WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

З осені 1915р. почалася евакуація організацій та установ з Правобережної України. Київський університет переведено до Саратова, політехнічний інститут — до Воронежа. Було навіть порушене питання про евакуацію Києво-Печерської лаври з її святинями. Вивозили бібліотеки, музеї.

1916 р. в Україні був позначений страйками та заворушеннями, що відбувалися під гаслом "Геть війну!" Керували ними підпільні соціалістичні організації. З цього приводу командувач Київської військової округи повідомляв до Ставки верховного головнокомандувача, що, незважаючи на репресивні заходи, повстання спалахують то в одному, то в іншому пункті і набирають великого поширення.

Імперіалістична війна створила в Росії обстановку революційної кризи і впритул підвела народні маси до революції. На початку 1917 р. у країні склалася революційна ситуація.

6. Лютнева буржуазно-демократична революція.

Лютнева буржуазно-демократична революція була підготована всім попереднім ходом соціально-економічного і політичного розвитку Росії. Всесильним "режисером" революції, могутнім прискорювачем революційного піднесення стала перша світова війна. У ході світової імперіалістичної війни різко загострилися внутрішні суперечності у всіх країнах, що воювали. Особливо це далося взнаки у Російській імперії . На початку 1917 р. Росію охопила загальнонаціональна криза. Країна впритул підійшла до нової революції.

Важливо з'ясувати, які політичні сили діяли напередодні і в ході Лютневої революції, якою була їхня платформа.

У цей період, як і в роки першої російської революції, діяли три основні політичні сили. Перша — сама монархія, її ідеологія сформована відомими політиками,—К.Побєдоносцевим, М.Катковим, В.Мещерським, К-Леонтьєвим, С.Вітте та ін. — полягала в тому„ що у періоди кризових ситуацій влада повинна уміти маневрувати, уникаючи будь-яких політичних поступок. У цілому урядовий курс напередодні лютого 1917 р. можна оцінити як спробу політичного маневрування між реакцією і буржуазно-дворянською опозицією.Друга— буржуазія, вплив якої у період війни значно посилився, Вона намагалася посісти панівне становище у політичному житті країни і консолідувалась під егідою кадетської партії.Третя— пролетаріат. Незважаючи на його кількісні та якісні зміни у період війни, він все ж залишався відносно згуртованим.

Розстановку політичних сил у країні в значній мірі відбивали і три партійно-політичні табори: 1) урядовий (монархо-поміщицький), до якого входили всі поміщицько-монархічні партії та течії;2) ліберально-буржуазний (кадети та інші буржуазно-опозиційні партії);3)демократичний, який об'єднував більшовиків, дрібнобуржуазні народницькі та соціал-демократичні партії.

Боротьба цих таборів і визначила весь хід і зміст Лютневої революції. Основна боротьба велася між урядовим і демократичним таборами.Опозиція маневрувала між ними.Лютнева революція 1917 р., як і революція 1905—1907рр. За характером була буржуазно-демократичною, оскільки передбачала розв'язана тих самих завдань, які стояли перед першою революцією у Росії — повалення царизму і встановлення демократичної республіки, 8-год. робочого дня, ліквідацію залишків кріпосництва та Ін.

Головною рушійною силою Лютневої революції був пролетаріат. Він же виступав як вождь, гегемон революції. Природним союзником робітничого класу в революції було багатомільйонне селянство. Саме ці класи послідовно боролися за повалення царизму, за ліквідацію залишків кріпосництва, за встановлення демократичної республіки.

Щодо російської буржуазії, то вона приєдналася до революції лише тоді, коли остання стала, перемагати.

Лідер буржуазії Мілюков чітко заявив: "Якщо перемога над царизмом відбудеться завдяки революції, то я проти такої перемоги". Пізніше, в еміграції він писав: "Ми не хотіли цієї революції, ми особливо не хотіли, щоб вона прийшла під час війни. Ми відчайдушне боролися, щоб цього не сталося".

Політичну платформу буржуазії виразно визначив другий її лідер. — В.Шульгін) який зазначав, що буржуазія зустріла революцію вороже всі свої сили спрямувала в лютневі дні на те, щоб знищити революцію, розшарувати її, вирвати з її рук силу.

Тому закономірно, що така політична лінія буржуазії не могла забезпечити їй роль рушійної сили революції. Але, коли революційний рух мас став перемагати, "буржуазія приєдналася до революції і тим самим сприяла її прискоренню.

