WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → США (1870-1914 рр.) - Реферат

США (1870-1914 рр.) - Реферат

Реферат

на тему:

США (1870-1914 рр.)

Поряд із технічними винаходами, що піднесли врожайність, протягом другої половини сторіччя стрімко зростала кількість орної землі в міру того, як залізниці та поступове відтіснення рівнинних індіанців відкривали нові простори для західних поселень. Подібна експансія сільськогосподарських земель у таких країнах, як Канада, Аргентина і Австралія, множила ці проблеми на міжнародному ринку, де тепер продавалася велика частка сільськогосподарської продукції США.

Чим далі на захід просувалися поселенці, тим більше зростала їхня залежність від залізниць у зв'язку з переве зенням продукції до ринків збуту. Водночас фермери змушені були сплачувати високі ціни за фабричні товари внаслідок протекціоністських тарифів, що їх довго утримував Конгрес під тиском східних промисловців. З часом фермери Середнього Заходу і Заходу заборговували дедалі більше банкам, що мали від них заставні листи.

На Півдні падіння Конфедерації спричинилося до ще більших змін у сільському господарстві. Найістотнішою з них стала робота "з половини", коли фермер-орендар мав повернути землевласникові до половини свого врожаю в обмін на посівне насіння та основні припаси. 80 відсотків чорних фермерів Півдня і 40 відсотків білих жили в цій виснажливій системі, що склалася після Громадянської війни.

Більшість "половинників" потрапляли в зачароване боргове коло, єдиною надією вирватись із якого було збільшення посівів. Це призводило до надвиробництва бавовни, тютюну, а отже, - до падіння цін і подальшого виснаження ґрунтів.

Перша організована спроба прикути увагу суспільства до загальних сільськогосподарських проблем виявлена Рухом фермерських асоціацій. Ці асоціації, започатковані ще в 1867 році службовцями Департаменту сільського господарства США, спершу зосередилися на громадській діяльності - боротьбі з ізоляцією, в якій опинялася більшість фермерських родин. При цьому активно заохочувалася участь жінок. Розворушені кризою 1873 р., асоціації мали до 20 тисяч осередків і 1,5 мільйона членів.

Хоча більшість їх кінець кінцем розпалися, асоціації створили власні збутові системи, склади, переробні заводи, фабрики та кооперативи; цей рух мав певні політичні успіхи протягом усіх 70-х років. Кілька штатів випустили закони про фермерські асоціації, обмеживши тарифи на залізницях і складах.

В 1880-х роках рух пішов на спад, його замінили Фермерські спілки. До 1890 р. в них брали участь близько 1,5 мільйона чоловік від Нью-Йорка до Каліфорнії. Паралельна негритянська організація - Національна спілка кольорових фермерів - налічувала понад мільйон членів.

Спочатку Фермерські спілки були політичними організаціями з детально роздробленими економічними програмами. Згідно з однією ранньою платформою, мета їх полягала в тому, щоб "об'єднати фермерів Америки для захисту від класового законодавства і зазіхань сконцентрованого капіталу". Програма вимагала також урегулювання - якщо не прямої націоналізації - залізниць; додаткового випуску валюти для полегшення тягаря боргів; зниження тарифу і влаштування державних складів та кредитних установ з незначним відсотком.

Під кінець 1880 р. західні Великі рівнини спостигло кілька посух. Західний Канзас за 4 роки втратив половину населення. На довершення лиха, тариф Маккінлі в 1890-х роках був один з найвищих, які знала країна.

У 1890 р. фермерська скрута стала небувалою. У співпраці з прихильниками - демократами Півдня та маленькими партіями Заходу - фермерські спілки спробували вибитися до політичної влади. З цих елементів постала третя політична партія, відома під назвою Популістської. Ще ніколи в американській політиці не було чогось подібного до заповзяття популістів, яке охопило прерії та бавовникові плантації. Вибори 1890 р. привели нову партію до влади у десятках південних та західних штатів. І до Конгресу пройшло більше десятка популістських сенаторів та представників.

