянського суспільства та процес суверенізації республік наприкінці 80-х - на початку 90-х років. Розпад СРСР і створення Співдружності Незалежних Держав.

1991 р. в країні набули поширення відцентрові процеси. На тлі протиборства центру й республік розпочинається "війна законів" між парламентами РРФСР і Союзу, поглиблюються суперечності між лідерами демократичних сил, президентом Росії Б. Єльциним і президентом СРСР М. Горбачовим. Заколот консервативних сил на чолі з КПРС, здійснений 19— 21 серпня 1991 р. з метою відновлення в країні тоталітарного режиму, пробудив суспільну свідомість мас і прискорив розвал СРСР та ліквідацію його державних структур. Діяльність КПРС було заборонено. Одна за одною 8 союзних республік проголосили свою незалежність, а З прибалтійські республіки уже визнані міжнародним співтовариством, 6 вересня 1991 р. їх визнає й Радянський Союз. Щоб зберегти СРСР, М. Горбачов пропонує новий варіант союзного договору, який мало чим відрізнявся від попереднього. Але народи колишніх союзних республік на референдумах висловили бажання жити в незалежних суверенних державах. На загальноукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. понад 90 % громадян підтримали Акт проголошення незалежності України. Президентом було обрано Л. Кравчука. А вже через тиждень у Мінську президенти Росії, України й Білорусії підписали угоду про ліквідацію СРСР і утворення Співдружності Незалежних Держав, відкритої для всіх інших держав, що постали на руїнах радянської імперії. 21 грудня 1991 р. на зустрічі в Алма-Аті до СНД приєдналися ще 8 республік. Після цього М. Горбачов залишив посаду президента. СРСР припинив своє існування. Радянська держава, що фактично була спадкоємицею колишньої царської імперії, проіснувала сім десятиліть і породила більше проблем для свого народу й людства, ніж спромоглася розв'язати. Держави СНД відрізняються від республік колишнього Союзу своїм суспільно-політичним і нацюнально-тсрнторіальним устроєм, новою системою пріоритетів у міжнародних Зв'язках. За короткий час вони підписали понад 200 документів, які передбачають створення близько ЗО координаційних органів СНД з метою регулювання міждержавних стосунків. Однак функціонунування Співдружності викликає багато нарікань. Держави, що утворилися після розвалу СРСР і входять до СНД, крім старих невирішених проблем, зіткнулися з цілою низкою нових. Спільними проблемами для колишніх радянських республік. крім прибалтійських, стали значний спад виробництва, зростання інфляції, повільне просування по шляху ринкових реформ, суттєве зниження життєвого рівня основної маси населення. Реформи, початок яких було покладено ще в ході перебудови, мали за мету роздержавлення економіки, приватизації, перехід до ринку. Проте, вони привели лише до зламу старої адміністративно-командної системи, а не до ефективного введення ринкового механізму. Наприклад, чекова приватизація в Росії завершилася 1 липня 1994 р., але основна маса населення так і не стала співвласниками підприємств або об'єктів сфери послуг. Крім того, приватизація не привела до припинення спаду виробництва. Крім спільних проблем, країни СНД мають і суто національні: забезпечення прав людини, демократичних свобод, перебування на територіях деяких держав військових контингентів російської армії тощо. Найгострішою і трагічною проблемою для всіх стали міжнаціональні та міжрегіональні конфлікти. Вже після розпаду СРСР на території колишнього Союзу почали виникати широкомасштабні кровопролитні конфлікти із застосуванням сучасної бойової техніки: в Абхазії, Інгушетії, в Придністров'ї, нарешті в Чечні. Конфлікт в Чечні перетворився в справжню війну російських федеральних військ проти озброєних формувань генерала Д. Дудаєва, її жертвами вже стали десятки тисяч мирних жителів. Схожа ситуація склалася в Таджикистані, де в ході громадянської війни загинуло 25 тис. жителів, а 350 тис. стали біженцями. Конфлікти на терені колишнього Радянського Союзу не виключені і в найближчі роки. Держави СНД мають також проблеми і в стосункам з іншими країнами. Неконвертованність. національних валют, неконкурентність товарів, що виробляються, призводить до пасивного сальдо в торгівлі з країнами Європи та Сходу. Наприклад, Казахстан і Узбекистан вивозять в дальнє зарубіжжя товарів в 30-40 разів менше, ніж Фінляндія. В СНД діють не лише центробіжні, а й цектрострімкі сили. Вони підштовхують деяких членів Співдружності до укладення більш тісних угод між собою. Так, 20 січня 1995 р. в Москві було підписано 17 документів про міждержавні відносини Росії та Казахстану. До митної декларації про "прозорі кордони" приєдналася й Білорусія. Домовленості про врегулювання економічних питань, зокрема, про погашення заборгованості за газ, було досягнуто того ж дня між Туркменістаном та Україною. Таким чином, незважаючи на суттєву відмінність одних країн СНД від інших, всі вони знаходяться на перехідному етапі, за яким, можливо, послідує стабілізація.

