WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Відродження – доба великих відкриттів - Реферат

Відродження – доба великих відкриттів - Реферат

Реферат

Відродження – доба великих відкриттів

План.

  1. Вступ.

  2. Період Відродження – період великих географічних відкриттів.

  3. Винайдення пороху та вогнепальної зброї.

  4. Технічні відкриття.

  5. Висновки.

Ренесанс у Західній Європі охоплює період від останньої третини XIII століття до кінця XVI століття, а в Англії він тривав ще й на початку XVII століття. За досить короткий, порівняно з середньовіччям, час закладено підвалини нового етапу в історії світової культури, серед яких—реалістична й гуманістична художня творчість, секулярне світобачення, уявлення про свободу й гідність людської особистості. Залежно від конкретних історичних умов у кожній західноєвропейській країні культура Відродження формувалася, розвивалася досягала розквіту й переживала кризу пізнього періоду по-різному. Найповніше й найпослідовніше еволюція Відродження проходила в Італії, де чітко вирізняються чотири її етапи: так званий Проторенесанс(остання третина XIII - початок XIV століття, період, під час якого з'явилися перші ознаки якісних змін у культурному процесі) та власне Відродження, в якому розрізняють раннє(початок XIV - 90-ті роки XV ст.). Високе(90-ті роки XV — початок XVI ст.) і пізнє Відродження(40-ві роки XVI — початок XVII ст.).

Секуляризація культури цілком відповідала інтересам молодої буржуазії що ставала панівною силою в містах. Проте своєю гуманістичною спрямованістю, героїчним оптимізмом, гордою вірою в людину, широкою народністю образів мистецтво Відродження виходило за рамки ідеологи ренесансної буржуазії.

Філософська думка Відродження створює нову, пантеїстичну в засадах картину світу. В ній немає місця для ідей божественного творіння, Бога ототожнено з природою, природу й людину обожнено. Внаслідок ревізії філософського змісту цих понять бог філософії Відродження втрачає деякі риси, що ними його традиційно наділяли ортодоксальна релігія, схоластичне богослов'я, і набуває нових.

Яскравою рисою філософії Відродження був антропоцентризм. Людина традиційно була важливим об'єктом філософського аналізу й неодноразово в історії філософії ставала центральною ланкою в системі зв'язків універсуму. Згідно з августинівським трактуванням цієї проблеми, що панувало впродовж усього середньовіччя, попри те, що світ існує для людини й вона стоїть на найвищому щаблі в ієрархії істот, що їх створив Бог, людина не є самодостатньою, а має значення тільки у своєму ставленні до Бога, в понятті гріха та вічного спасіння, якого неможливо досягти, спираючись тільки на власні сили. Гуманістична філософія Відродження цікавиться передусім земним призначенням людини. Розпад феодальних устоїв права й моралі, нестабільність, широкий спектр нових суспільних відносин, напружена драматична боротьба класів і станів, зіткнення приватних інтересів — ці обставини сприяли активній участі кожного громадянина в суспільному житті й відкрили простір для енергійної особи. Це "пробудження самотності духа" Геґель вважав провідною рисою Відродження.

Класичні ідеали людини середньовіччя — аскета-ченця чи рицаря-воїна — заступає новий ідеал яскравої, сильної особистості,котра, прагнучи досягти щастя на землі, розвиває й утверджує творчі здібності своєї активної натури.

Багато хто з діячів Відродження вбачає умову формування нового типу культури в цілковитому розриві з культурою середньовіччя. Досягнення середньовічних наук і культури зазнають часто несправедливої критики у творах філологів та істориків, філософів і природознавців.

Три винаходи визначили обличчя нової епохи: друкарський верстат, компас і артилерія. Результатами їх застосування були поширення й примноження знань, великі географічні відкриття, ріст національних монархій, що за півтора сторіччя перетворили європейський світ.

Глибокі зміни в змісті й у формах духовної діяльності, збільшення обсягу знань викликали велику суспільну потребу в книзі, й вона була задоволена, коли Гутенберґ винайшов друкарський верстат. Протягом XV століття друкувалися твори отців церкви, середньовічних схоластів, наукові, літературні, філософські дослідження східних (єврейських та арабських) авторів, що вже увійшли до західноєвропейської культури, переклади доробку грецьких і римських учених, літературні твори сучасників*} Обсяг церковно-богословської літератури в цей час не перевищує ЗО % видань. Наукова продукція становить приблизно 10 % видань — близько З тисяч книг; серед них найбільше трактатів із медицини, потім ідуть описи рослинного і тваринного світу, праці з арифметики, алхімії, агрокультури, твори древніх, середньовічних і нових астрономів та астрологів, трактати з фізики й геометрії. Половина наукових книг XV століття надрукована в Італії.

