WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка - Реферат

Шпаргалка

ТЕМА 1. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК СВІТУ НАПРИКІНЦІ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.

1. Історична обумовленість буржуазних перетворень в Європейській країнах.

Період промислової революції охоплює етап з 50-х до середини 90-х рр. XIX ст. Саме на цих хронологічних рамках слід особливо наголосити, тому що деякі зарубіжні вчені невиправдано їх розширюють. Так, італійський дослідник К.Чіполла розуміє під промисловою революцією "всі соціальні, економічні і культурні процеси, що відбувалися у Європі і частково в Росії з 1750 по 1900 рр.".

Про хід промислової революції свідчать темпи зростання світового промислового виробництва з 3,18% у 1802—1812 рр. до 58,7% У 1900 р. З 70-х рр. XIX ст. почалося масове виробництво сталі, яке стало одним з найважливіших показників промислової потужності. Світова виплавка сталі зросла з 1870-го р: по 1900-й р. з 520 тис.т до 28,3 млн.т. Це зростання в основному спостерігалося у країнах "молодого" капіталізму — Сполучених Штатах Америки, Німеччині та ін. У передових країнах Європи й у США утвердилось панування великої машинної індустрії. Разючі зміни відбулися в галузі транспорту. Якщо в 1840 р. загальна довжина залізничної колії в світі не перевищувала 9 тис. км, то вже у 1870 р. залізничні шляхи простяглися на відстань 210 тис.км. Бурхливо розвивалась світова торгівля. У цей час місто остаточно відокремилось від села, великі капіталістичні підприємства витіснили ремісничі майстерні, виникли великі фабричні міста.

Суть процесів, які відбувалися, полягала в тому, що створювався і зміцнювався матеріальний базис нового буржуазного ладу. Буржуазна промисловість і торгівля становили його підвалини.

2. Поясніть, яку роль відіграють буржуазні революції в перетвореннях суспільного життя.

3. Дайте пояснення, коли і за яких умов відбуваються буржуазні революції. Чому в різних країнах вони відбуваються не в один час і відрізняються одна від одної тривалістю розвитку?

Для розуміння другого питання теми ґрунтовного аналізу вимагає положення про роль буржуазних революцій в Європі і США у XVIII — XIX ст. У Західній Європі епоха буржуазних революцій охоплює період (приблизно) з 1789 по 1871 рр. Буржуазні революції, що сталися в той період, відіграли вирішальну роль у міжформаційних змінах, у переході від феодалізму до капіталізму.Так, необхідно згадати оцінку Великої французької революції 1789 р. як головної події на шляху встановлення соціального панування буржуазії. Вона зумовила наступний розвиток по капіталістичному шляху не лише Франції. За її безпосереднього впливу сталися буржуазні революції в інших європейських країнах та у Латинській Америці. Справу, розпочату Великою французькою революцією, продовжили буржуазні революції 1848—1849 рр., які відбулися у Франції, Німеччині, Австрії, Італії. Це були найбільші революційні події XIX ст. На наш погляд, при трактуванні другої хвилі буржуазних революцій доцільно звернути увагу на виявлення діалектичного зв'язку всесвітньо-історичного і локально-історичного процесів, що відбува- лися. Загальним завданням буржуазних революцій того періоду було знищення феодально-абсолютистських порядків, які гальмували розвиток капіталізму. З цієї точки зору вони мали типовий характер, єдину мету — впровадження буржуазних принципів у економічні і суспільно-політичні відносини в країнах. Конкретний зміст соціально-економічних перетворень зумовлювався специфікою країни.

Так, у Франції, де з феодалізмом і абсолютизмом було покінчено ще під час революції 1789—1794 рр., об'єктивним завданням революції, було повалення панування самої тільки фінансової аристократії і встановлення панування класу буржуазії в цілому. У Німеччині на перший план Виступали проблеми ліквідації політичної роздробленості, створення державної єдності. В Італії вирішення тих самих завдань доповнювалось прагненням звільнити північну частину країни від австрійського гніту. В Австрії революція повинна була покінчити з найбільш реакційною монархією в Європі і звільнити пригноблені народи від національного гніту. Слід підкреслити, що в цілому в революціях того періоду значну роль відігравало національне питання.

Аналіз показує, що цикл буржуазних революцій в Європі закінчився в основному в 1848—1849 рр., хоч процес вирішення поставлених ними завдань тривав аж до 70-х рр. XIX ст. Першим і головним наслідком буржуазних революцій, що охоплюють цілу історичну епоху, було те, що після їхньої перемоги у Західній Європі створилась система буржуазних держав, головним чином національних.

