WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

1.10 Ризький мирний договір та його наслідки для України.

Переговори між Польщею та Радянською Росією завершилися 18 березня 1921р. підписанням Ризького договору. Польща визнавала існування Української соціалістичної радянської республіки. До Польщі відійшли Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся, інші частини Правобережжя ввійшли до складу УСРР. Східна Галичина залишалася за Польщею. Організована боротьба регулярних українських військ за незалежну Україну закінчилася поразкою.

1.11.Історичне значення та уроки боротьби укр. народу за незалежність.

Чому 30-мільйонний народ не зміг завоювати незалежність у 1917—1920 рр.? Розглядаючи основні причини поразки українців, слід розрізняти внутрішні і зовнішні фактори та відмінності між Східною та Західною Україною. Сусіди України, особливо Росія і Польща, не погоджувалися на існування української держави і робили все, щоб ліквідувати її незалежність. Характерно, що на позиціях невизнання самостійної України стояли і російські більшовики, і російські білогвардійці. Білогвардійців і польських інтервентів підтримувала Антанта.

Серед внутрішніх причин слід назвати відсутність єдності в національне-визвольному таборі, недостатню соціальну базу державотворення, численні помилки керівників Української держави.

Проте героїчна боротьба українського народу за свою незалежність у 1917-1920 рр. не була марною. Вона мала велике історичне значення, яке полягало в тому, що після тривалого історичного періоду русифікації, національного і соціального гноблення український народ, створивши власну незалежну державу і кілька років підтримуючи її існування, продемонстрував своє нестримне прагнення до самостійності. В широких масах українського населення зростало переконання, що без власної держави неможливе краще життя кожного зокрема і процвітання України в цілому.

Боротьба за незалежність була прикладом для наступних поколінь українців. Як тільки виникали сприятливі внутрішні і зовнішні можливості, кращі представники цих поколінь знову піднімалися на боротьбу. Без цієї боротьби було б неможливе проголошення державної незалежності в 1991 р., а існування українського народу взагалі було б поставлене під сумнів.

Водночас, поразка в боротьбі за незалежність змушує критично оцінити дії українських національно-державницьких сил, сформулювати історичні уроки цієї боротьби. Вони полягають у необхідності єдності всіх національно-патріотичних сил для досягнення спільної мети — незалежності (саме відсутність такої єдності була основною внутрішньою причиною поразки), у необхідності взаємних поступок, компромісів різних національно-патріотичних сил, без чого єдність їхніх дій неможлива. Досягнення незалежності неможливе без глибоких соціально-економічних реформ, які відкривають перспективу покращення життя основної маси населення.

Один із уроків полягає в необхідності враховувати зовнішньополітичну ситуацію, домагатись підтримки незалежності України основними зарубіжними країнами. Без широкого міжнародного визнання існування самостійної України буде поставлене під сумнів.

1.12. Дайте порівняльну характеристику державотворчій діяльності УЦР, Української гетьманської держави, Директорії УНР та розкрийте причини їх поразки в період Української демократичної революції.

Причини поразки Центральної Ради.

Трагедія України полягала в тому, що майже ніде більшовизм не знаходив рішучого спротиву. Червоногвардійським загонам майже не потрібно було "здобувати" міста; особливо там, де були фабрики і заводи, вони знаходили прихильників серед робітників і молоді, переважно російської та єврейської. Селянська голота теж ставала на сторону більшовиків, що володіли вмілою соціальною демагогією, а ЦР не зуміла своєчасно і зацікавлено вирішити земельне питання.

Сама Центральна Рада не приховувала, будучи у своїй більшості соціалістичною, своїх пробільшовицьких настроїв, і тому не могла вести з більшовиками послідовної боротьби.

Серйозною помилкою ЦР було й те, що вона не займалася організацією своєї армії, вважаючи, що в новому суспільстві міліції буде достатньо для захисту демократичної держави, і тому перед загрозою Червоної організованої гвардії, яка швидко наступала на Україну, охороняти кордони Української держави практично не було кому.

