WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Етнічна природа нагайців - Реферат

Етнічна природа нагайців - Реферат

Реферат на тему:

Етнічна природу нагайців

Нагайська орда (мала) є предметно причетною до історії земель півдня України. Які висновки і узагальнення діють в сучасній історіографії у проблемі етнічної природи нагайців? Нагайська орда - соціоосередок характеризований практикою двомовності: тюркська і іранська мови [2]. В питанні релігії відстежується "присутність" мусульманства і язичництва [9]. Отже, Ногайська орда - утворення поліетнічне, дворелігійне. С.А.Плетньова висловлює переконання: "По существу Ногайская орда состояла в основном из потомков половецкого населения входившего в середине ХІІІ века в состав Золотой Орды" [6, с.140]. М.Г.Сафаргалієв акцентує на неправомірності діючої схеми в оцінці нагайців: татари привласнили собі історію нагайців і це неправильно; історією нагайців інші народи і їх науки не цікавляться. Досліджуючи проблему етнічної "завантаженості" Нагайської орди, М.Г. Сафаргалієв йде шляхом оцінки висловлених попередниками припущень. А. Мусін-Пушкін: нагайці "виплили" шляхом міксації монголів з тюрками. П.Бутков: нагайці - кипчаки, зібрані під єдиний стяг Едиге [8, с.226]. Д. М. Ісхаков, посилаючись на "Чингизнаме", перелічує етноелементи, що були складовою Нагайської орди: кипчак, барин, аргун [3]. На наш погляд, половецтво криється в даному переліку не лише за етнонімом "кипчак", а й за етнонімом "аргун". Лексема "аргун" двоелементна: І-й елемент - "ар" ("арій"), другий - "гун" (hun, kun - kone - кінь). В сумі ці два елементи дають поняття "кінний воїн" (вершник), що є тотожним значенню лексеми "кумавої", за якою у Анни Комнєн фігурують "кумани" руських літописів. Етнонім „аргун" можна прочитувати і як „хрещені", якщо перекладати дану лексему з сучасної осетинської. Така трактова етноніму буде виправданою, бо значна частина половців і пічонагів прийняла хрещення. До речі, етнонім „барин" так само з легкістю „прочитується" з сучасної осетинської мови, в якій елемент „бар" виступає у значенні „воля". Етнонім „барин" несе в собі інформацію „вільні" чи „воляки".

Ряд дослідників віддає перевагу твердженню: нагайці - не чингизиди. Такої точки зору тримається Б.А.Кочекаєв: Едиге - нагайський князь - за походженям не Чингизид, він з племені мангит [5]. В дослідженнях В.В. Трепавлова нагайці теж не Чинзигиди [10]. Б.А.Кочекаєв і Марсель Ахметзянов називають, з - посеред інших у складі Нагайської орди, плем'я мангит, дислокуючи його в землях Башкирстану, течіями річок Кама, Уфа, Дьома, Бєлая. Жодних пояснень хто такі манги вчені не дають.

Мангів (мангитів) "прочитуємо" в І тис. до н.е. в землях Північного Індостану (Пакистан), в регіоні, де привалював лісовий ландшафт, і, як доводять археологи, тривало розчищення площ для заняття землеробством. Манги - каста недоторканих в племені нага. Наги - змієпоклонники, їх тотем кобра [4, с.104]. Чи маємо право поєднувати нагів Північного Індостану І тис. до н.е. з нагайцями ІІ тис. н.е.? Чи проявляє себе ця лексема у якості етноніма в донагайординський період. Мухтар Кул-Мухаммед переконаний, що орду названо Нагайською за традицією: іменем першого правителя. Вчений заявляє, що в джерелах дочингизової епохи ні племені, ні навіть малочисельного роду під назвою "ногай" не зустрічається; згадки про таку країну і такий народ фіксовано на письмі тільки "по миновению епохи Ногай-хана".

Є можливість категоричного заперечення такої оцінки: в етнонімі "піч- о- наги" чітко прочитується основа "наги" . Звідси стає зрозуміло чому літописи експансіонерів (татар) конфлікту 1223 року (битва на Калці) назвуть ще й пічонагами: "А зовуть я татари, а иныи глаголють таурмены, а друзии печенези" [7, с.130]. На наш погляд, етнонім "татари" діяв як назва збірної, конгломерату народів, серед яких були і пічонаги, які увійшли до пасіонаріїв південно-східного етнотериторіального по відношенню до Русі кута. Лексема "тотари" двоелементна: І-й елемент "тот" є буквенно-фонетичним виразом імені бога Тот. Тот - бог Луни, його вважали старшим сином бога Ра. Піч - о - наги, що залишились, як свідчить Констятнтин Багрянородний, в Заволжі могли залишатися старовірами, і поклонятися, з-посеред інших богів, Тотові, називаючи Волгу Ра. Чому ім'я саме цього божества ляже в основу збірної назви пасіонаріїв-експансіонерів?

