WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

43 Масовий партизанський рух в тилу ворога у роки Великої вітчизняної війни.

Основные положения программы борьбы в тылу врага были изложены в Директиве ЦК ВКП (б) н СНК СССР от 29 нюня 1941 г. партийным н советским организациями прифронтовых областей и в Постановлении ЦК ВКП(б) "Об организации борьбы в тылу германских войск". Трудности формирования партизанских отрядов: - в предвоенный период советская военная стратегия не рассматривала этот вид боевых действий, считалось, что партизанское движение не может противостоять советской армии. Были репрессированы идеологи партизанского движения; - еще с периода гражданской войны сохранилось негативное отношение к термину "партизанщина", ставшему синонимом расхлябанности, отсутствовала необходимая подготовка у участников партизанского движения, поэтому большинство партизанских отрядов, созданных в начале войны, или не смогли развернуть боевые действия или были уничтожены.

Ход борьбы. После создания 30 мая 1942 г. Центрального штаба партизанского движения во главе с первым секретарем ЦК КП(б) Белоруссии Пономаренко П.К., активизировалась партизанская борьба. Набольший размах партизанское движения приобретет в 1943 г.

Форма борьбы: — диверсии на коммуникациях противника; разгром вражеских штабов; разрушение линий связи, дорог, мостов; диверсия на ж/д. летом 1943 г. в период наступления под Курском разворачивается операция (рельсовая война), а во второй половине сентября 1943 г. было выведено из строя 2270 км. ж/д; рейды в тылу врага (С.А. Ковпак, А.Ф. Федоров). С весны 1943г. действия партизан стали координироваться с ударами Красной армии. На Украине было создано 23 подпольных обком КП(б), 9 подпольных обкома комсомола, которые в основном были разгромлены.

В итоге: общая численность подпольщиков и партизан на территории СССР достигла 300 тис. человек. Было создано свыше 2000 партизанских отрядов. На Украине действовало более 50 тис. партизан. Партизанами и подпольщиками было уничтожено свыше 36 тис. фашистов и их пособников.

45 Вирішальна роль Радянського Союзу в перемозі над фашистською коаліцією в другій світовій війні.

В январе 1944 г. насчинается наступление под Ленинградом и Новгородом, в результате чего почти вся Ленинградская обл. и часть Калининградской были освобождены, начинается освобождение Эстонии. В начале 1944 г. проводится операция по освобождению Правобережной Украины. Войска первого Украинского фронта и второго Укр. фронта окружили Корсуньшевченковскую группировку противника, которая в последствии была ликвидирована. К исходу 25 марта 1943 г. соединения второго Укр. фронта вышли к гос. границе СССР, а войска первого Укр. фронта подошли к предгорью Карпат. Операция по освобождению белоруси началась 23 1944 г. силами четырех фронтов. 3 июля был освобожден Минск, а 29 июня передовые части фронта вышли к р. Висле, и начали ее форсирование.

В итоге: к счередине осени 1944 г. граница СССР была восстановлна почти на всем протяжении. 20 июля 1944 г. войска Красной армии вступили на територию Польши. В августе-сентябре было Варшавское восстание. Только 17 января 1945 года Варшава была освобождена Красной армией. К концу августа была освобождена Румыния, в сентябре Болгария. В октябре 1944 г. в ходе штурма столицы Югославии Белграда последовал приказ не продвигаться в глубь Югославии. Югославские части полностью освободили свою страну самостоятельно. Освобождение Венгрии - апрель 1945 г., Чехословакии - в конце ноября 1944 г.

В итоге: с 27 марта 1944 г. по 11 мая 1945 г. Красная армия освободила в 13 странах около 140 млн. человек. Освобождение способствовало победе в странах Восточной Европы демократических режимов. Капитуляция Японии и Германии.

49 Відбудова народного господарства в СРСР у післявоєнний період.

