WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

По-друге, можливість мирного розвитку революції була зумовлена також наявністю рад, — готової форми нової державної влади.

По-третє, сприятливою була і міжнародна обстановка: два імперіалістичні угруповання воювали між собою. Все це разом узяте і створювало .об'єктивні можливості мирного розвитку революції.

Виходячи з принципового положення про те, що основною силою революційного процесу є трудящі маси і від того, на який бік стануть робітники й селяни, врешті-решт залежатиме вирішення основного питання революції — питання про владу, політичні партії в умовах двовладдя розгорнули боротьбу за маси.

Необхідно зазначити, що після перемоги Лютневої революції більшість робітників, солдатів і селян йшли не за більшовиками, а за меншовиками і есерами. У цих умовах більшовики головне завдання бачили у залученні мас на свій бік.

Не розкриваючи суті, назвемо лише основні напрями боротьби більшовиків за маси: 1) робота в радах, наймасовіших класових організаціях трудящих; 2) робота серед робітничого класу, в профспілках і фабрично-заводських комітетах; 3) робота серед селян, боротьба за залучення трудящих села і передусім селянської бідноти на бік революції; 4) діяльність у національних районах країни; 5) військова і бойова робота з метою створення власних збройних сил.Про швидкі темпи і глибину процесу політичного прозріння мас свідчили три політичні кризи в країні. Квітнева криза була викликана стихійними могутніми демонстраціями робітників і солдатів Петрограда (20—21 квітня 1917 р.), що протестували проти політики продовження війни. Це було пов'язане із зверненням 18 квітня міністра іноземних справ Тимчасового уряду Мілюкова до країн Антанти з нотою, в якій повідомлялося про вірність цього уряду союзницьким зобов'язанням і намірам "довести світову війну до вирішальної перемоги".

Нота Мілюкова викликала велике незадоволення робітників і солдатів. Тиск мас був настільки великий, що позиції Тимчасового уряду похитнулися, з його складу були виведені особливо ненависні народові міністри — Гучков і Мілюков. Сталась урядова криза. Щоб врятувати становище. Тимчасовий уряд вводить до свого складу 6 нових міністрів: есерів Керенського і Чернова, меншовиків Скобелєва і Церетелі, Народних соціалістів — Пешехонова і Переверзєва. Утворився перший коаліційний Тимчасовий уряд. Однак двовладдя не перестало існувати: маси ще довіряли меншовикам і есерам, які заявляли, що вони стоять на сторожі інтересів "революційної демократії".

Не минуло й двох" місяців після бурхливих квітневих подій, як столицю, а разом з нею і всю країну, вразила нова політ" на криза. Її причиною було нове невдоволення мас політикою Тимчасового уряду. 18 червня сотні тисяч робітників і солдатів Петрограда вийшли на вулиці під гаслами: "Вся влада радам!", "Геть десять міністрів-капіталістів!", "Геть війну!" та ін. Це була грандіозна політична демонстрація революційних робітників і солдатів. Виступ робітників і солдатів Петрограда був підтриманий численними демонстраціями трудящих Москви, Києва, Харкова, Риги, Ростова, Воронежа, Володимира та інших промислових центрів. Проте Червнева криза також не привела до ліквідації Тимчасового уряду. Збереглося і двовладдя, отже, причини кризи не були усунуті.

До війни за переділ світу готувалися всі, але основними конкурентами у боротьбі за світове панування стали Англія і Німеччина, між якими виникли найгостріші суперечності. У своїх прагненнях до колоніальних загарбань Німеччина завжди натрапляла на протидію Англії.

Зростання політичної кризи у світі, загострення капіталістичних суперечностей в кінці XIX і особливо на початку XX ст. призвело до створення у Європі двох ворожих воєнно-політичних союзів — Антанти, що об'єднувала Англію, Францію і Росію, та Троїстого союзу, до складу якого входили Німеччина, Австро-Угорщина й Італія.

Яку мету ставила перед собою кожна з цих країн, розв'язуючи війну?

