WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

У 1906—1910 рр. в різних провінціях Китаю неодноразово спалахували збройні повстання робітників, солдат, селян проти маньчжурського панування. Імператор змушений був йти на певні поступки, на проведення в життя деяких реформ і обіцяв запровадити конституцію. Але боротьба не припинилась.

У вересні 1911 р. в провінції Сичуань спалахнуло велике народне повстання, а в жовтні цього ж року під керівництвом членів "Об'єднаного союзу" повстало м. Учань в центрі Китаю. Ці події поклали початок синьхайської революції (1911 рік — рік "синьхай" за китайським календарем). На кінець листопада 1911 р. 15 провінцій проголосили свою незалежність від маньчжурського уряду.

У Нанкіні 1 січня 1912 р. було урочисто проголошено створення Китайської республіки, її тимчасовим президентом став Сунь Ятсен. З його участю була створена "тимчасова конституція", яка вперше проголошувала рівні права всіх громадян, свободу слова і друку, організацій, віросповідання, недоторканість особи тощо.

Китайська революція відкривала шлях до прогресу. Але уряд Сунь Ятсена, сформований в основному з буржуазних лібералів, став на шлях обмеження революції. Під тиском прибічників компромісу Сунь Ятсен у лютому 1912р. був змушений відмовитися від президентської посади на користь генерала Юань Шикая, якого активно підтримували реакційно-поміщицькі верстви та імперіалістичні держави. Наступні спроби Сунь Ятсена виправити свою помилку, підняти війська проти Юань Шикая не здобули підтримки мас.

Результатом китайської революції 1911 — 1913 рр. було повалення феодальної монархії і встановлення республіки. Проте основні завдання революції залишилися нерозв'язаними. Ліберальна буржуазія на чолі з Юань Шикаєм загальмувала подальший розвиток революції, послідовне проведення демократичних політичних і соціальних перетворень. Збереглося феодальне гноблення і засилля іноземних колонізаторів. Маньчжурську династію замінила диктатура китайських мілітаристів. Однак китайська революція зробила багато для пробудження народу, для завоювання свободи і створення послідовно демократичних установ.

У 1905 — 1908 рр. відбулося піднесення демократичного і рево- люційного рухів в Індії: Вони мали антиколоніальне спрямування і відбувались під гаслами: "свараджа" ("власне управління") , "свадеші" ("власне виробництво"). Боротьбу розпочав робітничий клас Бенгалії, підтриманий населенням інших районів. Антифеодальна та антиімперіалістична боротьба робітничого класу, селянства і буржуазії проти місцевих експлуататорів і англійських колонізаторів стихійно перетворилася на загальнонаціональних рух за незалежність і демократичні свободи. Керівником цієї боротьби виступила партія індійської буржуазії — Національний конгрес. Під впливом народного руху почалося політичне розмежування всередині цієї партії. Національно-революційні елементи на чолі з Тілаком виступили за національну незалежність країни. Праві елементи Національного конгресу, захищаючи інтереси великої буржуазії, прагнули зміцнити її позиції за рахунок феодалів.

Найвищим піднесенням революційної боротьби в Індії став загальний страйк 100 тис. робітників Бомбея в червні 1908 р., викликаний арештом Тілака. В ході цієї боротьби відбулися сутички з поліцією, сталися перші барикадні бої. Проте на тісний союз з "низами" індійська буржуазія йти не хотіла. Соціальне визволення мас у розрахунки буржуазії не входило. Вона намагалася втягнути народ в антиколоніальну боротьбу під своїм керівництвом, але не давала трудящим піднятися до самостійних соціальних виступів проти експлуатаціїї.

10. Розкріпіте зміст поняття "Пробудження Азії".

На початку XX ст. значно активізувались революційно-демократичні і національно-визвольні рухи в Афганістані, Кореї, Монголії, Індонезії, країнах Африки. Ці виступи мали антиімперіалістичний, антиколоніальний характер.

Пробудження Азії засвідчило, що на міжнародній арені з'явилася нова революційна сила — національно-визвольний рух пригнічених народів Сходу. З наступом імперіалізму в країнах Азії, Латинської Америки й Африки визначились два основні взаємопов'язані процеси, про які вже говорилось раніше. Забезпеченню послідовних і вирішальних успіхів визвольного руху перешкоджала поляризація класових і політичних сил, що призводила до глибоких внутрішніх протиріч. Найгостріше ці протиріччя виявились між буржуазією і трудовими верствами населення.

