WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

50 Перші заходи по демократизації суспільного життя і подоланню наслідків сталінізму у 50-х роках, їх непослідовність.

Після смерті Й. Сталіна (5 березня 1953 р.) між представниками керівної верхівки СРСР розпочалася боротьба за владу. Провідне становище в новій ієрархії спочатку належало Г. Маленкову, який став головою Ради Міністрів і очолив секретаріат ЦК. Але він міг залишитися лише на одній із посад, то вибрав пост голови Ради Міністрів. У березні 1953 р. ключову посаду в ЦК партії займає М. Хрущов, якого обирають секретарем, а у вересні — першим секретарем ЦК КПРС. Однією з найбільших заслуг М. Хрущова був розпочатий ним процес десталінізації суспільства. Уже в квітні 1953 р. газета "Правда" заявила, що вчені-медики, засуджені як "лікарі-вбивці", стали жертвою ганебної провокації, 'їх змусили зізнатися у вигаданих злочинах "з допомогою незаконних засобів". 10 липня того ж року заарештовано, а в грудні після суду — розстріляно шефа всевладного МВС Л. Берію, одного з найближчих помічників Й. Сталіна. Таким чином, армія вийшла з-під контролю держбезпеки. У 1954 р. було реабілітовано учасників "ленінградської справи", а шефа МДБ І. Абакумова, ініціатора фабрикації цієї справи,— розстріляно. За амністією, оголошеною у вересні 1955 р., вийшло на волю чимало людей, засуджених за співробітництво з німцями, а більшість звинувачених у контрреволюційних діях було звільнено у 1956 р., після XX з'їзду КПРС. Реабілітація жертв сталінського терору дістала високу оцінку світової громадськості й піднесла авторитет керівника радянської держави. Ще одним важливим досягненням тих років було проведення сільськогосподарських реформ. У своєму виступі на вересневому (1953) пленумі ЦК М. Хрущов, наголосивши на відставанні сільського господарства, запропонував підвищити закупівельні ціни на основні види продукції (в 5,5 раза на м'ясо, удвічі на молоко й масло і на 50 % на зернові), а також зменшити обов'язкові поставки державі продуктів, списати борги колгоспів, знизити податки з присадибних ділянок. З 1954 р. прибутки колгоспників починають зростати. У 1954 — 1957 рр. за ініціативою М. Хрущова було освоєно близько 35 млн. га цілинних і перелогових земель у Казахстані, Сибіру, на Уралі, в Поволжі, на Північному Кавказі. У 1956 р. вдалося зібрати рекордний урожай зернових — 25 мл. т. Половину цього збіжжя дала цілина. Протягом трьох років виробництво сільськогосподарської продукції зросло на 25 %. За період з 1953 по 1958 р. споживання м'яса у містах збільшилося на 50 %, риби — на 90%, молочних виробів — на 40 %. Якщо взяти до уваги щорічне підвищення зарплати в середньому на 6 %, то стане ясно, що матеріальне становище трудящих у другій половині 50-х рр. значно поліпшилося. Політика десталінізації, демократизація суспільства, позитивні зрушення в економші сприяли зростанню соціальної активності мас. Настав період так званої "хрущовської відлиги". Лави творчої Інтелігенції поповнили нові діячі культури, літератури, театру та кіно, так звані "шестидесятники". Небувалих висот досягла наука. У 1957 р. в СРСР було запущено в космос перший штучний супутник Землі. Однак у наступні роки чимдалі більше почав виявлятися волюнтаризм М. Хрущова. І Справедливо піддаючи критиці сталінський режим, він і сам поступово зосередив у своїх руках необмежену владу: спочатку партійну як перший секретар ЦК КПРС. а з 1958 р.— й державну, зайнявши посаду голови Ради міністрів. Таким чином командно-адміністративна система набула завершеного характеру. Хоч Хрущов, як ніхто з вищих керівників країни, розумів необхідність змін і реформ, він. одначе, запроваджував к методами й засобами, властивими тоталітарній державі. Його квапливі, недостатньо виважені Й часто суб'єктивні рішення завдавали значної шкоди народному господарству. Візьмімо хоча б "кукурудзяну епопею"; вирощування цієї культури безоглядно нав'язувалося чи не на всій території країни. Неефективними були й інші кроки, зокрема, запровадження й створення раднаргоспів замість союзних міністерств тощо. На початку 60-х рр. М. Хрущов висунув цілком нереальне гасло: "догнати і перегнати Америку", яке невдовзі дискредитувало його. Додалися економічні труднощі. Широка кампанія, спрямована проти присадибних ділянок, і гонитва за "рекордами", різні невиправдані експерименти призвели до того, шо виробництво м'яса 1964 р. зменшилося порівняно з 1958-м. Дії М. Хрущова розчарували значну частину інтелігенції, особливо після того, коли письменникові Б. Пастернаку не дали змоги отримати Нобелівську премію, присуджену йому за опублікований за кордоном 1957 р. роман "Лікар Живаго". Тоді ж з'явилося перше покоління дисидентів: Таланской, Луковський, Кузнєцов та інші. Волюнтаризм у зовнішній політиці, зокрема під час Карибської кризи, завдав відчутного удару авторитетові СРСР на світовій арені. Невдоволена партійна й бюрократична еліта при підтримці високопоставлених військових пішла на змову. 13 жовтня 1964 р. на засіданні президії ЦК. а потім пленумі ЦК КПРС М. Хрущова було піддано гострій критиці й звільнено з усіх посад. Першим секретарем ЦК КПРС став Л. Брежнєв, а головою Ради міністрів — О. Косигін.

