WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Після липневих подій політична обстановка в країні докорінно змінилася. Завершився період двовладдя: вся влада була захоплена буржуазією, яку представляли у Тимчасовому уряді кадети і підтримували меншовики та есери. 8 липня Тимчасовий уряд очолив есер О.Ф.Керенський. 24 липня був утворений другий коаліційний уряд з представників буржуазних і дрібнобуржуазних партій на чолі з Корейським. До складу цього уряду ввійшли 8 міністрів-кадетів або їхніх близьких прихильників, 3 есери (Керенський, Авксентьєв і Чернов), 2 меншовики (Нікітіні Соболєв) і 2 народні соціалісти (Пеше-хонов і Зарудний).

Контрреволюція перейшла у відкритий наступ проти робітничого класу, селян, солдатів і матросів. Під загрозою опинилися демократичні завоювання народу, здобуті внаслідок перемоги Лютневої революції.

Липневі події сприяли викриттю антинародного характеру Тимчасового буржуазного уряду і поведінки лідерів партій меншовиків та есерів; цим самим вони прискорили перехід трудящих мас на бік соціалістичної революції, на бік більшовиків.Після липневих подій будь-які сподівання на мирний перехід влади до рук пролетаріату стали неможливими. Владу можна було взяти лише шляхом збройного повстання, у відкритій борні. І більшовики змінили свою тактику: взяли курс на збройне повстання, яке було можливим лише за умови нового піднесення революції.

Велику школу підготовки до збройного повстання пройшов робітничий клас Росії у дні корніловського заколоту (25—31 серпня 1917 р.). Захопивши у період липневих подій всю владу, буржуазія у згоді з меншовиками і есерами готувалась до встановлення відкритої військової диктатури. Роль диктатора мусив відіграти Верховний головнокомандувач генерал Л.Г.Корнілов.25 серпня Корнілов зняв з фронту 3-й кінний корпус під командуванням генерала Кримова і спрямував його на Петроград. Корніловська авантюра викликала в народних масах вибух обурення і активну протидію. Ініціатором опору повсюдно виступав робітничий клас.

На всіх промислових підприємствах Петрограда терміново створювались загони Червоної гвардії, чисельність якої за кілька днів досягла 40 тис. Створювались загони для риття окопів, обладнання укріплених пунктів, дротяних загороджень тощо. Разом з робітниками на захист революції виступили частини Петроградського гарнізону і моряки Балтійського флоту. Залізничники блокували шляхи, якими Ставка могла б направити Кримову підкріплення. Петроград був перетворений на неприступну фортецю. Загони Червоної гвардії, революційні війська Петроградського гарнізону і Балтійський флот перекрили військовим частинам шлях до Петрограда.

Генерал Кримов і його спільники фактично опинилися в ізоляції. Усвідомивши повний провал цієї авантюри, 31 серпня Кримов застрелився. Корнілова та інших генералів було заарештовано 1 вересня.

Таким чином, корніловщина була розбита робітниками, революційними солдатами і матросами. Спроба перемогти революцію силою зброї й встановити військову диктатуру зазнала поразки. Боротьба з заколотниками піднесла революційну активність робітничого класу, і широких солдатських і селянських мас.Боротьба з корніловщиною активізувала фабзавкоми, профспілки, солдатські комітети, пожвавила діяльність рад, в яких швидко зростав більшовицький вплив.

Отже, після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції розстановка класових і партійних сил в країні змінилася. З поваленням самодержавства фактично зникли поміщицько-монархічні партії. У Росії залишилися лише буржуазні і дрібнобуржуазні партії, а також пролетарська партія (більшовики). Цим трьом типам партій відповідали три ідеології, а до певного часу і три політики, три стратегічні і тактичні лінії. Між ними йшла боротьба за визначення шляхів майбутнього розвитку Росії, за залучення до себе народних мас.

11. Перемога жовтневого збройного повстання в Петрограді.

Після Лютневої революції перед країною постала альтернатива:або соціалістична революція, або буржуазно-реформістські перетворення, що встановлювали буржуазно-демократичний лад.Розглядаючи третє питання, слід підкреслити, що після розгрому корніловщини обстановка в країні різко змінилася, стала швидко зростати загальнонаціональна криза. Насувався глибокий економічний і фінансовий крах. За вісім місяців правління Тимчасового уряду ні землі, ні миру, ні хліба, ні закону про 8-год. робочий день, ні зменшення господарської розрухи народні маси не одержали. Щодо Установчих зборів, то про перспективу їх скликання меншовицька газета "Свободная жизнь" на початку вересня писала: "Не везе Установчим зборам! їх відкладають, про них забувають, до них не готуються". Вони відкладені на дев'ять місяців — "страшенно тривалий термін, якого не знала жодна європейська революція".Як бачимо, причин для зростання народного невдоволення було більш ніж достатньо.

