WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Великобританія після другої світової війни - Реферат

Великобританія після другої світової війни - Реферат

Реферат

Великобританія після другої світової війни

Наслідки війни для Англії. Внутрішня та зовнішня політика лейбористів

Друга світова війна для Англії була тріумфом і трагедією. З одного боку, Англія була з числі переможців, а з другого, — перелога виявилася "пірровою". Англія втратила 25% національного багатства, 30% торгового флоту, зовнішній борг складав 3,335 млрд.ф.с. Послабили сь зв'язки з колоніями В 1947 р. експорт США в британські колонії на 70% перевищував англійський.

Однак післявоєнна відбудова йшла досить швидко. Ріст виробництва складав не менше 6% на рік. Уже в 1947 р. Англія досягла довоєнного рівня виробництва. її доля в промисловому виробництві капіталістичного світу склала 11,9%. Швидкій післявоєнній відбудові сприяло оновлення основного капіталу, значні військові витрати. Проте успіхи визначилися лише в нових галузях А хронічний дефіцит платіжного балансу та часті фінансові кризи (1947, 1949, 1951 рр.) дуже скоро змусили вдатися до системи державного регулювання економіки.

На виборах 1945 р. перемогла лейбористська партія, котра нараховувала в той час 3 млн. осіб, причому 80% всіє чисельності давали колективні члени — тред-юніони (профспілки). Лейбористи прийшли до влади під лозунгами націоналізації, житлового будівництва, відміни закону 1927 р., котрий обмежував профспілкову діяльність, збереження союзу з країнами антигітлерівської коаліції. В пропагандистській діяльності лейбористи використали також популярний тоді лозунг переростання капіталізму в соціалізм шляхом реформ. Прем'єр-міністром став К.Еттлі. А герой війни, не тільки знаменитий,

але й великий політик, як тільки минув час "національної кризи", перестав бути главою уряду. Чому так? Невдячність співвітчизників Черчілля? Мабуть, головна причина була в тому, що англійці прагнули перемін в економіці та політиці.

В 1945-1947 рр,, виконуючи програму "Обличчям до майбутнього", лейбористи націоналізували Англійський банк, вугільну та газову промисловість, ряд електростанцій, окремі авіакомпанії. В 1950-1951 рр. були націоналізовані також сталеплавильні заводи. Власникам виплачено 2,5 млрд.ф.с. Часткова націоналізація, в основному сировинних галузей, відповідала лейбористській концепції демократичного соціалізму, яка передбачала існування змішаної при-ватио-державної економіки. Уже в 1949 р. лейбористи заявили, що "історична місій- соціалізму завершена". Вона виразилась в націоналізації та широкому використанні чинників ДМК.

Програма лейбористської партії "Обличчям до майбутнього" частково була виконана. Характерним наслідком націоналізаторсь-кої діяльності лейбористів наприкінці 40-х років було те, що половина валового національного продукту на початку 60-х років приходи-лось на долю держави (в основному сировина, енергія, виробництво напівфабрикатів, а виробництво готової продукції було справою приватного підприємництва). Також половина всіх капіталовкладень припадала на долю держави. В 1946 р. відмінено закон 1927 р.. урізано права палати лордів, частково виконано обіцянки по житловому будівництву, розширена допомога по безробіттю. Ці заходи у 1949 р. дещо підірвала девальвація фунта стерлінгів на 30,5%.

Після Другої світової війни почався розпад Британської колоніальної імперії. Політика метрополії щодо визнання права колоній на незалежність існувала в двох вимірах. Якщо виявлялося, що ту чи іншу колонію не вдасться втримати в існуючому стані, то надання території статусу домініона чи повної незалежності оголошувалося як акт милосердя та великодушності з боку британської корони. Так в 1947 р. стався поділ на домініони Індостану (Індійський Союз та Пакистан), в 1948 р. права домініона отримав Цейлон, незалежною стала Бірма. Тим часом в Африці {Уганда, Кенія, Золотий Берег, Нігерія), Азії (Малайя) англійці вдалися до воєн з метою збереження колоніальних володінь.

Водночас Англія намагалася повернутися до своєї традиційної по літики на європейському континенті — ролі арбітра. Однак ситуація в : Європі та світі змінилася настільки, що Британії довелось визнати керівну роль США. Британія стала браги активну участь в усіх акціях та організаціях, котрі повинні були протидіяти просуванню комунізму на європейському континенті. Великобританія прийняла план Маршалла(194? р.), стала членом Західноєвропейського союзу (1946 р.}. НАТО (1949 р.). Черчілль називав сталінізм варварством, яке несло страшну катастрофу Європі. Така обстановка при?*усила Великобританію взяти участь в гонці озброєнь переозброєнні Німеччини тощо.