Найбільш демократичною з національно-визвольних революцій в Азії на той час була китайська революція.

У кінці XIX — на початку XX ст. Китай виявився фактично поділеним на сфери впливу між Англією, Францією, Німеччиною, Японією і Росією, які суперничали між собою. США проголосили доктрину "відкритих дверей", намагаючись потіснити своїх конкурентів і завоювати в Китаї міцні позиції.

ТЕМА 3. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА. РЕВОЛЮЦІЙНІ ПРОЦЕСІЇ В СВІТІ /1914-1918/.

1.Загострення міжімперіалістичних суперечностей на початку ХХ ст. Створення у Європі двох ворожих воєнно-політичних союзів.Розкриваючи справжні причини першої світової війни, необхідно усвідомити, що внаслідок нерівномірного економічного розвитку різних капіталҐстичних країн, змінилося співвідношення сил у світовій економічній системі. Німеччина після 70-х р. XIX ст. розвивалася у З—4 рази швидше, ніж Англія і Франція, а Японія — разів у 10 швидше, ніж Росія. Особливо високого ступеня розвитку капіталізму досягли С1ІІА, внаслідок чого США і Німеччина, які раніше відставали в економічному розвитку, на зламі XIX—XX ст. вийшли на 1-е та 2-е місця по випуску промислової продукції, відсунувши Англію і Францію. Це стало причиною виникнення гострого суперництва між цими країнами за політичне панування у світі, за переділ ринків сировини і збуту.

На той час важливу роль у боротьбі за політичне й економічне панування у світі відігравала наявність чи відсутність колоніальних володінь. До початку XX ст. поділ світу між великими державами в основному був завершений. Колоніальні імперії створили головним чином Англія та Франція, натомість у Німеччини, США та Японії бракувало колоніальних володінь. Намагання переділити колонії і сфери впливу було однією з головних причин першої світової війни.

розподільчих пунктах Гомеля і Кременчука, де формувалися частини для відправки на фронт, заворушення солдат у Харкові тощо.

До руху робітників і селян приєдналися національні меншості Росії. Різке підвищення революційної активності мас, які не хотіли жити по-старому, свідчило про "кризу низів".

Із зростанням революційного руху поглиблювалася і "криза верхів". Війна з особливою силою виявила всю глибину суперечностей між царським режимом і дійсними потребами економічного і суспільного розвитку країни. На початку 1917р. країна опинилася перед загрозою загальної господарської розрухи. Кожен день війни коштував російському народу близько 50 млн. рублів. Режим самодержавства наскрізь прогнив. За період війни змінилося 4 голови Ради міністрів, б міністрів внутрішніх справ, 4 військових міністри, З міністри іноземних справ. Поразки царської армії на фронті розладнали весь старий урядовий механізм, озлобили проти нього всі класи населення.

Армія ставала все менш надійною. Факти свідчили, що вже другій половині 1916 р. армія почала перетворюватись із захисника царизму на його ворога, а на початку 1917 р. вона вже стала силою, готовою до повстання.Як же складалась ситуація в Україні у ці роки?

Війна негативно вплинула на стан промисловості і сільського господарства України. Вже в перші місяці війни було закрито майже 400 промислових підприємств, а в 1915—1917 рр. — понад 1400. На десятках і сотнях заводів і фабрик обсяг промислового виробництва скоротився на 30—50 і навіть на 75%. Розвалювався транспорт, що викликало загострення продовольчої кризи. Зросли ціни.

У сільському господарстві не вистачало робітників, реманенту, робочої худоби. Посівна площа у 1916 р. скоротилась на 1 млн. 900 тис. десятин, валовий збір зерна у порівнянні з 1913 р. впав на 200 млн.-пудів.

Поділена між ворогуючими державами — Росією й Австро-Угорщиною — Україна вже від початку першої світової війни зазнала великих руйнувань. Майже 3 млн. українців воювали у складі російської армії, 250 тис. — у складі австрійської. Вони боролися і вмирали за імперії, що не лише ігнорували їхні національні інтереси, але й активно намагалися знищити їхній національний рух. Найгіршим було те, що українців змушували вбивати один одного.

На Східній Галичині та Північній Буковині, що стали ареною жорстоких боїв між військами австро-німецького блоку і царської Росії, посилився соціальний і національний гніт. Як австро-угорська, так і російська адміністрації нехтували найелементарнішими правами українців.

Loading...

 
 

Цікаве