WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Жерар Філіп і екран - Реферат

Жерар Філіп і екран - Реферат

Реферат на тему:

Жерар Філіп і екран

Люди народжені, щоб розумітись,

І говорити, і кохати*

Є думка, щоб бути тим достеменно великим актором, яким був Жерар Філіп, митець повинен стати виразником своєї епохи, створити образ, як відмінний від нього самого, так і від ролей, які він зіграв.

Кінотворчість Жерара була всеохоплюючою; у фільмах, в яких брав участь як актор, був також одним із авторів драм чи комедій. Від ролі до ролі він утверджував образ, що був виразником, як і він сам, сподівань його покоління – покоління, яке досягнуло повноліття в роки поразки та окупації в ІІ-й світовій війні.

Перші його великі ролі – у фільмах "Країна без зірок" і "Ідіот". В них Жерар ще лише високообдарований виконавець. Він віддає своє обдарування, свою зовнішність, свої професійні знання, свій талант спочатку молодому романтику, що мандрує чарівними світами, потім князеві Мишкіну. Ця екранізація "Ідіота" у Франції була не зовсім вдалою. Та образ, створений молодим актором, втілив душу знаменитого героя з таким наближенням до задуму письменника, як жодний інший компонент фільму.

Справжній "образ" Жерара Філіпа народився у фільмі "Диявол у плоті". В 1961 році чотирнадцять років відокремлювали від часу його створення. Фільм був в тому "перехідному віці", коли час вже виявив його недосконалість, заклав зморшки в тих місцях, які пізніше нададуть твору характерних для нього рис, властивим йому стилем. Історія кіно знає немало шедеврів, що знайшли собі тепер почесне місце в музеях, а в своєму "перехідному віці" один час були закинуті на полицю старожитностей. Перегляд у 1961 році фільму "Диявол у плоті" був випробуванням для актора на мистецьку міцність, так само як і для режисури Клода Отан-Лара, для екранізації Боста і Оранша. Ніщо або майже ніщо не постраждало від часу.

Оцінюючи твір або образ, деякі мистецтвознавці та історики літератури вважають за потрібне копирсатися в особистому житті акторів і авторів. Діючи таким чином, встановлюють, наприклад, чим зобов'язаний Франсуа з "Диявола у плоті" пригодам юного Радіге, вишукують десь в передмісті Парижа жінку, з якої нібито написаний образ Марти. Залишимо подібні пошуки любителям скандальних сенсацій, комерційного кіно (типу "мильних опер" і "солодкого життя"). Важливо, однак, зауважити, що перед створенням образа Франсуа, Жерар Філіп, подібно до автора "Диявола у плоті" Раймона Радіге, був юнаком, що мужнів у роки війни, в найтрагічніший період життя Франції. В 1946 році Жерар стає у фільмі Отан-Лара вісімнадцятирічним школярем Франсуа, що готується до випускних іспитів у невеликому містечку. Під костюмом пошиття 1917–1918 років б'ються сучасні серця, серця епохи, що слідувала за другою світовою війною. Жерар, як і Отан-Лара, як Оранш і Бост, націлював свій удар не проти першої світової війни, а проти другої, можливо, що навіть проти наступної воєнної катастрофи.

Так світ побачив зовсім юного Франсуа, який зустрів кохання в образі Мішлін Прель молодої медсестри, що падає в обморок при вигляді перших поранених, за першого доторку з відчутними жахами війни. В кімнату, де все дихає чарівністю її господині, Франсуа потрапляє, мокрий до нитки від дощу. Тут він пізнає істинне щастя кохання. Потім на молодих закоханих звалиться біда. В час, коли люди радіють, дочекавшись нарешті перемир'я, гине героїня. А підліток, що став відразу чоловіком, вештається вулицями, охоплений не стільки обуренням, скільки відчаєм.

Дехто звинуватив фільм і образ, створений Жераром, в "песимізмі". Ніби кожний, починаючи з підліткового віку, незалежно від свого соціального походження, повинен "набути самосвідомість" і знайти соціально обґрунтоване вирішення особистої драми. Критики стверджували, що такий "песимізм" не є сучасний. Хіба світ тепер тримається на міцному ґрунті? Навіщо згадувати минулі нещастя чи майбутню небезпеку в той час, коли попереду відкриваються найрайдужніші перспективи?

Ті, кому було на той час по двадцять літ, не слухали подібних аргументів. В образі, створеному Жераром, молодь пізнавала себе. Не досить було набути самосвідомість, не досить було героїзму, виявленого під час війни, для того, щоб зникли всі проблеми, щоб зарубцювалися всі рани, завдані війною.

