WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Великобританія після другої світової війни - Реферат

Великобританія після другої світової війни - Реферат

Безжалісна ломка старого — закриття нерентабельних підприємств, скорочення відомчого апарату, денаціоналізація державного сектора та інші, на перший погляд, драконівські заходи в перші роки перебування торі при владі, загострили соціальну та політичну ситуацію у Великобританії, погіршили її економічне становище. Як і раніше, високим залишалися темпи інфляції, різко збільшилось безробіття, виросли роздрібні ціни. Англію вже збирались зарахувати у другорозрядну державу. Однак все помітнішим ставало й інше. Англія важко, але успішно перебудовувалася. Великі кошти, вкладені в переозброєння промисловості, та зняття багатьох обмежень в сфері бізнесу стали приносити перші результати. Уже в 1985 р. почалося круте піднесення в економіці. Ріст виробництва замість 0,7% в попередні роки піднявся до 3-4%. Доля Великобританії у світовій торгівлі, стабілізувалася на рівні 7%. Актив платіжного балансу уже в 1986 р. становив 2,3 млрд.ф.с, а в 1989 р. активне сальдо досягло 14 млрд.ф.с, чого ніколи не було у повоєнний час. Такими були наслідки багаторічної діяльності Тетчер. "Тетчеризм означає, —сказав один з міністрів Тетчер, — заставити людей покладатися самих на себе. Маргарет Тетчер британський еквівалент шерифа з його револьверами, котрий приборкує Дикий Захід".

Проповідуючи соціальний дарвінізм (кожен за себе, і хай виживає сильніший), консерватори прагнули зробити англійців нацією власників. Як і все, тетчеризм мав свої плюси і мінуси. З одного боку — звільнення лишніх робочих рук, а з другого — багато "синіх комірців" стали "білими", квартиронаймачі — власниками, в тому числі і муніципальних квартир. 1 млн. їх було розпродано за пільговими цінами. Денаціоналізація державного сектора здійснювалася так, щоб сприяти народному капіталізму. З 1979 р. кількість держателів акцій в

Англії потроїлась, перевищивши 8 млн.чол., тобто кожен третій виборець став акціонером.

Англійське "диво" М.Тетчер трималося на трьох китах: високі банківські ставки, які стримували інфляцію і стимулювали іноземні інвестиції; засоби, отримані від денаціоналізації; доходи від продажу нафти Північного моря. Англійські виборці хотіли б соціальної політики лейбористів та економічного курсу консерваторів. Проте, поєднати те й друге не судилося навіть знаменитій "залізній леді" — М.Тетчер.

Криза політики і тактики лейборизму

Широкі заходи тетчеризму підірвали соціальну базу лейбористської партії, котра в 1982 о. нараховувала 278 тисяч індивідуальних членів. Якщо в 1945 р. за лейбористів голосувало 70% робітників, то у 80-х роках — лише 35%. В результаті, з початку 80-х років в лейбористській партії виникають гострі суперечки щодо внутрішньої та зовнішньої політики. На 79-й щорічній конференції в Блекпулі (1980 р.) лейбористи поставили вимога розширити державний сектор в економіці, обмежити вивіз капіталу, скоротити військовий бюджет ! вийти з ЄЕС. Конференція висловилася за відмову від ядерної зброї,. закриття всіх ядерних баз на території Англії, супроти планів переозброєння американськими ракетами "Трайдент" англійського підводного флоту. Це були вимоги, котрі в той чао не могли знайти широкої підтримки серед британського загалу, і частина лейбористів дуже скоро це зрозуміла. Лідер Майкл Фут та незгодні з цими рішеннями праві лейбористи в 1981 р. пішли на розкол і створили СДП, яка стала блокуватися з лібералами. В результаті утворення с-д-ліберального альянсу сталося зрушення в двопартійній виборчій системі. В 1983 р. альянс очолив лейборист Ніл Кіннок. Але лейбористам та лібералам і їх союзникам не вдалося запропонувати щось солідніше програми М.Тетчер. Таким чином, буржуазний реформізм виявився куди прийнятнішим для пересічного громадянина Великобританії, ніж лейборизм з його невпевненими стрибками то вліво, то вправо.

Занепад старих промислових районів металургії, вуглевидобутку, суднобудування, передача в приватні руки галузей, де профспілки були особливо сильні, завдало відчутного удару БКТ— головній політичній та фінансовій опорі лейбористської партії. Після 1979 р. чисельність БКТ скоротилася з 12 до 9 млн.чол. Лейбористи так і не знайшли відповіді на виклик Тетчер. Консерваторів підтримують зони обновлення і піднесення, а лейбористи спираються на зони застою та занепаду. Конкуренція між процвітаючим Півднем і занепадаючою Північчю відбивала своєрідні співвідношення між консерваторами і лейбористами. І це закономірно: електроніка витісняє старі традиційні галузі, росте сектор обслуговування, де зайняті малополітизовані високоопла-чувані "білі комірці", а промисловий пролетаріат, електорат лейбори-зму, звужується, втрачає колишню провідну роль.