І917 р. розпочався величезним політичним страйком 9 січня, у 12-ті роковини "Кривавої неділі". У цей день страйкували і вийшли на демонстрації робітники Петрограда, Москви. Харкова, Катеринослава, Ростова-на-Дону, Нижнього Новгорода, Тули, Горлівки, Макіївки, Новочеркаська, Сімферополя, Пермі та інших пролетарських центрів.

Протягом всього січня не припинялися революційні заворушення мас. По всій країні страйкувало близько 400 тис. чоловік, причому майже половина з них брала участь у політичних страйках.

3 середини лютого 1917 р. кількість страйків різко зросла. Росія вступила до нового, вищого етапу кризи. Розпочався процес переростання революційної ситуації в революцію.

Початок Лютневої революції збігся з Міжнародним жіночим днем 23 лютого (ст.ст.). У цей день тільки у Петрограді величезній демонстрації взяло участь майже 130 тис. трудящих, які йшли з гаслами: "Хліба!", "Геть війну!".

24 лютого в Петрограді у масових страйках і демонстраціях брало участь понад 200 тис. робітників. А 25 лютого розпочався загальний політичний страйк, що охопив понад 300 тис чоловік. Він супроводжувався мітингами, демонстраціями. У боротьбі з поліцією Демонстранти користувалися вже не тільки камінням, але подекуди і зброєю. З'явилися вбиті та поранені. До демонстрантів приєднувалися й солдати.

25 і 26 лютого відбулися засідання Бюро ЦК РСДРП, яке визначило завдання перевести страйк у збройне повстання, залучивши до нього солдатів гарнізону.

/День 27 лютого став вирішальним у розвитку Лютневої буржуазно-демократичної революції. В цей день на бік повсталих робітників почали масово переходити солдати Петроградського гарнізону. Якщо вранці 27 лютого до повсталого народу приєдналось 10200, вдень — 25700^ то надвечір - уже 66700 солдатів столичного гарнізону.

Було захоплено в'язниці і визволено політичних в'язнів. Направлені, до Петрограда війська перейшли на бік повсталого народу. Перемога революції у Петрограді стала очевидною. В ці дні у столиці було вбито і поранено 1382 особи.

Слідом за переможним повстанням у Петрограді, революція перемогла у Москві, в інших великих містах, а незабаром — і по всій країні.

Лютнева буржуазно-демократична революція має велике історичне значення. Вона увінчала перемогою багаторічну наполегливу боротьбу народів Росії. Лютнева революція докорінно змінила політичну обстановку в країні. Народ завоював політичні свободи. Із в'язниць І заслання повернулися тисячі революціонерів. Партії, що переслідувалися за царату, стали легальними. Перемога Лютневої революції дала Росії передовий політичний устрій. Проте Лютнева революція не здійснила такі важливі вимоги народних мас, як впровадження 8-год. робочого дня, конфіскація поміщицьких земель, припинення Імперіалістичної війни.

7.Двовладдя, його суть.

У зв'язку з перемогою Лютневої революції на весь зріст постало питання про владу.

27, лютого, у перший же день перемоги революції, на фабриках і заводах, у військових частинах Петрограда були обрані представники до рад робітничих і солдатських депутатів. Увечері відбулося перше засідання Петроградської ради.

Спираючись на пряму підтримку збройних мас, Петроградська рада мала всі можливості стати повноправним і єдиним, органом народної влади. Проте лідери меншовиків і есерів пішли на угоду з Тимчасовим комітетом, який був створений Державною думою після перших відомостей про перемогу революції у столиці.

2 березня на основі цієї угоди був створений буржуазний Тимчасовий уряд на чолі з князем Г.Е . Львовим. Виникла історична своєрідність буржуазно-демократичної революції в Росії — двовладдя. Двовладдя проіснувало кілька місяців — до липневих подій 1917 р.

10. Охарактеризуйте розстановку політичних сил у Росії після липневої кризи 1917р.

Особливо необхідно наголосити на третій, липневій політичній кризі. Вона була безпосередньо пов'язана з провалом наступу і великими втратами російських військ на фронті у червні 1917 р. Криза почалася 3 липня стихійними демонстраціями у Петрограді проти Тимчасового уряду, а 4 липня уряд розстріляв мирну півмільйонну демонстрацію робітників, солдатів і матросів, які йшли під гаслом "Вся влада радам!" (було вбито 56, поранено — 650 чоловік). Мсншовицько-есерівський ЦВК не тільки не перешкодив цьому, але й санкціонував виклик військ з фронту для придушення демонстрацій.

Loading...

 
 

Цікаве