WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

німецька — Литву. Не підлягає сумніву, що радянське керівництво було обізнане з німецькими планами вторгнення в Польщу і стало на шлях потурання агресору, який 1 вересня 1939 р. розв'язав Другу світову війну. В той час як Англія оголосила війну Німеччині, радянська преса вихваляла перемоги фашистської армії. Чи перешкодила б вторгненню німецької армії в Польщу відмова СРСР від підписання радянсько-німецького договору? Відповідь на це запитання гіпотетична. Звичайно, нейтралізація СРСР була вигідна для Гітлеру, і не випадково таємні переговори між обома країнами почалися ще в квітні 1939 р., коли був визначений термін вторгнення в Польщу. Хоча немає підстав стверджувати, що плани нападу Німеччини на Польщу обумовлювалися майбутніми домовленостями і радянським керівництвом. Напевно, Гітлер не сприймав небезпеки Червоної армії всерйоз, адже, ще у вересні 1937 р„ плануючи захоплення Австрії і Чехословаччини, він викидав будь-яку можливість збройного втручання СРСР, виходячи з того, що Червона Армія була ослаблена політичними "чистками", а техніка значно поступалася німецькій, що підтвердив досвід Іспанії. Зупинити Гітлера могли тільки спільні дії Англії, Франції і СРСР, створення ними сильної антигітлерівської коаліції. Отже, цілком очевидно, що безпосередньою причиною Другої світової війни (1939—1945) стала агресивна політика Німеччини те Й фашистського керівництва, недалекоглядна політика урядів Англії, Франції і СРСР, які відмовилися ви колективних заходів, спрямованих на отримання агресора, вдалися до політики "умиротворення", я часом і підштовхування агресора до застосування військової сили. 17 вересня 1939 р. Червона армія вступила в Польщу, і через діл дні була опублікована спільна радянсько-німецька заява, в якій зазначалося, що мета цієї акції полягала у "відновленні в Польщі миру і порядку". Під час наступу радянських військ у полон потрапило 230 -те. польських солдатів і офіцерів, переважну більшість яких згодом розстріляли або заслали в концтабори. У Варшаві між німецьким і радянським командуванням було досягнуто домовленості про встановлення кордонів по р. ВІсла. Однак після візиту до Москви Руббентропа лінію розмежування відсунули на схід до р. Буг, що порушувало домовленість, зафіксовану в таємному протоколі. В обмін на це Гітлер погодився на передачу в радянську "Сферу впливу" Литви. Відтепер Радянський Союз виступав як один в союзників Німеччини. Так, після утворення 27 вересня 1940 р. Троїстого союзу між Німеччиною, Італією та Японією Гітлер запропонував Сталіну приєднатися до нього 12—14 листопада в Берліні відбулися переговори між Молотовим і Ріббентропом щодо приєднання СРСР до Троїстого союзу. Радянське керівництво вважало це можливим. але за таких умов негайне виведення німецьких військ з Фінляндії, передача в радянську "сферу впливу" Болгари, будівництво радянської військової бази в районі проток Босфор і Дарданелли, відмова Японії від претензій на вугільні й нафтові родовища на о. Сахалін, розширення радянської "сфери впливу" до Перської затоки Прийняти ці вимоги Німеччина не могла, і переговори були припинені. Якщо врахувати, що генеральний штаб вермахту ще з літа 1940 р. почав розробку плану війни проти СРСР і на сході концентрувалися німецькі війська, то можна стверджувати, що Гітлер і не сподівався на залучення до Троїстого союзу СРСР, а переговори мали стати своєрідною ширмою, за якою приховувалася підготовка до війни 18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву про здійснення з травня 1941 р. плану нападу на СРСР під кодовою назвою "Барбаросса".

32 Початок Другої Світової війни, її причини і характер. Виникнення руху Опору народі в країнах, окупованих фашистською Німеччиною.

Друга світова війна була породжена імперіалізмом. Незважаючи на гострі суперечності, що існували між капіталістичними країнами, головним обєктом їхньої експансії був Радянський Союз. До першого вересня 1939р. війною вже були охоплені численні регіони світу. З нападом Німеччини на Польшу і оголошенням війни німцям з боку Англії та Франції війна остоточно переросла у світову. Польша була черговою жертвою фашистської Німеччини, хоч мала з нею пакт про ненапад.