Сучасна Великобританія

1990 р. на парламентських виборах знову перемогла консервативна партія. Однак місце прем'єр-міністра посіла не знаменита М.Тетчер, а її соратник по партії Джон Мейджор, котрий в економіці та політиці притримувався курсу, взятого урядом Тетчер. Економічні труднощі світового співтовариства з початку 90-х років охопили також Великобританію. Сповільнилися темпи росту виробництва. Згідно данних за 1993 р., рівень продуктивності праці в британській економіці відстає від аналогічних показників у Франції на 25%, у Німеччині — на 30%, в Японії— 30-40%, у США на 50-60%. Скорочується кількість робітників, зайнятих у промисловості. Окремі галузі для підтримки конкурентноздатності на світовому ринку вимагають дотацій. Так вугільна промисловість щороку потребує 18 млрд.ф.с. Парламентська опозиція, очолювана лейбористом Джоном Смітом, гострій критиці піддає консерваторів та їх лідера Мейджора.

В 1994 р. популярність консерваторів продовжувала падати, чому сприяв ріст податків, а також приватизація королівської пошти, на що не відважилась навіть М.Тетчер. До внутрішніх труднощів додаються зовнішньополітичні. Великобританія, котра раніше безумовно слідувала у фарватері зовнішньої політики США, з розпадом комуністичного блоку, шукає своє нове місце у Європі та світі. Значна частина консерваторів сумнівається в доцільності дальшого перебування Англії в Єв-росоюзі, виступає проти поглиблення інтеграції з континетальною Європою і підтримання тісних зв'язків з колишніми англійськими колоніями в системі британської Співдружності. В такій ситуації розгортається критика Дж.Мейджора за нерішучість і відсутність нових ідей. Навіть його спроби шляхом переговорів з ІРА (Ірландська республіканська армія) та її політичним вираженням — партією "Шин Фейн" — покінчити з екстремізмом та тероризмом в Ольстері, де протистоять 950 тис. протестантів і 650 тис. католиків і Великобританії доводиться щорічно витрачати з бюджету 3 млрд.дол. на утримання 17 тис. солдатів, багато хто ладен розцінювати як капітулянтство. Тривожним сигналом для Мейджора стала поразка консерваторів на травневих виборах 1994 р. до місцевих органів влади. Серед консерваторів на роль лідера все більше висувається міністр фінансів в уряді Мейджора Норман Лемонт, котрий категорично проти перебування Великобританії у Євросоюзі.

Одна з гострих внутрішніх проблем сучасної Англії— расова. Прикмета сучасної Англії — присутність багатьох виходців з колишніх бри-

танських колоній. їх кількіть з 0,2% населення в 50-х роках виросла до 5% на початку 90-х років. Націоналісти з Британської національної партії стверджують, що джерелом всіх бід британців є кольорові емігранти. Однак, прагнення ультраправих завоювати довір'я з допомогою гасла "Британія для британців" особливого успіху не мають.

Незважаючи на те, що Великобританія з повоєнного другого перемістилася на 6 місце у світі за обсягом ВНП (у 1989 р. він становив 830 млрд.дол.), вона й надалі залишається однією з провідних країн світу. Складаючи лише один відсоток земної суші, Великобританія володіє значним національним багатством та потужним потенціалом науково-технічних досліджень. По інвестиціях за рубежем — 15% всіх світових капіталовкладень — випереджує Японію, ФРН та Францію. 5,5 млрд. дол. щороку дає туризм, В 1994 р. Англія з'єдналася з Францією тунелем, котрий проритий під Ла-Маншем.

В сільському господарстві 3% працездатних задовольняє до 75% потреб в продуктах харчування. В країні 243 тисячі фермерів 180 тис. з них є членами збутових та постачальницьких кооперативів чільною організацією яких виступає створена ще в 1944 р Асоціація сільськогосподарських кооперативів, котра займається питаннями встановлення цін, заключенням договорів тощо. Продуктивність в сільському господарстві за останні 20 років виросла в півтора рази Англія, про яку кілька десятиріч тому писали, що вона їсть свої продукти лише 3 місяці на рік, зараз ввозить все менше і менше сільськогосподарської продукції.

Використана література

  1. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи.- Запоріжжя: ЗДУ, 2003.- 77с.

  2. Історія країн Західної Європи нового часу.- Львів: ЛНУ, 2002.- 150с.

  3. Іваницька Ольга Павлівна Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002).- Вінниця: ФОЛІАНТ, 2003.- 560с.

  4. Газін, Володимир Прокопович Новітня історія країн Європи та Америки 1945-2002 роки: Навчальний посібник/ В.П.Газін, С.А.Копилов; За ред. А.О.Копилова.- К.: Либідь, 2004.- 624с.- 14-53

  5. Історія сучасного світу:Соціально-політична історія XV-XX століть: Навчальний посібник/ За ред. Ю.А.Горбаня.- 2-ге вид., доп. І перер.- К.: Вікар, 2003.- 440с.- (Київському національному університету ім.Тараса Шевченка 170 років).- 24.50

Loading...

 
 

Цікаве