Відчуваючи наближення розв'язки, есерівська газета "Дело народа" 14 жовтня 1917 р. благала уряд: "...Треба дати, нарешті, масам відчути помітні результати революції, бо сім місяців революційної безплідності призвели до розрухи, до анархії, до голоду"2. Додамо, що через військові поразки і політичну нестабільність усередині країни різко послабилися міжнародні позиції Росії. Вона не тільки перестала бути великою державою, але, більше того, їй загрожувало територіальне розчленування з боку імперіалістичних держав. Про цю загрозу попереджали більшовики, про неї заговорила А меншовицька преса.

Все це спричинило нове велике революційне піднесення. На чолі революційної боротьби йшов робітничий клас країни. Робітничий рух став масовим, відзначався організованістю, яскраво вираженою політичною спрямованістю, набував характеру відкритих революційних виступів.

Робітничий клас вів за собою найбідніше селянство. Селянський рух по всій країні переростав у селянське повстання. Наростало піднесення революційної боротьби в армії і на флоті. На околицях Росії посилювався революційних рух пригноблених народів.Усе це свідчило про революційну кризу в низах, які не хотіли жити по-старому.

Наростала криза і політики панівних класів, криза "верхів", які не могли управляти по-старому. З початку революції склад Тимчасового уряду неодноразово змінювався, політика панівних класів заходила в глухий кут.

Обстановка, що склалася восени 1917 р., свідчила, що в Росії створилися об'єктивні та суб'єктивні умови для взяття влади робітничим класом. Більшовицька партія, оцінивши катастрофічне становище країни восени 1917 р., відкрито проголосила невідкладну необхідність соціалістичної революції.

В.ІЛенін в своїх статтях і листах "Марксизм і повстання" (середина вересня 1917 р.), "Поради стороннього" (8 (21) жовтня 1917 рТ) та інших дав практичні поради щодо організації збройного повстання, виклав план його підготовки та проведення. Розпочалася боротьба за здійснення цього плану.

Слід підкреслити; що напередодні Жовтня сталася різка поляризація класових і політичних сил на два прямо протилежні фронти: революції та контрреволюції. За відкритої конфронтації революційних і контрреволюційних сил у прихильників реформістського шляху шансів практично не було.

На порядок денний висуваються нові альтернативи. Російська буржуазія, яка давно вже прагнула до воєнної диктатури, восени 1917р. остаточно відмовилася від буржуазної демократії і, отже, від будь-яких реформістських ідей. Вона взяла курс на підготовку контрреволюційного заколоту.

Тепер народним масам доводилося вибирати не між владою рад і буржуазною демократією, як у перші чотири місяці після Лютневої революції, а між владою рад і диктату""" контрреволюційної воєнщини. Суть альтернативної ситуації, що склалася напередодні Жовтня, полягала в такому: або диктатура контрреволюційної воєнщини, або диктатура пролетаріату.

Водночас восени 1917 р, в країні загрозливо поставала ще одна альтернатива: можливість анархічного бунту. Стихійний бунт міг призвести до загибелі культури і, зрештою, також обернувся б іноземним втручанням і перемогою контрреволюційної диктатури. Однією з причин, чому Ленін квапив більшовиків зі взяттям влади, саме й були побоювання, що стихійний вибух анархії випередить всі його розрахунки і плани.

Збройне повстання у Петрограді почалося 24 жовтня 1917 р. і на ранок 25 жовтня (7 листопада) столиця фактично була у руках революційних сил. Вранці 25 жовтня Петроградський Воєнно-революційний комітет від імені ради оголосив, що Тимчасовий уряд повалено. Збройне повстання в Петрограді перемогло. В світлі сучасних дискусій про те, чи було збройне повстання у Петрограді масовим революційним рухом народу, чи "збройним путчем", необхідно мати на увазі: коли і як розроблявся план повстання, як воно готувалося, звернутися до аналізу сил, що діяли в революції.

Дослідники наводять такі дані: Червона гвардія столиці мала в своїх рядах понад 20 тис. озброєних і навчених червоногвардійців. На боці революції був Петроградський гарнізон. ВРК включав до бойового розрахунку близько 150 тис. солдатів. Революційні сили Балтійського флоту складалися з 700 бойових і допоміжних кораблів, у тому числі налічували 8 лінкорів, 9 крейсерів, 68 есмінців, 28 підводних човнів. Виборчий орган моряків-балтійців — Центробалт — ще у вересні 1917р. заявив, що розпоряджень Тимчасового уряду не виконує і влади його не визнає.

Loading...

 
 

Цікаве