55 Демократичні революції в країнах Східної Європи наприкінці 80-х - початку 90-х років. Крах тоталітарно-бюрократичних режимів.

Об'єктивна необхідність у змінах назрівала давно й особливо гостро виявилася наприкінці 80-х рр. У Польщі, яка переживала найбільшу кризу майже ціле десятиліття (1979— 1980), парламентські вивори у червні 1989 р. стали своєрідним плебісцитом і принесли поразку ПОРП. До влади прийшли опозиційні сили. Визначну роль почало відігравати проф-обєднання "Солідарність". Один з його керівників Т. Мазо'вецький став головою уряду у вересні 1989 р., а а грудні 1990-го президентом Польщі під час всенародного голосування було обрано лідера "Солідарності" Л. Валенсу. У Польщі почалося здійснення економічної реформи, розробленої 'міністром фінансів Л. Бальцеровичем, відомої під назвою "шожова терапія". Складовою Її частиною була відміна контролю над цінами прн одночасному введенні вільної торгівлі, а також приватизація державного сектора. Реформа, однак, призвела до значного падіння рівня життя населення. За короткий строк стабілізувала ринок й хоча західні держави надали Польщі кредити для покращення економічної ситуації, це викликало незадоволення трудящих. На виборах до парламенту 1993 року вони віддали свої голоси за бувших комуністів. Подібні процеси відбувалися і в інших країнах. В Угорщині початок перетворень припадає на травень 1988 р., коли на конференції УСРП було критично оцінено діяльність партії, визнано гостру кризу в кращі, а також необхідність проведення політичної та економічної реформ. У лютому 1989-го УСРП визнала багатопартійність і фактично відмовилася від монополії на владу. Значними подіями в історії країни було проголошення 23 жовтня 1989 р. Угорської Республіки та прийняття сесією державних зборів поправок до конституції, за якими Угорщина ставала незалежною, демократичною і правовою державою на чолі з президентом. У березні-квітні 1990 р. відбулися вибори до парламенту, на кких перемогла опозиція. Найбільшу кількість голосів зібрав Угорський демократичний форум. Його лідер Й. Анталл сформував новий уряд. Він продовжив лінію на розвиток ринкових механізмів. Чітко визначилися європейські орієнтири зовнішньої полп-ики Угорщини: вона як і Польща заявила про свій намір вступити до Ради Європи. У 1991 р. країну покинули радянські війська. Оскільки в Угорщині на всіх етапах зламу тоталітарних інститутів, не було масових виступів трудящих, можна вважати, що там відбулася "революція зверху". Проте демократи не змогли вирішити наболілих проблем і на парламентських виборах у травні 1994 р. до влади повернулися ліві сили. В НДР революційні події розпочалися в жовтні 1989 р. Тут багатотисячні демонстрації і мітинги в різних містах спричинили падіння партійного і державного керівництва на чолі з Є. Хонеккером. 18 жовтня на пленумі ЦК СЄПН він подав у відставку, а 7 листопада подав у відставку уряд НДР у повному складі. 9 листопада було відкрито кордон між НДР і Західним Берліном. Горезвісна Берлінська стіна перестала виконувати свої функції. Через рік, 3 жовтня 1990 р., НДР за рішенням свого демократично обраного парламенту добровільно возз'єдналася з ФРН. Це відбулося з волі більшості населення. У Чехословаччині в листопаді 1989 р. розпочався масовий демократичний рух, який мирним шляхом привів до краху комуністичну партію. Ці події дістали назву "ніжної", "оксамитової'" революції. Все почалося з виступів студентів 17 листопада, які були підтримані через декілька днів переважною більшістю жителів Праги. В керівництві КПЧ виникла боротьба між прихильниками жорстких методів та тими, хто був готовий піти на поступки. 