WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

29 Політика центру щодо України в 20 - 30-ті роки. Голодомор 1932 - 1933 років і його трагічні наслідки.

Політика примусової суцільної колективізації сільського господарства була чи не найважливішою складовою частиною сталінського воєнно-комуністичного штурму кінця 20-х— початку 30-х рр. Насильницьке об'єднання господарств разом о землею, реманентом, усією худобою і птицею в колгоспи, що мали стати перехідною формою до комун, і цілковите підпорядкування їх адміністративно-командній системі управління давало змогу державі викачувати із села гроші, продукти харчування те сировину, необхідні для "підхльостування" індустріалізації країни. Перехід до суцільної колективізації, офіційно проголошений у листопаді 1929 р. розпочався у степових регіонах України ще до весняної посівної кампанії 1930 р„ а в цілому по республіці—до осені 1930-го. Новий грабіжницький курс сталінського керівництва викликав величезне соціальне й політичне напруження на селі. Щоб зламати опір суцільній колективізації, заможніших господарів оголошували кукрулями й виселяли з родинами з рідних місць, здебільшого в східні й північні райони країни, а майно розпродавали. Лише в січні—березні 1930 р. в Україні було розкуркулено майже 62 тне. сімей. Але опір селянства не вдалося придушити, Й. Сталін звалив усю вину за так звані "перегини" в ході колективізації на місцеві власті. Об'єднання селян у колгоспи оголошувалося справою добровільною. У зв'язку з цим навесні й улітку 1930 р. в Україні майже половина селянських господарств вийшла з колгоспів. Восени 1930 р. розпочалася нова кампанія, спрямована на прискорення колективізації. Крім застосування адміністративних заходів (до середини 1931 р. з України було депортовано 98,5 тис. селянських родин), запроваджувалися з метою грубого тиску непомірно високі податки для одноосібників, які в більшості випадків не могли сплачувати їх. Внаслідок цих надзвичайних заходів до кінця 1932 р. в Україні було колективізовано майже 70 % селянських господарств, що володіли 80 % орних земель. Заготівельні ціни на зерно, цукрові буряки, овочі, м'ясо, молоко та інші сільськогосподарські продукти були надзвичайно низькими. До того ж держава не визначала обсягів хлібоздачі та інших поставок, що уможливлювало експропріацію чи не всієї колгоспної продукції, в це зумовлювало вкрай низьку оплату праці колгоспників і відбивало в них усяке бажання ефективно працювати в громадському господарстві. Для селян основними засобами існування були присадибні ділянки. Але й тут непомірне високі податки змушували й розпродавати своє майно, забивати худобу й залишати села. В 1928—1931 рр. в Україні кількість селянських господарств зменшилася на ЗІ2 тисячі. Усе це приводило до руйнування народного господарства. Однак плани хлібозаготівлі не скорочувалися. Треба було постачити міста, промислові підприємства. армію і, головне, платити хлібом та іншими продуктами зарубіжним країнам за матеріали й устаткування для споруджуваних в авральному порядку новобудов. Сотні тисяч тонн імпортного обладнання, придбаного за українськнй хліб, що викидався на міжнародний ринок за демпінговими цінами, накопичувалися на різних складах, чимало його псувалося і пропадало. Країна була неспроможною втілити нереальні плани будівництва нових підприємств. Перша п'ятирічка залишилася невиконаною. Тиск тоталітарного режиму на українських селян посилювався. В умовах деградадації сільськогосподарського виробництва заготівельні загони вимітали увесь хліб з колгоспних і селянських комор, не залишаючи навіть необхідного прожиткового мінімуму. Внаслідок такої політики навесні 1932 р. а селах України та деяких інших регіонів СРСР розпочався голод. Влітку люди у відчаї збирали в полі колоски, вдруге обмолочували солому, намагаючись знайти там хоч якусь поживу. Тоді було прийнято суворі закони, за якими навіть за жменю взятого з поля чи колгоспної комори зерна селян засуджували до 10 років ув'язнення або й до розстрілу. Голодомор охопив усі села України.

Отже, одним із самих страшних наслідків колективізації став го-лодомор1932-1933рр. Цілеспрямована політика хлібозаготівель стала основною причиною голоду в Україні.У 1930р. в Україні було заготовлено 400 млн. пудів хліба, у 1931р.-380 млн.. І в 1932р. було засіяно ледве більше половини планових площ. І усе ж не це стало причиною голоду.Проте продовження хлібозаготівельної кампанії, конфіскація зерна в колгоспів, кліматичні умрви стали основними причинами голоду в Україні. Погіршило становище селян введення паспортного режиму в містах, закон про охорону соціалістичної властності, що передбачав за крадіжку колгоспної або соціалістичної властності розстріл або 10 років із конфіскацією майна. Селяни, позбавлені усього їстівного, були свідомо приречені на мученицьку смерть. Голодомор 32-33рр. породив величезну смертність населення, особливо дітей і старців.За різними підрахунками, під час голодомору загинуло від 3,5 до 8-9 млн. людей.