Фашистські держави встановили на загарбаних територіях так званий "новий порядок" — режим нещадного терору й насильства. Грабували національні багатства й вивозили до своїх країн 'мільйони іноземній робітників для примусової праці. Лише з СРСР до Німеччини вивезено Близько 5 млн. юнаків і дівчат. Польща була перетворена в німецьке "генерал-губернаторство". Чехословаччину вони розчленували, Судетські землі приєднали, Богемію і Моравію перетворили а "протекторат", а Словакію проголосили "незалежною державою". Югославію також розчленували. Грецію поділили на три зони окупації: німецьку, італійську і болгарську. В Данії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах — окупанти поставили до влади маріонеткові уряди. Люксембург був включений до складу Німеччини. В особливому становищі знаходилась Франція. Окупанти зберегли її уряд у "вільній" зоні. Він проводив політику співробітництва з Загарбниками. Тут було ліквідовано демократичні свободи, заборонено політичні партії, розпущено профспілки. Економіка окупованих країн стала придатком воєнної машини. Так, у 1941 р. 80% залізної руди, 50% вугілля, свинцю, цинку та багато іншої стратегічної сировини, що її споживала промисловість Японії", завозилось з Кореї та Китаю, ї Франції гітлерівці забирали 3/4 її сировини і від 50 до 100 % промислової продукції. Велика кількість устаткування, продовольства також вивозилась у Німеччину. Частину окупованої радянської території у тому числі Й тилові райони груп армій, гітлерівське керівництво передали під управління воєнного командування, а іншу підпорядкувало "східному міністерству" на чолі з Розенбергом і поділило на два так звані райхскомісіріати "Остланд" (Прибалтика й більша частина Білорусії) та "Україна". Західно-українські землі було приєднано до польського "генерал-губернаторства". Невдоволених "новим порядком" знищували або кидали до концентраційних таборів. У Європі в самій Німеччині їх налічувалося ЗО. Найвідоміші серед них — Дахау, Бухенвальд, Мяйданек, Освенцім. Лише в двох із згаданих — Майданеку та Оемнцімі — було знищено 5,5 млн. людей, в основному радянських громадян. Дещо інакше діяли японські окути йти. Перш ніж вторгнутись у ту чи іншу країну, вони вишукували своїх можливих прихильників серед національної буржуазії та інтелігенції, пропонували "співробітництво", пропагували ідею визволення народів Азії від білих колонізаторів. Насправді ж японці безжально грабували інші народи, вивозили Все цінне до себе на острови, визискували мільйони робітників і селян, обертаючи в на безправних рабів. Ярмо білих колонізаторів змінювалося на японське. Після запровадження "нових порядків" поневолені народи Європи й Азії ставали на боротьбу проти ворога. В багатьох крапках створювалися партизанські загони, виникав рух Опору, що об'єднував різні верстви населення: робітників і селян, дрібну й середню буржуазію, інтелігенцію і діячів церкви. Частина великої буржуазії та поміщиків також брала участь у русі Опору. Інші йшли на співробітництво з окупантами, стаючи колабораціоністами. Так, зокрема, у Франції з фашистськими окупантами і колабораціоністським урядом маршала Петена боролася "Вільна Франція" Ш. де Голля. а також партизанські загони та підпільні групи, очолювані комуністами й соціалістами. У листопаді 1942 р. французька сторона уклала з Ш. де Голлем договір про спільні дії. У травні наступного року була створена Національна Рада Опору, що об'єднала всі сили, які боролись з окупантами. А в червні був утворений Французький комітет національного визволення (ФКНВ), який оголосив себе урядом. Згодом його очолив Ш. де Голль. На прикладі Франції видно, як з руху Опору формувалися національні антифашистські фронти, що мали за мету повалення фашистської диктатури й відновлення державної незалежності Провідну роль у цих фронтах відігравали комуністичні й соціалістичні партії зі своїми військовими загонами. Партизанський рух набув широкого розмаху в таких країнах, як Югославія, де в листопаді 1942 р. була створена народно-визвольна армія під командуванням Й. Броз-Тіто. а також у Греції, пізніше у Франції, Італії, Польщі, Чехословаччині. В державах "осі" активно діяли підпільні антифашистські організації, які підривали могутність режимів та їх воєнних машин. Рух Опору мав інтернаціональний характер. Особливо це виявилося в підпільних організаціях концтаборів, членами яких були люди різних національностей. Активну участь в діяльності підпілля брали військовополонені Червоної армії, котрі воювали у партизанських загонах Франції, Італії, Польщі та Інших країн Європи. На території України, Білорусії, в західних районах Росії, окупованих ворогом, партизанський рух набув великого розмаху. Там діяли цілі партизанські з'єднання під керівництвом Центрального штабу партизанського руху, створеного в травні 1942 р., застосовуючи різноманітні методи боротьби — від окремих диверсійних акцій до масової "рейкової війни". Це відволікало значні сили гітлерівців від бойових дій на фронті. Без перебільшення можна сказати, що партізанська війна в тилу ворога значною мірою сприяла крахові окупаційного режиму на території СРСР. У країнах, загарбаних Японією, теж розгортався рух Опору. Найактивніших форм він набув у Бірмі та на Філіппінах, де діяли цілі партизанські армії. Японські окупанти змушені були навіть надати Бірмі незалежність, щоправда, формально, бо посадили там свого ставленика. У В'єтнамі та Індонезії на перших етапах війни переважали пасивні форми боротьби й лише на завершальному етапі рух Опору теж набув широкого розмаху. Окупаційні порядки, нав'язані народам, що втратили свій суверенітет, породжували в них ненависть до загарбників і прагнення боротися за свою незалежність.

Loading...

 
 

Цікаве