Роль буржуазних революцій полягала в стимулюванні розвитку капіталізму і бурхливого наукового, технічного та культурного процесів XIX ст.

Конкретно-історичного аналізу вимагає і другий важливий результат буржуазних революцій — повалення феодально-абсолютистських монархій в Західній Європі. Під ударами буржуазних революцій захитались могутні монархічні династії Капетингів (Франція), Гогенцоллернів (Німеччина), Габсбургів (Австрія). Цікаво, що останнім ча-.сом помітно зріс суспільний інтерес до доль європейських (втому числі російської) монархій. Це, очевидно, пояснюється бажанням по-новому уявити минуле, зрозуміти, які сили визначали історичний розвиток, який вплив на перебіг історичних подій мали особи монархів, а також глибше з'ясувати обставини загибелі останніх представників монархій. Французька монархія була однією з найдавніших у Європі. У ранньому середньовіччі — поклали їй початок королі а династії Меровингів (448—752 рр.) і Каролінгів (752—987 рр.). Як національна держава вона остаточно склалася за королів з династії Капетингів, які, починаючи з 987 р., правили Францією майже 800 років. За цей час французька монархія пережила чимало злетів і падінь. За Генріха IV (1589—1610 рр.), Людовика ХІІІ (1610—1643 рр.), Людовика XIV (1643—1715 рр.) монархія досягла найбільшого розквіту.

Є ще один аспект теми, на який треба звернути увагу. У сучасній літературі він визначається як контрреволюційний інтервенціоналізм, що означає об'єднання зусиль феодально-абсолютистських монархій для придушення буржуазних революцій. Контрреволюційний інтервенціоналізм виявився одним із головних знарядь європейської реакції, яка намагалася, відстояти свої позиції. Починаючи з коаліцій, утворених феодально-монархічними державами на чолі з Англією проти Великої французької революції, через інтервенцію Священного союзу проти революцій в Італійських державах і Іспанії в 1820—1823 рр., придушення національно-визвольних рухів у Польщі в 1830—1831 рр., Угорщині та Італії в 1848—1849 рр. тягнеться низка спроб збройного експорту реакції. Це була одна з форм боротьби старих панівних класів з новим суспільним ладом.

Таким чином, можна зробити висновок, що феодально-монархічні кола незважаючи на свою історичну приреченість, тривалий час вперто намагалися втримати владу і прибутки. Революційні події 1789—1870-х рр. були одним із важливих історичних етапів класової боротьби в Європі. Рух буржуазії проти феодально-абсолютистських сил був у той період головним стрижнем, основою історичного процесу, його об'єктивним змістом.

На основі вивчення фундаментальних наукових досліджень і узагальнень можна зрозуміти суть третього історичного результату буржуазних революцій — переходу від абсолютизму до буржуазної держави, від необмеженої монархії, до буржуазної республіки, за якої верховні органи державної влади повністю або частково обирались на певний строк. Слід звернути увагу на суть терміна "буржуазний парламентаризм". Буржуазний парламентаризм — це система правління у буржуазних державах, за якої формально, за конституцією, законодавча влада належить виборному парламенту.

Взагалі слід зазначити, що проблема держави належить до важливих теоретичних питань сучасної науки. Звертаючись до історіографічних досліджень цієї теми у різних галузях сучасної історичної науки, можна краще зрозуміти специфіку їхнього підходу до концепції держави, розширення міжгалузевих зв'язків, появу нових методів і методик аналізу цієї складної проблеми.

Як здійснювався злам старої феодальної влади і утверджувався новий буржуазний лад, найбільш чітко можна уявити за документами Великої французької революції. Радимо ознайомитись із збірником "Документи истории Великой французской революции" (М., изд-во МГУ, 1990), який був опублікований до 200-річчя революції. Багато важливих і цікавих документів друкуються тут вперше. Політичний маніфест революції — "Декларацію прав людини і громадянина" 1789 р. було покладено в основу багатьох інших декларацій про права і свободи людини, які приймалися пізніше. За конституцією у Франції встановлювався республіканський лад. Вища законодавча влада належала Законодавчим зборам — парламенту, який обирали громадяни Франції; найважливіші законопроекти підлягали затвердженню народом на первинних зборах виборців. Вища виконавча влада надавалась Виконавчій раді із 24 осіб. Половина членів цієї ради щорічно оновлювалась. Конституція проголошувала демократичні принципи.

Loading...

 
 

Цікаве