30 Підсумки соціально-економічного розвитку СРСР в 30-ті роки: досягнення і прорахунки.

Перші п'ятирічки зробили індустріальний розвиток країни величезний внесок. Досить сказати, що за структурою промислового виробництва Радянський Союз вийшов на рівень розвинутих країн світу. За обсягом промислового виробництва він перегнав Англію. Німеччину, Францію і зайняв друге місце в світі, поступаючись лише США. А по темпах індустріального зростання вперше перекрив і показники розвитку американської економіки. Але й за ці досягнення народ заплатив надто високу ціну. Індустріалізація в умовах тоталітарного режиму була здійснена антигуманними методами; шляхом прямого пограбування села, за рахунок обмеження зростання легкої і харчової промисловості, зниження до мінімуму життєвого рівня людей, шляхом застосування примусово безплатної праці мільйонів в'язнів. Страшною була доля трудового селянства. Проведена, всупереч усім об'єктивним факторам, грубим, насильницьким шляхом колективізації стала одним з найбільших політичних злочинів у світовій історії. С/г СРСР так ніколи і не вийшло остаточно з тих потрясінь, яких воно зазнало в 10-ті роки. В 20-ЗО рр, суттєві зрушення відбулися в сфері культури, національних відносин. У 20-х рр. культурні перетворення здійснювалися в цілому на основі ленінського бачення проблеми. Йшла всенародна боротьба з неписьменністю по всій країні відкрилася широка мережа шкіл, культурно-освітніх закладів. поступово здійснювався процес формування нової інтелігенції, бурхливо розвивалася національна мова, культура, які жорстоко переслідувалися за царату.

31 Спроби створення системи колективної безпеки в Європі напередодні другої світової війни. Радянсько-німецькі договори 1939 року та їх сучасні оцінки.

У розпал переговорів з Англією і Францією наприкінці липня 1939 р. відновилися переговори між СРСР і Німеччиною. Радянське керівництво не вірило в можливість підписання воєнної конвенції з західними державами. Проте СРСР мав реальну можливість підписати економічний договір з Німеччиною (надання йому Німеччиною значного кредиту під вигідний процент), а також вирішити територіальне питання, вигідне для обох сторін, Радянський Союз сподівався через посередництво Німеччини врегулювати збройний конфлікт з Японією на далекому Сході. 19 серпня 1939 р Німеччина підписала торговий договір, який, крім надання кредиту, розширював можливості СРСР в експорті продовольства й закупівлі нової техніки. Отже, у відносини обох країн повертався "дух Рапалло". Який же був політичний аспект угоди? Німецьке керівництво погодилося на врегулювання радянсько-японського конфлікту на Далекому Сході, на радянські пропозиції щодо перегляду "сфер впливу" у Східній Європі. 23 серпня 1939 р. (на кілька днів раніше наміченого терміну) до Москви прибув міністр закордонних справ Рббентроп З уже узгодженим текстом договору. Вночі він був підписаний, а наступного дня опублікований. Договір про "дружбу і ненапад" між СРСР і Німеччиною був розрахований на 10 років. Така поспішність пояснювалась тим, що ще в квітні 1939 р. німецьке верховне командування визначило термін нападу на Польщу — 1 вересня. Отже, в серпні німецькі війська були приведені у повну готовність, а успішне завершення англо-франко-радянських переговорів могло зірвати плани Німеччини. Саме тому Гітлер прискорив підписання Договору зі Сталіним, що розв'язувало йому руки в Польщі. Щодо Радянського союзу, то він отримував тимчасовий нейтралітет, за який Німеччина платила територіальними поступками (чого тік і не зміг досягти Сталін у переговорах з Англією і Францією). Важливою складовою радянсько-німецького договору був таємний протокол, існування якого тривалий час замовчувалося в радянській історіографії. Він передбачав розмежування сфер впливу сторін у Східній Європі: радянська сфера охоплювала Естонію. Латвію. Фінляндію. Бессарабію, східну частину Польщі (Варшавське і Люблінське воєводства), західноукраїнські й західнобілоруські землі;

Loading...

 
 

Цікаве