WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

В Польше не существовало коллаборационизма с немецко-фашистскими оккупантами ни как политического,ни как экономического течения. Террор" геноцид, жесточайший оккупационный режим не создавали условий для сотрудничества. Гитлеровская расистская доктрина имела, одной из целей уничтожение польской государственности и польской нации. 22% населения (6 млн. человек) гитлеровцы успели уничтожить. Территория Польши была плацдармом для нападения я" СССР.азатем тылом вермахта. Через Польшу проходило до"80% коммуникаций Германии с Восточным фронтом. Посредники-коллаборационисты в Польше гитлеровцам были не нужны.

Летом 1943 г. после поражения вермахта в битве на Курской дуге освободительное движение в Польше поднялось на новую ступень. Большим влиянием пользовались отряды Армии Крайовой, направляемые из Лондона эмигрантским правительством" и отряды Гвардии Людовой, созданные Польской рабочей партией ^коммунистическая партия). Оба этих военных формирования вели борьбу с оккупантами, хотя между ними существовали серьезные разногласия относительно тактики и стратегии в освободительном движении, будущего устройства Польши, "которые перерастали в открыто враждебные отношения. Летом 1944 т. в Польше произошли важные политические события. 21 июля было -создано просоветское правительство Польский комитет национального освобождения (ПКНО). В принятом им манифесте провозглашался курс на революционные изменения всей политической и социальной жизни страны, эмигрантское правительство объявлялось незаконным, во внешней полипное был взят курс иа сближение с СССР. В это время резко акхивизировала свои действия Армия Крайова, которая вела боевые действия

юг только против гитлеровцев, но и против советских войск. В августе 1944 г., не дожидаясь подхода советских войск, Армия Крайова подняла восстание в Варшаве, безжалостно подавленное немцами практически на виду у Советской Армии. Существует точка зрения, что советские вооруженные силы были не в состоянии помочь восставшим, так как, войдя на территорию Польши, они имели большие потери в технике и живой силе и фактически исчерпали наступательные возможности. Однако решающим в отношении Москвы к восставшей Варшаве было то обстоятельство, что борьбу вели боевые частит, подчиненные лондонскому эмигрантскому правительству. Другими словами, идеологические соображения и установки снова взяли верх в кремлевском руководстве.

Между СССР, с одной стороны, Англией и Францией — с другой, возникли острые разногласия относительно того, какое правительство должно руководить Польшей, хотя будущее страны должен был определитьсам польский народ.

Важным франтом антифашистской борьбы оставалась Югославию. Руководимая коммунистами Народно-освободительная армия Югославии (НОАЮ) к началу 1943 г. освободила две пятых территории страны, В январе 1943 г. войска немецко-итальянских оккупантов при поддержке хорватских усташей начали тщательно

— встановлення радянської моделі тоталітарного суспільства в країнах Східної Європи;

— боротьба за сфери впливу і "заповнення .вакуумів" між СРСР та США. Як наслідок — створення військово-політичних блоків, розкол світу на два антагоністичних табори: "соціалістичний", що утворився навколо СРСР, і "капіталістичний" на чолі зі США.

9. Вкажіть на причини утворення протиборствуючих воєно-політичних блоків, іх цілі. Назвіть їх.

На завершальному етапі війни Червона армія, відкинувши німецькі та союзні їм війська з території СРСР, захопила країни Центральної та Східної Європи, в яких було встановлено тоталітарні комуністичні режими. Реальний суверенітет цих країн було зведено нанівець, їхня зовнішня політика, як і внутрішнє життя, повністю контролювалися Радянським Союзом. Експансія СРСР не обмежилася Цент і Сх Європою. Участь Радянського Союзу у війні проти Японії дала йому змогу поширити свій вплив на ряд держав і територій на Сх. СРСР, зокрема, подав значну військову допомогу китайським комуністам, які в ході громадянської війни проти уряду, очолюваного партією Гоміньдан, здобули перемогу і встановили в Китаї комуністичне правління. Китайська Народна Республіка стала союзницею Радянського Союзу. Китайські комуністи, хоча й прийшли до влади за допомогою СРСР, проте на відміну від більшості інших "соціалістичних" країн спиралися переважно на власні сили, проводили до певної міри самостійну від Москви політику.