Особливо активну боротьбу за світове панування і переділ колоній проводила Німеччина. Прагнучи до світового панування, вона ставила перед собою завдання загарбати англійські та французькі колонії, частину території Росії, а також підкорити своєму впливові країни Балканського півострова. Австро-Угорщина також домагалася встановлення свого панування на Балканах і відторгнення частини території Російської держави. Англія сподівалася відібрати колонії у Німеччини, захопити нафтові райони — Месопотамію і Палестину, закріпитися у Північній Африці; Франція — повернути Ельзас і Лотарингію, захопити Саарський вугільний басейн і німецькі колонії; Росія — оволодіти Константинополем, чорноморськими протоками, частиною Туреччини і Галичини; Італія — збільшити свої колоніальні володіння, загарбати значну територію на Балканах.

США до війни не підтримували жодного з європейських угруповань, але, безперечно, не були байдужими до європейської політики. Вступивши у 1918 р. у війну на боці Антанти, США забезпечили її перемогу в боротьбі з країнами німецького блоку.

2. Початок першої св. війни, причини і характер.

Розкриваючи справжні причини першої світової війни, необхідно усвідомити, що внаслідок нерівномірного економічного розвитку різних капіталҐстичних країн, змінилося співвідношення сил у світовій економічній системі. Німеччина після 70-х р. XIX ст. розвивалася у З—4 рази швидше, ніж Англія і Франція, а Японія — разів у 10 швидше, ніж Росія. Особливо високого ступеня розвитку капіталізму досягли С1ІІА, внаслідок чого США і Німеччина, які раніше відставали в економічному розвитку, на зламі XIX—XX ст. вийшли на 1-е та 2-е місця по випуску промислової продукції, відсунувши Англію і Францію. Це стало причиною виникнення гострого суперництва між цими країнами за політичне панування у світі, за переділ ринків сировини і збуту.

На той час важливу роль у боротьбі за політичне й економічне панування у світі відігравала наявність чи відсутність колоніальних володінь. До початку XX ст. поділ світу між великими державами в основному був завершений. Колоніальні імперії створили головним чином Англія та Франція, натомість у Німеччини, США та Японії бракувало колоніальних володінь. Намагання переділити колонії і сфери впливу було однією з головних причин першої світової війни.

До війни за переділ світу готувалися всі, але основними конкурентами у боротьбі за світове панування стали Англія і Німеччина, між якими виникли найгостріші суперечності. У своїх прагненнях до колоніальних загарбань Німеччина завжди натрапляла на протидію Англії

Напередодні війни дуже гострими були політичні кризи і класові бої в самих капіталістичних країнах. Відбувалися тривалі страйки робітників у Англії, Німеччині, Італії, почастішали заворушення серед селян. Росія переживала період нового революційного піднесення, яке розпочалося влітку 1910 р. Посилився національно-визвольний рух пригноблених народів Європи: ірландців — проти англійського гніту; чехів, хорватів, сербів та інших слов'янських народів — проти австро-угорського панування; поляків і ельзасців — проти насильного понімечення.

Отже, причинами першої світової війни були як економічні (боротьба за переділ світу, за ринки збуту), так і соціально-політичні — намагання буржуазії зупинити революційний рух пролетаріату, відвернути увагу трудящих від революційної боротьби і внутрішніх політичних криз.

3. Відношення до першої св. війни різних класів і партій.

Могутня хвиля шовінізму охопила всю Європу. Не обійшла вона і Росію, у тому числі й її опозиційні партії. Частина російської колонії у Парижі вирішила навіть добровільно вступити до французької армії "для захисту демократії і культури від варварства". На 21 серпня 1914 р. до неї записалося 9 тис. російських емігрантів. Республіканський загін, до якого увійшли більшовики, соціал-демократи, есери, бундівці та анархісти, нараховував 70—80 чоловік, у тому числі 11 більшовиків. Більшовицький комітет закордонних організацій у Парижі розпався.

У Росії більшість політичних партій підтримала царизм в імперіалістичній війні. Головні партії російської буржуазії — октябристи і кадети виступали єдиним фронтом з самодержавством і монархічним дворянством. Вони без застережень схвалили зовнішню політику царизму і проголосили гасло "війна до переможного кінця".

Більшість есерів і меншовиків по суті також стала на бік самодержавства. Відверто шовіністичні позиції зайняв Г.В.Плеханов. Вважаючи Німеччину основним винуватцем війни, Г.Плеханов всіляко захищав Францію та Англію і фактично відкидав агресивні наміри царизму. У 1915 р. Плеханов прямо вимагав від меншовицьких депутатів Думи голосувати за воєнні кредити.

Loading...

 
 

Цікаве