Перший з'їзд Популістської партії відбувся 1892 р., коли делегати від фермерських, робітничих та реформістських організацій зустрілися в м. Омага, штат Небраска, і нарешті наважилися поставити свій знак на політичній системі США, яку вважали безнадійно корумпованою капіталом промислових і торгівельних трестів.

Практична частина їхньої платформи зосереджувалася довкола питань землі, транспорту та фінансів, у тому числі необмеженого карбування срібної монети.

Популісти виявили себе грізною силою на Заході і Півдні під час виборів 1892 р., і їхній кандидат у президенти зібрав більше мільйона голосів. Та невдовзі всі інші суперечності перекрило питання валюти, протистояння між захисниками срібла і тими, хто віддав перевагу золоту. Речники фермерства на Заході та Півдні, підтримані робітничими групами у промислових центрах Сходу, домагалися необмеженого випуску срібної монети. Зважаючи на нестачу обігових грошей, вони доводили, що лише за рахунок збільшення грошової маси можна піднести ціну на фермерську продукцію, збільшити платню промисловим робітникам, створюючи резерви для виплати боргу здешевленою валютою. З іншого боку, консервативні групи та фінансові верстви вказували на згубність такої політики і застерігали, що інфляцію, яка вже почалася, не спинити. Лише золотий еквівалент обіцяє стабільність, переконували вони.

Фінансова паніка 1893 р. ще посилила напругу цієї суперечки. На Півдні та Середньому Заході один за одним закривалися банки, наростало безробіття і нестримно падали ціни на сільськогосподарську продукцію. Ця криза і нездатність президента Ґровера Клівленда розв'язати її майже розвалили Демократичну партію. З наближенням президентських виборів 1896 р. ті демократи, котрі відстоювали срібло, почали переходити до лав популістів.

З'їзд Демократичної партії того року став свідком однієї з найзнаменитіших промов у політичній історії США. Закликавши з'їзд "не розпинати людство на хресті з золота", Вільям Дженнінґс Браян, молодий прихильник срібла із штату Небраска, став кандидатом у президенти від демократів.

Популісти також підтримали Враяна. І прорахувалися. Хоча Браян мав за собою Південь і весь Захід, крім Каліфорнії та Ореґону, він програв на виборах республіканцеві Вільямові Маккінлі, за яким стояли більш людні промислові Північ і Схід.

Президентські вибори 1900 р. дали змогу американському народові оцінити діяльність адміністрації Маккінлі, зокрема її закордонну політику. На зустрічі у Філадельфії республіканці із запалом вітали успішне завершення війни з Іспанією, курс на подальший розквіт країни та зусилля, пов'язані із завоюванням нових ринків політикою "відчинених дверей". Обрання Маккінлі виявилося простою справою, та президент не встиг натішитися перемогою. У вересні 1901 р. під час огляду виставки у Буффало, Нью-Йорк, він був застрелений терористом. Маккінлі став третім президентом, убитим після Громадянської війни.

На президентський пост заступив віце-президент Теодор Рузвельт. У вітчизняних та закордонних справах прихід Рузвельта до влади збігається з новою ерою в політич-ному житті Америки. Континент був заселений, "Прикордоння" щезало. З маленької республіки, яка ще недавно відчайдушне виборювала своє існування, постала світова держава. Політичні основи ладу закладалися у злигоднях зовнішніх і внутрішньої воєн, хвилеподібному чергуванні періодів піднесення та депресій. Величезні зрушення сталися в сільському господарстві і промисловості. Було закладено основи безплатної народної освіти, захищено вільну пресу, реалізовано ідеал релігійної свободи. Проте вплив великого бізнесу став занадто сильним, і місцеве та муніципальне врядування часто потрапляло до рук корумпованих політиків.

У відповідь на надмірний поступ капіталізму у XIX ст. та політичну корупцію виникає реформаторський рух, так робуту в країні, що викликало в людей задоволення партією влади. Через те перемога на виборах 1904 р. була Рузвельтові гарантована.

Loading...

 
 

Цікаве