WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія виникнення та розвитку правового регулювання обігу зброї в Російській імперії до 1917 року - Реферат

Історія виникнення та розвитку правового регулювання обігу зброї в Російській імперії до 1917 року - Реферат

Реферат на тему:

Історія виникнення та розвитку правового регулювання обігу зброї в Російській імперії до 1917 року

Історико-правовий аналіз нормативних актів, що регламентують обіг зброї в Російській державі, свідчить про те, що правила обігу зброї з'явилися одночасно з появою й розповсюдженням вогнепальної зброї в Російській державі (XIV століття). Перші спогади про вогнепальну зброю "армати" зустрічаються вже в 1383 році в Голіцинському літописі й "от того часу уразумели из них стреляти", що стали відправним моментом розвитку російського законодавства про зброю. Спочатку нормативні акти про зброю не мали певної системи, що охоплювала б всю територію країни, а встановлювали правила обігу зброї при конкретних ситуаціях або відносно окремих осіб. В III розділі Соборного Укладення 1649 р. були встановлені обмеження щодо поводження зі зброєю при царському дворі. Заборонялося оголювати зброю як у присутності, так і під час відсутності царя, під загрозою покарання (ст. 3, 4, 5). Крім цього заборонялося носити окремі види зброї при царському дворі в Москві та інших місцях перебування государя, а також стріляти без царського дозволу (ст. 6, 7). Статут Благочиння або Поліцейський 1782 р. був першим законодавчим актом, що містив припис загальнообов'язкового характеру про носіння зброї. В 1781 р., був складений, та підписаний Катериною II 8 квітня 1782 р. у Петербурзі й у той же день спрямований у Сенат з коротким супровідним указом. Він визначав мету видання Статуту Благочиння – "для поспешества доброму порядку, удобнейшего исполнения законов и для облегчения присудственных мест по недостатку установления до сего затрудняемых". Ст. 213 Статуту Благочиння говорила, що "подтверждается запрещение всем и каждому носить оружие, кому узаконение того недозволяет, или предписывает". Зміст даної статті дозволяє говорити про те, що право на носіння зброї слід встановити нормативно-правовим актом. Залежно від політичної та економічної ситуації в різні роки дозволявся або заборонявся ввіз зброї в Російську Імперію (певну частину) або її вивіз: – у заохочення зовнішньої торгівлі Указом від 25 червня 1782 р. дозволявся вивіз за кордон зброї зі сплатою встановлених мит; згодом Указом від 17 вересня 1795р. було заборонено вивозити за межі Росії озброєння. Досить цікаве питання регулювання обігу зброї у воєнний час. Указом від 23 листопада 1812 р., даним Московському Цивільному Губернаторові, пропонувалося відбиту у військово- службовців французької армії й розгублену ними зброю здати; встановлювалася винагорода за здачу зброї: за кожну рушницю й кожну пару пістолетів – по 5 рублів; за виявлення й повідомлення про місцезнаходження гармати – 50 рублів(за кожну гармату). В умовах Кавказької війни були вжиті заходи по обмеженню розповсюдження озброєння на Кавказі серед горянських народів. У височайше затверджених "Правилах для митного нагляду по Кавказькій лінії" від 13 березня 1835 р. чітко визначалося, що "... огнестрельное и холодное оружие, как – то: пушки, ружья, пистолеты, шпаги, сабли, кинжалы, штыки, копья или пики и вообще оружие всякого рода, а также снаряды военные, как-то: порох, селитра, пули, свинец, железо и сталь, ядра, кремни и т.п. запрещается пропускать к горцам по всей линии". По закінченні Кавказької війни в місцевостях, заселених горцями, проводилася кампанія по вилученню в них зброї. Вплив на горянське населення здійснювався через горців; які користувались довірою влади й авторитетом серед населення. У горців вилучалася вогнепальна зброя, але начальник Кубанської області наказав, щоб при арешті горців за злочин і проступки в них вилучали також і холодну зброю. Слід звернути особливу увагу на винятковий стан козаків у праві володіння зброєю. Це обумовлювалося тим, що козачі адміністративно-територіальні формування знаходились в прикордонних регіонах, а також поруч із місцевостями, де була небезпечна криміногенна обстановка (наприклад, поруч із місцями проживання горців). Крім того, необхідно враховувати, що козаки перебували на військовій службі (дійсній або в резерві) і постійно залучалися до виконання військових обов'язків. Указом від 2 січня 1859 р. було дозволено резервним й відставним нижнім чинам Сибірського лінійного козацького війська залишати пістолети. У випадку недбалого поводження власника зі зброєю розпорядженням старшини вона в нього відбиралася й передавалася іншій особі."Положення про нагляд за справним станом зброї в Сибірському козачому війську", затверджене 24 березня 1906 р., також регламентувало питання контролю за обігом зброї. 12 вересня 1909 р. імператором були затверджені представлені Військовою Радою "Правила про порядок придбання ручної вогнепальної зброї й патронів козацьким населенням Сибірського, Забайкальського, Амурського й Уссурійського козацьких військ".Неможливо залишити поза увагою правове регулювання використання зброї службовцями залізниць Російської Імперії. З огляду на велике значення залізничних комунікацій, колійники ряду залізниць були озброєні й мали право застосовувати зброю при суворо визначених випадках. Спочатку, відповідно до правил, встановлених Височайше затвердженою 31 січня 1900 р. думкою Державної Думи "Про вживання колійниками Закаспійської залізниці зброї під час виконання службових обов'язків" колійники Закаспійської залізниці були забезпечені зброєю,що застосовували її під час виконання службових обов'язків. Згодом дані Правила були поширені на службовців Владикавказької, Сибірської, Забайкальської, Закавказької залізниць, всієї Середньоазіатської залізниці, в 1905 р. тимчасово були озброєні сторожі станції Самара Самаро-Златоустівської залізниці із застосуванням до них зазначених правил.