51 Вступ людства в епоху науково-технічної революції. Суть, етапи і соціально-економічні наслідки НТР.

50-ті р.р. хх ст людство вступило в епоху НТР, суто якої в докорінній зміні ПС, сус-ва на основі перетвореня науки а безпосородню продуктивну систему, НТП відбувалася в два етапи. Етап автоматизації - з др. пол. 70-х.р. почався процес переростаня НТР в технологічну революцію. Охоплює всі сфери суспільного життя. Більше використаннчя розумових здібностей має і негативні наслідки:

1) Висока інтенсівність праці;

2) Безробіття;

3} Екологічні проблеми .які постійно загострюються;

4) мілітарізація ек-ки, гонка озброєння

5) В соц.-психологічній сфері НТР спричинила формув. технократичного типу мислення ( людина, яка не ба чить сво го вдосконаленя як тільки через науку і техніку )

6) НТР породила проблеми, які вийшли за менжі нацл континентальних інтересів: екологічні проблеми, використання космосу і світового океану, хвороби, боротьба зі світовою злочинністю, наркоманія. В післявоєнні роки СРСР особливо в період застою були виключені з інтеграційних процесів, тоталітарна політична система привели до самоізоляції. Екстенсивна економіка СРСР і держав соц. вибору була гальмом на шляху впроваджень науки і техніки. Капіталістичний світ переходить до політики "нових рубежів" активного втручання держав. В умовах існування 2-х систем НТР стала ареною як змагання так і взаємодії 2-х систем.

52 Наростання кризових явищ у житті радянського суспільства, соціалістичних країн у 70-х - середені 80-х років, їх суть і причини.

