WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Найважливішим регіоном протистояння двох наддержав стала Західна Європа. Щоб не допустити поглинання західноєвропейських країн Радянським Союзом, з боку США необхідно було надати їм економічну і політичну допомогу. На початку 1947 р. загроза нависла над Грецією й Туреччиною. Для підтримки тамтешніх урядів США прийняли програму допомоги цим країнам, відому під назвою "доктрина Трумена". Відповідно до неї, Греції та Туреччині було виділено економічну допомогу, направлено туди військові місії. Того ж року американський уряд висунув широку програму економічної відбудови Європи, яка дістала назву "план Маршалла".

"План Маршалла" підготував грунт для тіснішого військово-політичного співробітництва США з цими країнами. 4 квітня 1949 р. США, Канада і 10 країн Західної Європи підписали у Вашингтоні Північноатлантичний договір. Утворилась Організація Північноатлантичного договору (НАТО), яка проголосила своєю метою колективну оборону від можливої агресії.

Далекий Схід у повоєнні роки став другим за значенням полем конкуренції двох наддержав. У 1945-1949 рр. тривала прихована, але запекла боротьба СРСР і США за Китай. Сполучені Штати її програли, й у Китаї було встановлено комуністичний режим. У ході війни в Кореї (1950-1953 рр.) під прапором 00Н війська США та їхніх союзників перешкодили спробам північнокорейського комуністичного режиму захопити Південну Корею.

З метою протистояння комуністичній експансії у 1954 р. було укладено договір про колективну оборону Південне-Східної Азії (СЕАТО), який разом із США, Великою Британією і Францією підписали Австралія, Нова Зеландія, Пакистан, Таїланд і Філіппіни.

У цілому, в Західній Європі, на Близькому та Далекому Сході, в Латинській Америці та інших регіонах світу США створили систему воєнних союзів, яка охоплювала 70 держав.

Щодо безпосередніх відносин між США і СРСР, то вони на зламі 40-50-х рр. впали до найнижчого рівня, зводячись до взаємних звинувачень і обміну нотами протесту. Після смерті Сталіна, у зв'язку з пом'якшенням зовнішньополітичного курсу СРСР, крига в американо-радянських відносинах стала потроху скресати. Увагу американської громадськості привернув офіційний візит радянського лідера М. Хрущова до США, його переговори з президентом Д. Ейзенхауером (1959 р.). Однак інцидент з американським розвідувальним літаком, збитим у 1960 р. над СРСР, призвів до нового загострення відносин між двома державами.

16. Карибська криза, її причини і політичні уроки для світу.

Карибська криза 1962р. стала кульмінацією збройного протистояння двох воєнно-політичних блоків. Між лідерами СРСР і Куби було досягнуто таємної домовленості про будівництво на Кубі рад. ракетної бази. Ракети для неї завозили у трюмах торгівельного флоту СРСР і Куби.

Радянські військові починання не залишилися непоміченими. У жовтні 1962р. американський розвідувальний літак сфотографував будівництво ракетних шахт на Кубі. Фотографії було опубліковано. Американські дипломати на засіданні Ради Безпеки 00Н представили їх як докази розміщення радянської ядерної зброї у безпосередній близькості від кордонів США. Радянські представники всупереч очевидним фактам заперечували присутність на острові грізної зброї. Президент США Дж. Кеннеді оголосив про встановлення морської блокади Куби, а 24 жовтня, у день впровадження блокади, рад. уряд виступив із заявою, розцінивши наміри американців затримувати кораблі як "безпрецедентні та агресивні дії". У США та СРСР серед населення виникла паніка.

У Москві розуміли, що блокада призведе до економічної смерті Куби. Тому СРСР попередив, що у разі агресії проти Куби він завдасть "наймогутнішого контрудару". Будь-якої хвилини могла статися трагічна розв'язка інциденту.

Генеральний секретар 00Н передав урядам США та СРСР декілька послань із закликом утриматися від дій, що могли б загострити становище. Зокрема, у телеграмі на ім'я М. Хрущова він просив наказати рад. кораблям, які прямували на Кубу, змінити курс. Уранці 27 жовтня радянською ракетою класу "земля-повітря" над Кубою було збито американський літак-розвідник. Військові радники Дж. Кеннеді запропонували негайно завдати Кубі повітряного удару. Президент ледве стримував натиск військових. Зі свого боку, радянські маршали підбурювали М. Хрущова до війни. В один із цих днів радянський лідер одержав листа від Ф. Кастро, у якому зазначалося, що настав слушний момент під приводом самооборони назавжди покінчити з імперіалізмом.

