WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Михайло Погодін як редактор журналу “Москвитянин” - Реферат

Михайло Погодін як редактор журналу “Москвитянин” - Реферат

У 1846 р. часопис не виходив. "Москвитянин" періоду 1847-1850 років небезпідставно отримав назву "органу М.Погодіна і С.Шевирьова", оскільки обличчя журналу і далі продовжували визначати статті обох співредакторів. Сам М.Погодін у листі до князя П.В'яземського зазначав, що в "Москві нас (журналістів – авт.) тільки ... двоє. Хом'яков і Киреєвський мене просто розчарували. Розлінувалися і виговорилися... По статті в рік від них отримуєш. Молодь – з таким самолюбством, що жах бере за них". Проте підняти рейтинг "Москвитянина" його видавцю не вдалося. Часопис продовжував стояти осторонь інтелектуального руху, який охопив Росію у 40-і роки XIX ст. Тому, виступаючи у пресі з оголошенням про наміри видавати журнал у 1848 р., М.Погодін повідомив читачам, що для підтримки "Москвитянина" сформовано "комітет редакції". У ньому провідні позиції зайняли М.Погодін, С.Шевирьов, історик І.Бєляєв, професор Петербурзького університету І.Горлов, професор Московського університету П.Страхов, молодий літературознавець А. Григор'єв та інші. Більшість членів "комітету редакції" були з інших міст і не могли реально впливати на процес видання "Москвитянина". Незлагодженими часто виявлялися дії М.Погодіна та С.Шевирьова. Вони жили у різних кінцях Москви, зустрічалися рідко, а їхні листи при тодішньому рівні розвитку поштового відомства потрапляли до адресата лише через декілька днів, що аж ніяк не сприяло вирішенню поточних справ, а, навпаки, ще більше їх заплутувало та ускладнювало.

Лише на початку 1848 р. "Москвитянин" почав виходити без затримок: до першого числа місяця був готовий наступний номер. Проте цього ж року в одному із листів, адресованих М.Максимовичу, М.Погодін констатував, що "...журнал дуже хороший. У кожному номері всі статті чудові, а талану нема. Уяви, що тільки 250 передплатників, і я до першого січня (1849 р. – авт.) заборгую 10 тис. в надії на майбутні блага".

На цьому неприємності М.Погодіна, пов'язані з виданням "Москвитянина", не закінчилися. У зв'язку з революційними подіями 1848 р. у Європі російський уряд здійснив ряд заходів для "забезпечення внутрішнього спокою", серед яких були і гоніння преси та посилення цензурного нагляду. Навіть лояльний до режиму М.Погодін не зумів уникнути утисків, і від закриття журналу його стримував тільки страх викликати цим підозру у влади. С.Шевирьов, посилаючись на незлагоджені дії редакції, взагалі відмовився від співпраці у часописі в 1849 р. У такій ситуації М.Погодін звернувся до послуг літератора А.Вельтмана, який на початку 1849 р. змінив С.Шевирьова на посту редактора. Новий співредактор виконував практично всю роботу, пов'язану з виданням. Однак М.Погодін був незадоволений результатами, вважаючи, що А.Вельтман необґрунтовано витрачає надто великі кошти. Тому вже у наступному 1850 р. їхня співпраця припинилася.

Прагнучи вберегти часопис від закриття, М.Погодін упродовж 1850 р. зумів залучити до участі в ньому цілу когорту молодих талановитих інтелектуалів, відомих як "гурток О.Островського". До його складу входили поети Б.Алмазов, Л.Мей, М.Берг, прозаїки О.Писемський, П.Мельников, відомий під псевдонімом А.Печерський, критики А.Григор'єв та Є.Едельсон.