Радянський Союз у своїй зовнішній політиці вживав рішучих заходів для відвернення загрози розпаду соціалістичного табору, припиняючи кожне, навіть найнезначніше відхилення держав, які входили до співдружності, від нав'язаного 'їм курсу розвитку. Так, у зв'язку з демократичними процесами в компартії і суспільно-політичному житті Чехословаччини війська СРСР та його союзників по Варшавському договору в серпні 1968 р. окупували цю країну й придушили демократичний рух. Тиск СРСР на Польщу протягом 70-х рр. завершився запровадженням у грудні 1981 р. В. Ярузельським воєнного стану. Радянський Союз пильно стежив за політичним та економічним життям "братських" республік Східної Свропи. На початку 70-х рр. у зв'язку з погіршенням радянсько-китайських відносин і зближенням КНР із США. Радянський Союз узяв курс на нормалізацію стосунків із Заходом. Після підписання 1968 р. договору про нерозповсюджсння ядерної зброї він уклав договір з ФРН (1970), за яким обидві сторони зобов'язалися утримуватись від погрози силою або її застосування, а також вважати непорушними кордони всіх європейських країн, у тому числі лінію по Одеру та Нисі-Лужицькій. В лютому 1972 р. президент США Р. Ніксон у своєму посланні конгресу заявив, що в ядерній зброї між СРСР і США досягнуто паритет. Це послужіте причиною початку переговорів. Відбувся обмін візитами на няйвищому рівні, було встановлено прямі контакти Брежнєва й Ніксона. В результаті підписано "Основи взаємовідносин між СРСР і США", "Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО)" і "Тимчасову угоду про деякі заходи в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО -1)", "Угоду про відвернення ядерної війни". В 1979 р. був укладений договір ОСО-2, але він не був ратифікований. Представники СРСР, США, Великобританії та Франції уклали чотиристоронню угоду (набула чинності 1972 р.). яка визначила особливий самостійний статус Західного Берліна і врегулювала порядок сполучення із ним, виходячи з міжнародної практики транзиту через територію суверенних держав. 1973 р. було підписано радянсько-американські документи про співробітництво в галузях сільського господарства, транспорту, енергетики, науки тощо, які мали велике практичне значення. Важливим чинником у процесі розрядки міжнародної напруженості став підписаний 1975 р. в Хельсінкі 33 європейськими державами, США й Канадою заключний акт Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі. Це був значний успіх радянської дипломатії. Нарешті, СРСР домігся офіційного визначення територіального й політичного порядку, запровадженого його заходами у Східній Європі. Учасники Наради взяли на себе зобов'язання в стосунках між державами керуватися слідуючими принципами: 1) суверенна рівність, поважання прав, притаманних суверенітету; 2) незастосування сили або погрози силою; 3) непорушність кордонів: 4) територіальна цілісність держави; 5) мирне врегулювання суперечливих питань; 6) невтручання у внутрішні 'оправи; 7) повижання прав людини і основних свобод, у тому числі свободи думки, совісті, релігії' і переконань; 8) рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею; 9) співробітництво між державами; 10) сумлінне виконання зобов'язань по міжнародному праву. Владні ж структури в СРСР не думали виконувати своїх зобов'язань, прийнятих в ХельсінкІ. Зокрема, в другій половині 70-х рр. СРСР почав розміщувати на своїх західних кордонах ракети середнього радіусу дії, СС-20. Це викликало серйозну тривогу серед європейців, спричинило відповідні кроки з боку США, які також почали встановлювати нові ракети в Європі, і, врешті, привело до нового витка ГОГК11 озброєнь. Розрядка 70-х рр. не стяла довгостроковою політикою. Не була подолана логіка "холодної війни" і підозрілість між великими державами. На згортанні, розрядки позначилось економічне відставання СРСР і консервативні тенденції у внутрішній і зовнішній політиці. Немалу роль відіграла й економічна криза 70-х рр.. розцінена радянським керівництвом як кризе капіталізму взагалі. Воно хотіло скористатися нею для встановлення соціалізму у всьому світі. Протистояння між Заходом і СРСР вступило у вирішальну фазу. Радянський Союз постійно підтримував так звані ''прогресивні" рухи й режими, був натхненником кубинської інтервенції в Анголі, допомагав Народному фронтові визволення Мозамбіка, брав участь у конфлікті Сомалі з Ефіопією. Зростала експансія його військово-морських сил в екваторії Світового океану. Смертельного удару розрядці завдала радянська Інтервенція в Афганістані у грудні 1979 р. В цій жорстокій війні на чужій землі загинуло понад 13 тис. і було поранено 37 тис. радянських військовослужбовців. Намагання СРСР, що опинився в міжнародній ізоляції, зберегти свій ядерний й технологічний паритет лягло важким тягарем на плечі народу. Внутрішня антинародна політика СРСР викликала невдоволення широких верств населення. Наприкінці 60-х рр. основні течії дисидентства об'єдналися в "Демократичний рух", яскравими представниками якого були О. Солженіцин, А. Сахаров, А. Синявський, Ю. Даніель, П. Григоренко, Н. Горбаневська, В. Стус, Л. Лук'яненко та сотні Інших. Поборники демократії та національної свободи зазнавали жорстоких переслідувань і репресій, й відправляли в Табори й психіатричні лікарні. Чимало з них загинуло в неволі. Питання прав людини в Радянському Союзі стало однією з найгостріших міжнародних проблем на довгі роки. Різьке загострення в середині 80-іХ рр. економічної і політичної кризи змусило радянське керівництво вдатися до радикальних реформ. Насамперед потрібно було позбутися елементів сталінізму й шлях адміністративно-командної системи, докорінно змінити умови виробництва і методи управління економікою.

Loading...

 
 

Цікаве