Таким чином, після Другої світової війни в орбіту комуністичного панування на чолі з Радянським Союзом увійшли кільканадцять держав, територія яких становила 12 млн км2, а населення - понад 700 млн. Виник комуністичний табір (26 % території й 35 % населення світу), що в офіційній пропаганді став іменуватися "світовою соціалістичною системою", який протиставив себе західному світу.

За таких обставин Сполучені Штати Америки взяли на себе роль лідера вільного світу, що остерігався поглинення Радянським Союзом. В особливо небезпечному становищі перебувала Зх Європа. У воєнно-стратегічному відношенні вона була найуразливішим регіоном як для радянського наступу, так і для військових дій США. Окрім цього, у деяких країнах, зокрема в Італії і Франції, уже помітним був комуністичний вплив, тому СРСР міг розраховувати на суттєву допомогу з їхнього боку.

Громадськість західноєвропейських країн (а переважна їх частина, за винятком Іспанії і Португалії, були демократичними, правовими державами), схилялася до думки, що відстояти незалежність і вільний розвиток можна тільки у союзі зі Сполученими Штатами. За інших обставин реальною ставала загроза потрапити під диктат Радянського Союзу. США вирішили відразу ж надати всебічну підтримку Зх Європі. Відповідно до програми відбудови і розвитку Європи ("план Маршалла") 17 європейських країн впродовж 1948-1952рр. одержали американську економічну допомогу. У 1949р. США, Канада і 10 західноєвропейських держав (зокрема Велика Британія, Франція, Італія) уклали Північноатлантичний договір про спільну оборону (НАТО), який мав стати бар'єром для радянської експансії у Західну Європу. Подібні багатосторонні й двосторонні угоди про співробітництво і спільну оборону Сполучені Штати уклали з багатьма країнами з різних континентів. СРСР у 1955р. відповів створенням Організації Варшавського Договору (СРСР, Болгарія, Угорщина, Східна Німеччина, Румунія, Чехословаччина, Польща, Албанія (остання згодом залишила його).

Отже, утворилися два воєнно-політичних блоки держав, очолювані, відповідно, Сполученими Штатами Америки і Радянським Союзом. Комуністичний блок за суспільно-політичним характером був більш однорідним порівняно з очолюваним Сполученими Штатами об'єднанням, який часто називали "західним" (хоча до нього належали держави і Заходу, і Сходу). Поряд із традиційно демократичними, переважно західноєвропейськими, державами союзниками США також було чимало країн (в Азії, Латинській Америці) з відверто авторитарними й навіть тоталітарними режимами. Їхні керманичі шукали захисту в Сполучених Штатів у боротьбі з внутрішніми ліворадикальними силами і гарантій від можливого поглинення їх радянським блоком.

10. Розпад світової колоніальної системи і утворення незалежних країн. Проблеми вибору шляхів незалежного розвитку.

Важливим чинником світового розвитку перших повоєнних десятиліть став розпад колоніальної системи. Його зумовили дві обставини: по-перше, в добу НТР колоніальна система як така втратила сенс, перестала бути рентабельною для метрополій; по-друге, розгортався національно-визвольний рух. У перші повоєнні роки він набув найбільшого піднесення в Азії, зокрема в південно-східній її частині, на Середньому Сході. Позбулися колоніалізму народи Індонезії, Індії. Активізувався він і на Близькому Сході. На початку 60-х років звільнився Африканський континент. З політичної карти світу зникли британська, французька, бельгійська, а в 70-х роках - португальська колоніальні імперії. В Азії й Африці виникли понад 80 нових суверенних держав. їх стали називати "країнами, що розвиваються", або "країнами третього світу". Нові держави залишались економічно слабкими, залежними від допомоги й підтримки розвинутих країн. Щодо зовнішньополітичної орієнтації, то більшість з них зайняли позаблокову позицію.

11. "Рух неприєднання", його суть і значення.

Становлення Руху неприєднання пов'язане з виходом: на міжнародну арену молодих країн Азії, Африки, Латинської Америки. Цей рух організаційно сформувався 1961 р. у Белграді, де відбулася перша конференція країн, що не приєдналися до военно-політичних блоків. У ній взяли участь делегації 25 країн. Кількість учасників від конференції до конференції зростала і на початку 90-х років вже становила понад 120.

Loading...

 
 

Цікаве