WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка

1Соціально економічні та політичні підсумки буржуазних перетворень на Заході на кінець XIX – початок XX століття.

Головною подією на шляху до розвитку капіталізму були революції у Західній Європі, які охопили період з 1789 – 1871 рр. Буржуазні революції, які відбулися в 40-х рр. ХІХ ст. у Німеччині, Франції, Італії, Австрії основними завданнями ставили знищення феодально – абсолютиських режимів, впровадження буржуазних принципів в економічних і суспільнополітичних відносинах. Але кожна з них мала свою особливість. Наприклад революція в Італії ставила завдання звільнення північної частини Італії від Австрійського гніту.

В наслідок буржуазних революцій капіталізм набув панівного становища в соціальноекономічних і політичних структурах.

Перемога в буржуазних революціонерів обумовила швидке зростання виробництва, розширення ринків, зміцнення економічних зв'язків як у середині держави, так і між державами. Капіталістичне виробництво, яке прийшло у формі мануфактурного виробництва, поступово не задовольняє інтереси буржуазії. Буржуазія вкладує свої капітали в розвиток техніки і технологій. Починається процес промислового перевороту. В результаті цього перевороту утвердився капіталістичний спосіб виробництва.

Промисловий переворот мав дві сторни:

  • технічну (заміна ручних знарядь праці машинами);

  • соціальну (означала лом у всіх суспільних відносинах).

Посилюється концентраціяь виробництва, що призвело до зростаючого багатства у невеликої кучки влаників і до величезних мас пролетаріату, які не мали ніякої власності.

Формуються два протилежні класи суспільства:

  • буржуазія;

  • пролетаріат.

В суспільстві створюється нова розтановка класов боротьби і нова розтановка класових сил. Перемога буржуазних революціонерів і промислових керівників привела до створення відповідної капіталістичної форми політичної влади. В США утвердилась буржуазна республіка, в Англії – конституційна монархія, в Німеччині – напівабсолютиський режим, в Росії – абсолютна монархія.

Політичні течії (політичні рухи):

  1. Політичний рух монархічного напрямку – захищав інтереси феодального класу, реакційних прошатків в буржуазії.

  2. Буржуазно-консервативний рухвиражав інтереси крупної буржуазії і феодалів, що обуржуазились. Цей політичний рух завжди являвся гальмом в розвитку демократії, виявляв відкриту контрреволюційн.

  3. Буржуазно-ліберальний рухвін об'єднувавприбічників проведення найбільш радикальних реформ. Був сторонником розвитку буржуазної демократії.

  4. Дрібнобуржуазний рух виражав інтереси дрібної буржуазії ( робочого класу, вихідців із села).

  5. Робітничий рух кооперативи, просвітницькі громадські організації, страхові каси, профспілки, а з годом політичні і соціально-демократичні партії.

В останнє десятиліття ХІХ ст. майже всі капіталістичні країни вступають в нову стадію розвитку капіталізму – імперіалізм.

2Робітничий і соціал-демократичний рух на заході у другій половині XIX століття.

Остання третина XIX століття знаменується швидким ростом робітничого руху на Заході, що викликано посиленням експлуатації. За 80-ті роки кількість учасників виросла в 5 разів, за 90-ті ше в 3 рази і в найпровідніших 6-ти країнах Європи число їх сягало до 1 млн. в день. В ході цієї боротьби робітничому класу вдалось добитись деяких уступок з боку буржуазії. Намітилась тенденція скорочення робочого дня, приросту заробітної плити, з'явились перші закони, регулюючи найм робочої сили, видачу заробітної плати, охорону праці, страхування та інше. З'являються перші масові організації робочого класу - профспілки. Якщо до 70 років були вони лише а Англії, то до кінця XIX ст. з'явилися в більшості країн Європи. Поява і розвиток робітничого руху привело до утворення І інтернаціоналу (1864-1876).

В Німеччині виникає в 1169 р. соціал-демократична робоча партія па керівництвом Бебеля. Одночасно з партією в Німеччині існував загальний німецький робітничий Союз.

В 1879 році в Франції організовується французька робітнича партія, яка прийняла марксиську програму з основними вимогами: восьмигодинного робочого дня, соціальне "страхування, відміну косвених податків, введення єдиного ПДН та інше. Утворення в ряді країн соціалістичних і соціал-демократичних партій потребувало координації дій та обміну опиту в 1889 році в Парижі відбувся конгрес на якому були представлені представники від робочих і соціалістичних організацій 22 країн. Було прийнято рішення створити ІІ Інтернаціонал, як міжнародної організації пролетаріата. Головним підсумком першого етапу діяльності ІІ-го Інтернаціоналу 1885 р. явилось утвердження марксизму в робітничому русі Заходу.