21 листопада на фоні мітингів і демонстрацій по всій країні прихильники жорсткої лінії змушені були визнати свою поразку. Оновлене керівництво КПЧ пішло на переговори з опозицією, представленою Громадянським форумом. В січні 1990 р. лідер цієї організації В. Гасел, відомий драматург, диседент став президентом країни. Нові власті почали ринкові реформи. Люди старшого покоління пам'ятали ті часи, коли Чехословаччнна до встановлення І комуністичного режиму (лютий 1948 р.) займала 7 місце в світі серед найбільш розвинутих країн, а в 1990-му опинилася лише на 40-му. В 1991 р. з Чехословаччини були виведені радянські війська. Події розвивалися в позитивному руслі, але виникли проблеми у взаємовідносинах чехів і словаків. У червні 1992 р. на виборах а Чехії та Словаччині перемогу одержали партії, які виступили за мирне "розлучення" Чехословаччннн. З 1 січня 1993 р. Чехословаччнна як єдина країна перестала існувати. На її місці виникли дві держави — Чехія і Словаччина. У Болгарії в результаті політичної кризи, викликаної погіршенням економічного становища та масової втечі до Туреччини туркомовиого населення, у листопаді 1989 р. генеральний секретар Болгарської комуністичної партії Т. Живков був знятий з усіх керівних посад. Головну роль у партії почали відігравати реформатори. Послаблення тоталітаризму привело до виникнення опозиції. Найбільш впливовим став Союз демократичних сил. Його лідера Ж. Желева у серпні 1990 р. обрано президентом Болгарії. В грудні того ж року було сформовано коаліційний уряд. до складу якого увійшли як опозиціонери так і колишні комуністи. В країні почалися ринкові перетворення, але досить слабка економіка, орієнтованість болгарських товарів на СРСР, відсутність достатнього досвіду в проведенні приватизації та багато інших причин зумовили різкий спад виробництва. На середину 1994 р. 60 % населення за рівнем доходів опинилося за межою бідності. На виборах до парламенту в грудні 1994 р. перемогла соціалістична партія, створена на базі комуністичної. У Румунії, де існувала найбільш жорстока, тоталітарна диктатура Н. Чаушеску, революційні події супроводжувалися кровопролиттям. В грудні 1989 р. вибухнуло народне повстання. За тиждень було повалено, здавалося, непохитний режим, що створювався десятиріччя. Диктатора та його дружину стратіїлн. Розвиток подій в Румунії свідчить, що антиреформістськнй курс Н. Чаушеску привів до крайнього зубожіння народу. Ліквідувати таку відсталість новим властям дуже не легко. Кульмінація "югославської кризи" настає у зв'язку з проголошенням Словенією та Хорватією незалежності в червні 1991 р. Слідом За Словенією та Хорватією у березні 1992 р. заявляє про свій державний суверенітет Боснія та Герцеговина (ще трохи згодом і Македонія). Таким чином, на рубежі 80—90-х рр. у країнах Східної та Півдснно-Східної Європи під впливом рішучих виступів широких народних мас проти існуючих владних структур відбулися якісні зміни, які можна трактувати як революції. Нові політичні сили, що прийшли до влади, розпочали розбудову соціально-орієнтованого ринкового господарства, правової держави, ліберальної демократії.

Loading...

 
 

Цікаве