Тот - покровитель писарів, які за легендою, визначали після смерті вагу духовного в людині, що впливало на подальшу долю померлого [1, с. 305, 324, 325]. Так і тотарії, завоювавши якийсь народ, проводили його тотальний перепис, визначаючи рівень його матеріальної вагомості, економічної спроможності і, як наслідок, - об'єм виплат на свою користь. Другий елемент лексеми "тотарії" - "арії" - в перекладі з санскриту "обрані". Отже, тотарії - обрані богом Тотом на роль визначаючих місце і перспективу розвитку інших народів. Звідки залежність спільноти ХІІІ ст. н.е. від такого давнього знання? Детальний аналіз і елементарна логіка доводять, що саме наги були оберігачами знання і вони передньоазійської прописки.

Тотарії (і в їх числі пічонаги) і в літописах постають як етнос передньоазійський у своїх витоках: "А называют их татары, а другие говорять таурмены, а третьи - печенеги. Иные же полагают, что это о них Мефодий, патарский епископ, свидетельствует, будто вишли они из пустыни Этривской, лежащей между востоком и севером. Ведь так Мефодий говорит, что к скончанию века явятся те, которых изгнал Гедеон, и завоюют всю землю от востока до Евфрата и от Тигра до Понтского моря, кроме Эфиопии"[7, с.130] Гедеон, суддя ізраїльський, як відомо прославився перемогою над мадіанітянами Передньої Азії. Отже, ті кого „изсече" Гедеон - передньоазійці-мідяни. Виходить, тотарії (і в їх числі пічонаги) - в історичній ретроспективі - передньоазійці: з земель сучасного Ірану і Північного Індостану, де ми "прочитуємо" нагів і мангів, які емігрували, як на наш погляд, впродовж І тис. до н.е. в Іафетів уділ на цьому етапі вже під тиском Ассирії.

Закцентуємо ще на одній невипадковості. В попередньо цитованому літописному тексті йдеться про прихід-навалу ("явитися тем") передньоазійців у витоках своїх, що в ХІІІ ст.. н.е. оберуть на себе назву "тотарії", на землі києворуського християнського світу. Цей прихід означатиме кінець часів ("скончание времен"), а точніше носитиме епохальне значення. Цією невипадковістю, на наш погляд, є той факт, що перше зіткнення сторін конфлікту відбулося на річці під назвою Калка. Калка - відповідно до змісту міфів Центральної і Південної Азії - чергова аватара (прихід-перевтілення) Вішну на Землю, яка виникла в кінці епохи Калі - Юга, щоб сповістити про нову епоху. Калка приймає вигляд воїна на білому коні [1, с.353]. Отже, назвою річки, на якій відбувся бій, тотарії заявили себе носіями ідеології вішнуїзму - буддизму. Це була своєрідна реанімація означених ідеологій, які не являють собою різниці, а є етаповим і поступовим виразом ідеології аріїв.

Вищенаведені штрихи (тільки штрихи!) до етнополітичного портрету нагайців дають право на визнання їх спадкоємцями культурного досвіду (ідеологія, мова і т.ін.) пічонагів і половців, іраномовність яких доводиться тим фактом, що Codex Cumanicus це глосарій, в якому три колонки слів, одна з яких фіксує лексику іраномовну.

Література:

  1. Артур Коттерел, Рэчел Сторм. Мифология. М.: Росмэн, 2003.

  2. Ахметзянов Марсель // Звезда Поволжья. - №33-37. - 2004

  3. Исхаков Д.М.. Тюрко-татарские государства ХУ-ХУІІ в.в. - Казань, 2004.

  4. Косамби Д. Культура и цивилизация Древней Индии. - М., 1968.

  5. Кочекаев Б.А. Ногайско-русские отношения в ХУ-ХУІІ в.в. - А.,1988.

  6. С.А.Плетнева. Кочевники средневековья: поиски исторических закономерностей. - М., 1982.

  7. Памятники литературы Древней Руси ХІ-ХУ веков. - М., 1981.

  8. Сафаргалиев М. Г. Распад Золотой Орды // Ученые записки Мордовского университета. - Саранск, 1960. - Вып.11.

  9. Селезнев А.Г., Селезнева И.А. Сибирский ислам: региональный вариант религиозного синкретизма. - Новосибирск, 2004.

  10. Трепавлов В.В. История Ногайской орды. - М., 2001.

Loading...

 
 

Цікаве