Причини падіння уряду П. Скоропадського:— гетьман був тісно пов'язаний з соціальними станами, що прагнули скасувати революційні завоювання українського народу;

— компрометувала уряд Скоропадського залежність від німців;

— гетьман орієнтувався на деякі офіцерські кадри Росії, окремі посади чиновників належали росіянам, яким чужою була українська ідея;

— соціалістичні партії ЦР відмовилися співпрацювати з П. Скоропадським, свою партійну програму поставили вище від інтересів держави;

— великими були намагання Росії використати антигетьманський рух на свою користь: 50 млн. крб. було виділено на агітацію проти гетьмана, на підготовку загального повстання в Україні;

— російські емігранти, втікаючи від більшовицької кулі, отримували в українських консульствах паспорти і

виїздили в Україну, а тут, замість вдячності за притулок зразу "бралися" за відродження "єдиної і неділимої". Організація "Союз відродження Росії" організовувала саботаж, розкидалися листівки, вибухали порохові склади, злітали в повітря будинки й магазини, руйнувалися залізниці, тобто робилося все за формулою: чим довше в Україні буде, безпорядок, тим легше буде її прилучити до Росії. Нарешті москвичем Б. Донським було вбито в Україні фельдмаршала Айхгорна, це було намагання більшовиків зірвати українсько-німецький Брестський мир.

Всі ці моменти, пов'язані з причинами падіння уряду П. Скоропадського, надзвичайно повчальні. Особливо сьогодні, коли Україна вчетверте в своїй історії робить спробу розбудови незалежної, самостійної держави.

Причини падіння Директорії: — відсутність єдиної політичної лінії, безкінечні неузгодженості в самій Директорії;

— невиваженість внутрішньої і зовнішньої політики, відсутність перспективи державно-національного будівництва;

— відсутність боєздатної дисциплінованої армії, руйнівна роль отаманщини;

— неукраїнське населення горіло ненавистю до української влади, звідси-саботаж, грабежі, вбивства;

--- більшості українського населення (особливо селянству) були чужими національні інтереси, тобто відсутня "національна ідея". Цей історичний урок надзвичайно повчальний і сьогодні.

ТЕМА 5. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В СВІТІ В 20-30рр.

1. Вкажіть найбільш характерні риси геополітичних змін в світі після 1-ї світової війни.

Расстановка сил в мире после окончания Первой мировой войны отражала противоречия той системы международных отношений, которая сложилась к концу войны. Итоги ее привели к столь значительным экономическим, политическим, социальным, дипломатическим последствиям, что возврат к довоенному соотношению сил был уже невозможен. Перестали существовать четыре крупнейшие империи: Австро-Венгерская, Османская, Российская и Германская. Россия некоторое время была занята внутриполитической борьбой за власть между различными политическими силами. Потерпевшую сокрушительное поражение Германию также охватили революционные процессы и многочисленные внутренние проблемы. И Германия, и Россия утратили свой довоенный статус великих держав. На международную арену в качестве главного

претендента на мировое господство выходят США, которые неслыханно обогатились в ходе войны. США не только погасили свою внешнеэкономическую задолженность, но и превратились в крупнейшего кредитора мира. Они ссудили странам Европы 10 млрд. долларов, около 6,5 млрд. долларов составили частные инвестиции американских промышленников и банкиров.

Вскоре между основателями Антанты — Францией и Англией, с одной стороны, и США — с другой, возникли острые противоречия. Европейские державы увязывали выплату долгов с получением репараций от Германии и урегулированием международных долгов. Однако США отклонили эти намерения. Англия, Франция и Япония с нескрываемым опасением следили за строительством американского военно-морского флота и предпринимали попытки свернуть эту программу. Под предлогом помощи разоренным странам и голодающим народам американский капитал стремился устранить своих конкурентов на европейских рынках.

Великобритания устранила своего главного соперника в Европе — Германию и сохранила статус великой державы, получила значительную часть земель бывшей Османской империи. Ее соперниками оставались Франция (в Европе) и США (в мире).

Франция стремилась лишить Германию возможности реванша и установить французскую гегемонию в Европе, получить германские колонии в Африке и турецкие — на Ближнем Востоке. Имели свои территориальные притязания Италия, Япония, другие страны — участницы Первой мировой войны. Наступало время дипломатических сражений.

Loading...

 
 

Цікаве