6Революція в Росії 1901-1907 років, її причини, характер, особливості і рушійні сили.

Революція 1905—1907 рр. за своїм характером була буржуазно-демократичною. Незважаючи на поразку, вона мала велике історичне значення. Революція завдала серйозного удару царському самодержавству і змусила його піти на ряд істотних поступок. Робітничий клас, зокрема, добився права створювати свої профспілкові і кооперативні організації, скорочення робочого дня на 1—1,5 години, збільшення заробітної плати на 10 - 15 % тощо. Для селян Було скасовано викупні платежі на землю, знижено орендні ціни, 9 листопада 1906 р. проголошено початок аграрної реформи. Зроблені були поступки і в національному питанні: відновлено автономію Фінляндії, дозволено викладання національними мовами у приватних навчальні" закладах Прибалтики, відмінено обмеження щодо видання церковних книг "малоросійською" мовою. Одним з важливих підсумків революції було завоювання деяких демократичних свобод і створення нового всеросійського представницького органу — Державної думи, до складу якої обиралися представники від усіх основних класів і політичних партій. В наступні два роки революція поступово пішла на спад і закінчилася розгоном Державної думи та встановленням 1907 р. Третьочервневої монархії. Перша російська революція маля також велике міжнародне значення, Робітничий клас багатьох країн Західної Європи і США був солідарним з російськими робітниками та селянами. Він виявив великий інтерес до методів боротьби російського пролетаріату, особливо до загального політичного страйку. Революційні події в Росії 1905 - 1907 рр. мали широкий резонанс серед народів Азії і поступово привели до її "пробудження".

3Особливості економічного та соціально-політичного розвитку Росії у пореформений період.

Росія після реформ 60 – 70 х рр. ХІХ ст. швидко стала на шлях капіталістичного розвитку. Капіталізм в Росії проникає на село. Формується нова соціальнокласова структура суспільства . Формуються нові промислові райони Російської Імперії, такі як Південний вугільно-металургійний, нафтовий в Баку і нові промислові центри в Прибалтиці.

Незважаючи на темпи розвитку капіталізму, Росія в техніко-економічному відношенні відставала від інших капіталістичних країн в 4 – 5 разів. Промисловий переворот пройшов значно швидше, ніж у інших капіталістичних країнах. Росія використала досвід інших країн в галузях техніки і технології. Росія широко використовувала інвестиції. В Росії була вкрай низька вартість робочої сили і висока норма прибутку.

Соціальний склад в Росії відрізнявсь від класової структури капіталістичних країн.

  • буржуазія

  • пролетаріат

  • поміщики

  • селяни-кріпаки.

Така суперечлива класова структура суспільства призвела до винекнення політичних рухів і загострення суперечностей і боротьби між ними.

  1. Монархічний рух – який виражав інтереси дворян, поміщиків і інтереси царської бюрократії. Групувались представники цьго руху навколо таких видань, як "Русский вестник", "Гражданин" та інші. Характерним для цього руху було негативне ставлення до реформ 60 х рр., захищали цілісність самодержавства і головну небезпеку в буржуазному реалізмі.

  2. Ліберально-буржуазний рухпредставники якого виступали за ліквідацію кріпосного права. Цей рух виявився в діяльності земств в 60 х рр., як органи місцевого самоврядування. Земства прагнули до посилення буржуазних елементів. До них входили буржуазна інтелегенція, поміщики, буржуазія.

  3. Дрібно-буржуазний робітничий рух.

4Робітничий і революційно-демократичний рух в Росії у пореформений період.

Робітничий клас Росії виступив на арену політичної боротьби дещо пізніше чим робітничий клас Західної Європи, але він скоро виявив свою революційність, що привело до того, що центр революційного світового руху перемістився до Росії. Особливості формування і положення робітничого класу в Росії: самий високий в світі рівень робітників; вкрай тяжке економічне положення, політичне безправ'я; наявність могутніх демократичних рухів; молодість і багатонаціональний склад робітничого класу. Робітничий і революційно-демократичний рух був тісно пов'язаний з вітчизняною визвольною революційною боротьбою.

Loading...

 
 

Цікаве