Соціальні рухи 1945-1951 рр. Специфіка англійської правової держави

Соціальний рух в післявоєнний період не був активним. Причини цього слід шукати не тільки в успішній відбудов1 народного господарства, але і в минулій історії Англії. "Декларація прав', прийнята пі сля 1588 р. (ще тоді була скасована офіційна цензура), "Білль про права" 1689 р. й понині слухать базою існуючого демократичного порядку в країні. За права нічого боротися, вони давно стали традицією англійського суспільтва, а тому соціальний рух носив економічний та антивоєнний характер. Як і раніше, активно діяв, створений ще в 1867 р., Британський конгрес тред-юніонів. Він виступав проти заморожування заробітної' плати, за відміну закону 1305, котрий забороняє страйки на підгірне, мстаах нійзьхоао-промислового комппе-хсу. Врешті-решт в 1951 р. означений закон втратив свою чинність.

Важливим аспектом політичного руху була боротьба за мир, проти гонки озброєнь. В 1949 р створено Англійський комітет захисту миру Під Стокгольмською відозвою було зібрано 1300 тис підписів. Розрекламована в 1951 р. програма Комучістичної партії Великоб-ританії (КПВ) ''Британський шлях до соціалізму" була підкинута англійським комуністам Сталіним, Сама КПВ була малочисельною, ніколи не користувалася в Англії впливом і не мала серйозної соціальної б.ази.

Англія—країна традиційної демократи' і водночас консерватизму, котрий, як це не дивно, виступає охоронцем і гарантом цієї уже геннної демократії'. Це дебре простежується на діяльності такого єдиного в практиці світової деожавності і, здазапося б, анахронічного органу як палата лордів Навпаки, палата лордів — особливий і невід'ємний компонент британської правової держави В її складі — 1200 чол. Засідає не 5 разів на тиждень, як палата громад, а 4 рази. Як орган державної влади відзначається особовою гнучкісю. Необхідний кворум для проведення засідання — всього 3 чоловіки. Палата лордів, будучи ви-щим апеляційним органом, повністю зберегла свою роль в судових справах. Людина, котра пройшла всі звичайні юридичні інстанції і не добилася правосудця в крайньому випадку може звернутися до по-рдів-суддів. Всього їх 31. Це видатніі юристи їх рішення по будь якій справі — остаточні; оскарженню не підлягають

Членство в палаті лордів дає можливість висловити свою думку щодо державних справ представникам старовинних аристократичних родів, вищим ієрархам церкви, людям, чия позиція менш залежна від громадськості, партійного керівництва тощо, ніж у членів палати громад. Цілком мудра ідея довічного членства в палаті лордів. З подання прем'єр-м?н!стра це право присвоюється королевою за великі особисті заслуги окремим людям, як правило по завершенні їх політичної чи ділової кар'єри. 8 такому випадку вихід у відставку — ні забуті пенсіонери, ні хлопчики для биття. Члени палати лордів можуть брати активну участь в парламентських дискусіях. Довічно зачисляються в палату лордів всі прем'єр-міністри, більшість членів кабінету. Лордами стають видатні громадські, профспілкові, військові діячі, люди мистецтва вчені, відомі підприємці. Сам акт по від-ношення до них встановлює не тільки соціальну справедливість, але й дозволяє до кінця використовувати їх розум, досвід, знання в інтересах держави та всього суспільства.

Консерватори при владі

На виборах 1951 р. перемогли консерватори. Так вирішили анг-лійські виборці. Головна причина поразки лейбористів — неефективність англійської економіки після проведеної в значному обсязі націоналізації основних засобів виробництва Націоналізація приватної власності не оправдала надії бригансь? их лейбористів.

В період правління консерваторів особливих змін в економіці не відбулося. Часті кризи, хоча й не руйнівні внаслідок широкого застосування чинників державного регулювання, супроводжували англійську економіку. В порівнянні з 1938 р. виробництво в 1957 р. виросло на 57%

Причини низьких темнів економічного розвитку Великобританії в 50-60-х роках слід шукати в малій долі капіталовкладень, недостатньому використанні технічного прогресу, нехватці кваліфікованої робочої сили, в значних військових витратах (друге місце після США в демократичному світі). Певним чином впливала втрата колоніальних володінь. На відміну від інших країн, що опинилися в подібних ситуаціях, англійський колоніальний капітал переміщався в метрополію неохоче, повільно, оскільки прибутки не влаштовували його власників. Пристосування Англії до життя без колоній розтягнулося на довгі роки і було досить болісним на відміну від Франції та й інших країн. Економічні труднощі поглиблювалися абсолютною імпортно-експортною залежністю Великобританії від зовнішніх ринків та від'ємним платіжним балансом, подолати який в той час не змогли ні лейбористи, ні консерватори. Зменшилися також поступлення від не товарних операцій. Англія перестала бути єдиним морським візником. В результаті цього Англія наприкінці 50-х років переміщається з другого на третє місце по виробництву ВНП.

Перераховані труднощі англійського суспільства змусили вдаватися до широкого застосування системи ДМК. Нормою для країни стали прямі та непрямі субсидії приватної промисловості. Характерною особливістю англійської економіки був також розвиток новітніх галузей; туди в основному переміщався також колоніальний капітал. Підприємницькі кола Англії прагнули покращити своє економічне становище за рахунок нових ринків, подолання митних бар'єрів сусідніх держав. Ці моменти живили прагнення стати членом "Спільного ринку"

Loading...

 
 

Цікаве