У кожного з них був досвід співпраці в столичних чи провінційних виданнях, а всі разом вони склали основу так би мовити молодої редакції "Москвитянина". Одним із перших свої послуги запропонував драматург О.Островський. Він не лише давав для публікування власні твори, а й ґарантував збільшення кількості передплатників, залучення нових авторів, зміцнення позицій журналу. У третьому номері часопису була опублікована одна з його комедій, а згодом і уривки з п'єси "Ранок молодої людини". Інші члени гуртка не відразу погодилися мати видавничу справу з М.Погодіним, знаючи його як ненадійного видавця. Однак останній під час особистої зустрічі зумів заручитися їхньою згодою на участь у виданні "Москвитянина". Члени "молодої редакції" мали право рекомендувати до друку відібрані ними художні твори, критичні статті, рецензії та фейлетони. М.Погодін, як автор термінів "стара редакція" і "молода редакція" після статей, що виходили з-під пера членів "молодої редакції", використовував ряд приміток, намагаючись підкреслити, що розділяє далеко не всі їхні погляди. Такий стан справ з виданням журналу зовсім не задовільняв членів "молодої редакції". О.Островський, даючи згоду на співпрацю у "Москвитянине", планував з 1851 р. стати одним з його повноправних керівників. Відмова М.Погодіна передати видання у розпорядження О.Островського викликала езадоволення у середовищі однодумців останнього. "Не цього ми чекали, – скаржилися вони О.Островському. – Ми думали, що журнал буде ваш, а відповідно і наш. А тепер і ви, і ми повинні прислуговувати М.Погодіну"

Зусилля представників "молодої редакції" не призвели до кардинальних змін характеру видання, проте за 1850 р. кількість передплатників збільшилася майже удвічі, порівняно з 1849 р., і становила 1100 осіб. Зросли і прибутки від розповсюдження часопису, але М.Погодін не вважав за потрібне виплачувати обумовлені раніше гонорари членам "молодої редакції", що відвернула їх від "Москвитянина", змусило шукати додатковий заробіток на стороні. Це, у свою чергу, різко позначилося на кількості передплатників, число яких на почату 1852 р. ледве сягнуло 250 осіб, що мало не призвело до банкрутства редакції. Та все-таки ситуацію вдалося виправити. І вже у 1853-1854 р.р. журнал мав близько 900 передплатників, однак М.Погодін визнавав, що цього недостатньо, і видання залишає бажати кращого. Він намагався розширити географію розповсюдження "Москвитянина" та залучити до співпраці нових авторів. Саме з цією метою М.Погодін прибдав та надіслав за рахунок редакції журналу "Літопис Величка" жителю м. Мангишлак (селище на території сучасного Казахстану – авт.). В обмін на це видавець сподівався отримувати матеріали для "Москитянина", який, за його переконанням, "швидко розповсюдиться і значно збільшиться в своєму обсязі".

На початку 1856 р. М.Погодін в одному із листів до М.Максимовича зазначав, що мав намір припинити видання "Москвитянина" на користь молодих журналістів, проте їх практична відсутність заставила не згортати даний проект.

Князя П.В'яземського він переконував, що на продовженні видання часопису наполягає "молода редакція". Однак це не зовсім так. Відомо, що у 1856 р. між лідером "молодої редакції" А.Григор'євим та М.Погодіним були складені нові умови про видання журналу "Москвитянин", відповідно до яких вони ставали рівноправними редакторами і ґарантували виплату заздалегідь визначених сум гонорарів співробітникам. Проте ці запізнілі заходи не змогли реанімувати вже нежиттєздатний журнал, видавництво якого припинилося у тому ж 1856 р.

Таким чином, "Москвитянин", як й інші видання, редаговані М.Погодіним, був виразником ідеології офіційної народності. Уникнення політичних та гострих соціальних питань поставили це видання осторонь інтелектуального руху 40-50 років XIX ст. Пожвавлення суспільної думки Росії у середині 50-х років XIX ст. призвело до повного занепаду "Москвитянина", а його редактор і видавець виявився неспроможним конкурувати з плеядою молодих талановитих журналістів та ідеями, які вони проповідували на сторінках своїх видань. Члени "молодої редакції" журналу не змогли кардинально вплинути на його характер, оскільки перебували у повній фінансовій залежності від М.Погодіна, що вкрай обмежувало їх діяльність.

Loading...

 
 

Цікаве