Велике значення у забезпеченні дотримання правил обігу зброї належало поліції. Крім збору відомостей про особу, яка претендує на отримання свідоцтва на право носіння, зберігання й торгівлі зброєю, і видачі свідоцтв про відсутність перешкод щодо перевезення зброї й припасів до неї, поліція мала право перевіряти документи на право зберігання й носіння зброї, а також повинна була здійснювати перевірку обґрунтованості продажу зброї: торгівці зброї могли її продати лише при пред'явленні покупцем дозвільного свідоцтва, що залишалося потім у магазині як виправдний документ. Для інформування чинів поліції про видані губернатором (начальником області) дозвільні свідоцтва поліцмейстерами видавалися відповідні накази. Крім того, в обов'язки поліції входив контроль за використанням зброї членами різних громадських організацій. Чини поліції мали право застосовувати зброю відповідно до Височайше затвердженого 10 жовтня 1879 р. положення Комітету Міністрів "Про правила використання поліцейськими й жандармськими чинами в дії зброю". Таким чином, у Російській державі контроль за обігом зброї здійснювався на всіх етапах його існування. Тому в Росії наприкінці XIX - початку XX століття. сформувалася солідна, досить ефективна правова основа, що була базою для створення системи контролю за обігом зброї, яка була одним із головних засобів попередження тяжких злочинів.

Література:

  1. Шелкоеникова Е.Д, Теоретические и правовые основы деятельности органов внутренних дел по контролю за оборотом оружия. М., 1998. С. 55. 2 Соборное Уложение. Текст. Комментарии. Л., 1987. С. 22.

  2. Российское законодательство Х-ХХ веков. В 9 т. Т. 5. Законодательство периода расцвета абсолютизма. М., 1987. С. 323.

  3. Устав Благочиния или Полицейский 1782 г. // Полное собрание законов Российской Империи. Т. XXI. (1781-1783). СПб., 1830. № 15379.

  4. О разрешении отпуска за границу всякаго оружия, в России делаемого, воинских снарядов, пороха и кремней, и в таможенной пошлине с сих товаров Указ от 25 июня 1782 г. // Полное собрание законов Российской Империи. Т XXI (1781-1783). СПб., 1830. № 15441.

  5. О невыпуске пушек и прочих воинских снарядов за границу: Указ от 1" сентября 1795 г. //Полное собрание законов Российской Империи. Т. XXI11 (1789-6 ноября 1796 гг.). СПб., 1830. № 17386.

Loading...

 
 

Цікаве