Розв'язка Карибської кризи залежала від двох осіб — Дж. Кеннеді та М. Хрущова. Вони активно спілкувалися через офіційні й неофіційні канали. Московське радіо вранці 28 жовтня відкритим текстом передало послання М. Хрущова до Дж. Кеннеді. СРСР погодився забрати з Куби ракетно-ядерну зброю в обмін на гарантії США про невтручання у внутрішні справи Куби. Рішення передати послання відкритим текстом по радіо було прийнято у зв'язку з тим, що не вистачало часу його зашифрувати і передати каналами зв'язку. Годинник, який відраховував секунди до війни, почав відлік перших секунд миру.

Супротивники виявили здатність до компромісу. Радянський Союз забрав з острова ракети й стратегічні бомбардувальники. У свою чергу США з 20 листопада зняли блокаду Куби, гарантувавши невтручання у її внутрішні справи, і погодилися відшкодувати СРСР втрату її бази ліквідацією своєї ракетної бази у Туреччині. Уроки Карибської кризи були взяті до уваги обома блоками. СРСР більше не загрожував застосуванням ядерної зброї у локальних конфліктах. Наприкінці .грудня 1962 р. він висловився за мирне співіснування західної та комуністичної систем.

З'явилися нові підходи до проблем світової політики. І хоча Мао Цзедун заявив, що, з огляду на величезне населення, Китай виживе в атомній війні і побудує на планеті комунізм, дані світової науки спростовували таку можливість. Учені не бачили шансів для

подготовленное наступление с целью окружения и уничтожения ставных сил НОАЮ. Главные силы НОАЮ с боями пробрались в долину реки Неретвы. Здесь произошла одна из решающих бита народно-освободительной войны в Югославии. Одержанная патриотами победа позволила спасти около 4 тыс. раненых. В боях получил ранение и Верховный главнокомандующий НОАЮ И. Броз Тито. Освободительное движение народов Югославии завоевало прочные позиции.

ТЕМА 7. ПІСЛЯВОЄННИЙ УСТРІЙ СВІТУ. ПРОТИБОРСТВО ДВОХ СВІТОВИХ СИСТЕМ. ВСТУП ЛЮДСТВА В ЕПОХУ НТР /1945-1960 рр.

1. Охарактеризуйте, які геополітичні зміни у світі стали наслідком закінчення Другої світової війни.

Перемога Об'єднаних Націй - Сполучених Штатів Америки, Радянського Союзу, Великої Британії, Франції, Китаю - та їхніх союзників над державами-агресорами у Другій світовій війні зумовила докорінну зміну сил у світі. Німеччина, Італія, Японія, внаслідок воєнної поразки виявилися в економічному відношенні суттєво ослабленими, причому Німеччина та Японія на певний час залишилися поза межами міжнародного співтовариства. В результаті війни великих матеріальних втрат зазнали й держави-переможниці — Велика Британія і Франція, що значно послабило їх міжнародні позиції.

На авансцену світової політики вийшли дві наддержави — США і СРСР. Маючи значну військову та економічну перевагу над Радянським Союзом, Сполучені Штати заради зменшення власних втрат у війні з Японією погодилися визнати за Сталіним перевагу у деяких країнах Центральної та Східної Європи. Сталін же, порушивши домовленості, взяв набагато більше, ніж йому належало.

По закінченні війни країни-переможниці підписали мирні договори з колишніми союзниками Німеччини. їх тексти було розроблено на Паризькій мирній конференції у 1946 р. Підписано їх було 10 лютого 1947 р., а вступили вони в дію 15 вересня того ж року.

Мирний договір з Італією підписали 20 держав, які воювали з нею у Другій світовій війні. В них були зафіксовані незначні зміни франко-італійського кордону на користь Франції. До Югославії відійшли півострів Істрія й частина Юлійської Крайни, м. Ф'юме, комуна Зара та острів Пелагоза. Додеканеські острови переходили до Греції. Італія визнала незалежність Албанії та Ефіопії.

Знищувалися італійські прикордонні споруди, заборонялося створення нових військово-морських баз та ряд видів озброєнь. Італія мала сплатити репарації: СРСР - 100 млн дол., Албанії - 5, Ефіопії - 25, Греції - 105, Югославії - 125.

Мирний договір з Фінляндією підписали 10 держав. Кордон країни визначався станом на 1 січня 1941р. з усіма втратами на користь СРСР за Московським мирним договором 1940 р. Найбільше репарацій Фінляндія повинна була сплатити СРСР - 300 млн дол.

Мирний договір з Румунією, Болгарією й Угорщиною підписали відповідно 11, 12 й 12 держав. Територіальні постанови підтвердили незмінність кордонів Болгарії у тому вигляді, у якому вони були на 1 січня 1941 р., Угорщини на 1 січня 1938 р., Румунії—на 1 січня 1941 р., а румуно-угорського кордону - на 1 січня 1938 р. Також передбачалася виплата репарацій: Румунія — СРСР, Болгарія - Югославії та Греції, Угорщина — СРСР, Чехословаччині та Югославії.

Loading...

 
 

Цікаве