Книгодрукування давало змогу людині далеко повніше пізнати Ойкумену XIV—XV століть. Але її межі стрімко розсувалися, обжитий світ невпізнанно змінювався за життя навіть одного покоління. Великі географічні відкриття (Америки X. Колумбом у 1492 році, шляху з Європи в Індію Баско да Гамою в 1497—1499 роках, океану між Америкою та Азією, а також підтвердження гіпотези про кулясту форму Землі, що його під час першого кругосвітнього плавання зробив Фернан Магеллан у 1519—1522 роках) ущент зруйнували стару систему географічних, космографічних, етичних і навіть теологічних уявлень, обмежену традицією античної та середньовічної науки.

Значні зміни відбувались у сфері політики, яка поступово вивільнялася з-під тиску релігійних догм і феодальних традицій. Артилерія, що руйнувала стіни колись неприступних рицарських замків, разом з тим клала край феодальному роздробленню. На уламках феодальних устоїв розвивалися національні монархії, міцні позиції завойовував абсолютизм, обґрунтування якого стало нагальною потребою XVI століття.

Нарешті, гуманістична ідеологія поклала край духовній монополії католицької церкви в Західній Європі. Культура Відродження живила ідеї реформаторів, котрі відкидали пишне богослужіння, шанування ікон, культ святих, церковну ієрархію та світську владу римських понтифіків.

Передові мислителі XVI століття першими в європейській історії обстоювали право на єресь, вважали віротерпимість обов'язковою умовою нормального людського спілкування.

Усі ці зміни в науці й моралі, в релігії й політичному житті відображали складні соціально-економічні процеси в країнах Західної Європи, передусім в Італії, протягом двох сторіч. Як відомо, початки капіталістичного виробництва виникають в окремих містах Середземномор'я вже в XIV і XV століттях.

У Флоренції в XIV столітті починає функціонувати перша мануфактура із застосуванням найманої праці. Мануфактури швидко витіснили залишки середньовічного ремісничого виробництва. Боротьба міських верств ремісників і торгівців ліквідувала або великою мірою послабила владу феодального дворянства.

Виникають незалежні міські республіки, в яких формувалися нові соціальні відносини, сповнені нових класових суперечностей. Разом з буржуазією на історичну арену виходить і пролетаріат, і його перші виступи прискорюють появу ідеї справедливого безкласового суспільства —утопічного комунізму. Першою спробою втілити її на практиці була комуна анабаптистів міста Мюнстера (Вестфалія) на чолі з Яном Матісом та Іоанном Лейденським. Під час 14-місячної облоги міста в 1534—1535 роках військами феодалів мюнстерська комуна конфіскувала в інтересах міської бідноти церковно-монастирське майно, скасувала борги, грошовий обіг, запровадила зрівнювальний розподіл предметів ужитку.

Проте винаходи епохи Відродження діставали й протилежну оцінку. Книгодрукування не залишилося поза увагою католицької церкви. Індекси заборонених книг, які видавали церковні й світські власті в першій половині XVI століття, аби зберегти духовну монополію католицької церкви, скидаються на мартиролог європейської культури багатьох віків. Бачимо в них трактати засновника середньовічного раціоналізму П'єра Абеляра, "Захисника миру" Марсилія Падуанського, "Монархію" Дайте Аліґ'єрі, майже всі твори Лоренцо Валли, навіть "Історію Базельського собору" папи Пія II (в миру Енея-Сильвія Пікколоміні, що мав необачність належати до плеяди мислителів-гуманістів). Потерпів і трактат "Про католицьку згоду" філософа-кардинала Миколи Кузанського. Були заборонені книги Еразма Роггердамського —найпопулярнішого в XVI столітті автора. Богослови з Конгрегації папського індексу, що його затвердив 1559 року Тридентський собор, не забули "Декамерона" Джованні Бокаччо, сонети Петрарки, "Новеліно" Мазуччо, всіх творів П'єтро Аретіно та багатьох їхніх видатних сучасників.

Loading...

 
 

Цікаве