Втрати Радянського Союзу в роки другої світової війни виявилися надзвичайно великими. Людські жертви, як серед військовослужбовців, так і мирних жителів, становили приблизно 27 млн. чоловік. Крім того, було знищено 1710 міст І селищ, 70 тис. сіл, 32 тис. підприємств. Поголів'я худоби скоротилося майже на половину. У вересні 1945 р. сума прямих втрат, спричинених війною, досягла 679 млрд. крб., що в 5,5 раза перевищило національний доход СРСР 1940 року. Економіка країни в роки війни працювала для потреб фронту, й тепер потрібно було перевести десятки тисяч підприємств на мирні рейки. Складні питання відбудови народного господарства стали предметом гострих дискусій у 1945— 1946 рр. під час обговорення проекту четвертої п'ятирічки. Врешті, гору взяли ті, хто наполягав на поверненні економічного розвитку до довоєнної моделі. Проект плану було розроблено Із врахуванням досвіду перших п'ятирічок. 1947—1948 рр. відзначалися досить високими темпами зростання промислового виробництва. Ще показовішими в цьому відношенні були 1949 — 1950 рр. Однак у 1951—1954 рр. темпи розвитку промисловості загальмувалися. Складнішим було становище в галузі сільського господарства. 1946 р. в деяких регіонах, зокрема в Україні, внаслідок жорстокої посухи й серйозних прорахунків в управлінні колгоспами розпочався голод. У 1947 р. становище залишалося складним, але поступово колгоспи вийшли з кризи, хоч темпи зростання сільськогосподарського виробництва були надзвичайно низькими. Великими втратами обернулася гро шо ва реформа 1947 р. для тих верств населення, зокрема селянства, які зберігали гроші не в ощадних касах, а в себе вдома, й не змогли вчасно принести їх на обмінні пункти в банки. Третина грошової маси так і залишилася не реалізованою. У країні пожвавилися демографічні процеси. В 1946 ~ 1953 рр. близько 8 млн. сільських жителів мігрувало до міст, залишивши свої оселі. Приплив на підприємства некваліфікованої робочої сили призвів до зниження продуктивності праці й послаблення трудової дисципліни. Зате кваліфіковані робітники та міська молодь дістали змогу вчитися. В 1947— 1953 рр. майже 4 млн, чоловік закінчили виші й середні учбові заклади. Для багатьох категорій трудівників номінальна платна щороку зростала на 8%. Матеріальне становище жителів міст поступово поліпшувалося, хоча життєвого рівня 1928 р. було досягнуто лише у 1954-му. Проблема прав людини залишалася однією з найсерйозніших у радянському суспільстві, де цілі народи було не лише позбавлено елементарних прав, а й депортовано. 26 червня 1946 р. газета "Известия" опублікувала указ про заслання до Сибіру й Середньої Азії нібито за колективну зраду чеченців, інгушів та кримських татар. і фактично ж ще в 1943— 1944 рр. було депортовано близько 200 тне. кримських татар, 400 тис. чеченців, 100 тис. інгушів, 140 тис. калмиків, 80 тис. карачаєвців і 40 тис. балкарців. Упродовж наступного десятиріччя дискриміновані народи офіційно ніби й не існували. У повоєнний період відновилися репресії проти діячів науки та культури, деяких представників партійного апарату, а також військових. За підозрою в причетності до так званої "ленінградської справи", сфабрикованої 1949 р., було заарештовано близько 2 тис. комуністів та членів їхніх сімей. У січні 1953 р. репресивно-каральний апарат сфабрикував "справу лікарів". Групу відомих ученнх-мсдиків єврейського походження звинуватили в умисному отруєнні пацієнтів та інших злочинах. Ця справа набула широкого міжнародного резонансу й призвела до тимчасового розриву дипломатичних відносин між Ізраїлем та СРСР. Компанію репресій, спрямовану проти творчої інтелігенції, представників літератури та мистецтва, очолив сам секретар ЦК ВКП(б) А. Жданов, тому згодом її назвали "ждановщиною". Контроль за ідейно-політичною спрямованістю творів літератури І мистецтва здійснювався шляхом політичної цензури, поліцейського нагляду, розвінчуввльних рецензій в просі, обвинувачувяльних вироків у доповідях на нарадах представників творчої інтелігенції. 14 серпня 1946 р. ЦК партії завдав нищівного удару журналам "Ленинград" і "Звезда" (перший отримав догану, а другий було закрито). Нещадної критики зазнали публікації А. Ахматової та М. Зощенка. 4 вересня нова постанова ЦК викрила як "безідейні" фільми видатних кінорежисерів С. Езенштейна і В. Пудовкіна. Невдовзі дійшла черга до музики, театру та інших жанрів мистецтва. В червні 1947 р. було засуджено "Історію західної філософі'Г Г. Олександрова, а а лютому 1948-го — творчість композиторів С. Прокоф'єва, А. Хачатуряна та В. Мураделі. У період "ждановщнни" було заборонено такі перспективні напрями в науці, як кібернетика, квантова фізика, теорія імовірності, статистичний аналіз в соціології та інші. "Ждановщнна" стала широкомасштабною компанією наступу на демократичні сили та інакомислячих.

Loading...

 
 

Цікаве