Появою "Диявола у плоті" чи тривогами певних кіл інтелігенції не обмежувалась розгубленість, що характерна для 1946 року. Вона охоплювала у Франції та в більшості інших країн найрізноманітніші шари суспільства, військовослужбовців, що повернулися до цвільного життя, їхніх молодших братів, що бачили війну, але не брали в ній участь. Образ з фільму "Диявол у плоті" втілював у собі деякі глибокі особисті сторони їхнього душевного стану. На жаль, і загроза нової війни із супроводжуючими її нещастями дуже швидко набула страхітливої актуальності. Короткочасне сп'яніння 1946 року змінилося холодною війною, що ставала з кожним днем більш жорстокою і лютою.

Стендаль змінив Радіге. За Франсуа прийшов Фабріціо дель Донго... Як би не були мало подібними романи, що покладені в основу екранізацій, герої, фільми і режисери-постановники, "Пармський монастир", створений Крістіан-Жаком, був все ж етапом для формування персонажа Жерара Філіпа.

У фільмі, що є однією з перших спільних постановок, Франції та Італії, події намічено великими мазками. Сценарій відбивав у меншій мірі психологічні тонкощі, ніж романтичну інтригу, що є доступною найширшим колам глядачів. Але це спрощення не зменшувало в фільмі Стендаля сили і його якобінського духу. Герцог Парми був карикатурою, і ця карикатурність його рис нагадувала вчорашні фашистські диктатури, а "полонений Башти Фарнезе" ставав насамперед жертвою тиранії, який менше очікував на своє звільнення від Сансеверини та інтриг крихітного Пармського двору, ніж на дії Ферранте Палла, революціонера, який будував барикади.

Екранізацію цього романа, можливо, обумовили і зовсім свіжі спогади про рух Опору, як це було з іншим фільмом Крістіан-Жака – "Пампушкою". Жерар акцентував сучасне. звучання створеного ним образа Фабріціо дель Донго вірністю духа не тільки "Пармському монастирю", але і всієї творчості Стендаля, переконань письменника. Кожну свою нову роботу актор готував після уважного прочитання не тільки сценарію, але і першоджерела, в тому випадку, коли мова заходила про екранізацію літературного твору. Жерар ніколи б не погодився взятися, наприклад, за образ князя Мишкіна, якби з підліткового віку не був добре обізнаний з творчістю Ф.Достоєвського. Франсуа з фільму "Диявол у плоті" змужнів у образі Фабріціо, став героєм, що знаходить відповідь на питання, що залишилися без відповіді в пору неспокійного отроцтва. Цей історичний фільм наочно доводив, що образ Жерара, будучи колись насамперед романтиком, долав відчай стражданнями і шляхетністю.

Слідом за "Пармським монастирем" актор грав головну роль у фільмі "Такий гарний маленький пляж". Він бере участь у ньому не тільки для того, щоб допомогти своєму близькому другу Жаку Сигюру, журналісту і кінокритику, що випробовує свої сили як сценарист. Жерар відчував майже фізичну потребу стати героєм фільму Іва Аллегре, молодиком, який пригадує нещасливе дитинство під час очікування смерті на пляжі, під дощем, у тумані.

Цей "чорний фільм" перегукувався у великій мірі з передвоєнною епохою, аніж з днями, що прийшли після війни, з "Набережною туманів" (1938), з "поетичним реалізмом" Превера і Карне. Образ, замислений Сигюром, ймовірно, разом з Жераром. був не звичайним. Він тримався більше на виражальних засобах актора, ніж на словах, на паузах більше, ніж на наступних репліках. Відчай заполонив колишнього вихованця сирітського притулку. Його менше хвилювало недавно ним скоєне вбивство, ніж жахи свого дитинства, тортури, що застосовувалися до нього. І все ж герой фільму відкинув можливість втекти, що надавалась йому добрими людьми.

Чи потрібно було стільки чорної фарби? А хіба рожева барва – більш щаслива? Особливо, коли вона використовується для маскування старої шкіри та її в'ялості. У формуванні амплуа Жерара, в його послідовних ролях утвердження сучасного героя не буде відбуватися без заперечень, без помітних повернень назад.

Чи була такою простою епоха, виразником якої він ставав? Чи так прямолінійно відбувався його розвиток – без відступів, без кружних шляхів?

Французькі "чорні фільми" були певним напрямком в кіномистецтві, і фільм "Такий гарний маленький пляж" займає в ньому своє місце. Авторам "чорних фільмів" закидали не раз, що вони запозичували від довоєнного кіно покірність долі, впевненість в те, що перед лицем фатуму людина є безпомічною. Боротьба проти цього напрямку складала ту основу, на якій Рене Клер створив свій фільм "Краса диявола" з Жераром Філіпом в головній ролі (за поемою В.Гете "Фауст").

Loading...

 
 

Цікаве