WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Перебіг Другої світової війни 1944-1945 рр - Реферат

Перебіг Другої світової війни 1944-1945 рр - Реферат

званою лінією Керзона, запропонованою державами Антанти ще 1919 р. як східний кордон Польщі. Однак пропозиція радянської делегації встановити західний кордон Польщі по Одеру і Західній Нейсе зустріла заперечення керівників делегацій США та Великої Британії. Остаточне рішення прийнято не було.
Особливо гострі дебати точилися про склад польського уряду. Радянське керівництво визнавало Тимчасовий польський уряд (ПКНВ), створений у Любліні. Водночас СІЛА та Велика Британія підтримували дипломатичні відносини з польським емігрантським урядом у Лондоні, що існував до війни. Рузвельт відзначив, що люблінський уряд репрезентує лише невелику частину польського народу, що відповідало дійсності. Сталін був зацікавлений у люблінському уряді винятково з ідеологічних мотивів.
Розглянуто було питання про Югославію. СІЛА та Велика Британія були прихильниками збереження монархії в Югославії і підтримували югославського короля Петра II та емігрантський королівський уряд, що перебував у Лондоні. Однак фактична влада в країні належала національ-ному комітетові визволення Югославії, обраному і підтримуваному народом. У листопаді 1944 р. в Белграді було укладено угоду між НКВЮ та емігрантським урядом, що передбачала створення єдиного югославського уряду. Однак набуття нею чинності зволікалося королем та емігрантським урядом. Учасники конференції визнавали за необхідне рекомендувати маршалу Тіто і Шубашичу негайно впровадити до дії укладену між ними угоду і утворити Тимчасовий об'єднаний уряд.
Кримська конференція ухвалила скликати 25 квітня в місті Сан-Франциско Установчу конференцію Організації Об'єднаних Націй. Учасниками конференції могли стати всі держави, що оголосили війну Німеччині та Японії до 1 березня 1945 р. Було досягнуто домовленість, що членами ООН поряд з СРСР будуть Українська РСР і Білоруська РСР.
Незважаючи на певні розбіжності, Кримська конференція засвідчила подальшу консолідацію країн антигітлерівської коаліції
5. Воєнна поразка і капітуляція Німеччини
На початок 1945 р. фашистський блок остаточно розпався. Після запеклих боїв радянські війська за сприяння югославських, болгарських ї румунських частин розбили південну групу військ Німеччини, 13 лютого вони визволили Будапешт і 4 квітня 1945 р. завершили визволення Угорщини. Того ж дня було визволено столицю Словаччини Братиславу.
Прихід до влади в країнах Східної та Південно-Східної Європи прокомуністичних та прорадянських урядів викликав обурення у Лондоні та Вашингтоні. У зв'язку з цим посилилися протиріччя США та Великої Британії з СРСР. Західні країни звинувачували СРСР у порушенні рішень Кримської конференції. Черчілль вважав за необхідне випередити радянські війська, силами союзницьких військ оволодіти Берліном, Віднем і Прагою.
8 лютого 1945 р. англо-американські війська під командуванням Ейзенхауера і Монтгомері перейшли в наступ на Західному фронті. Успішно просуваючись вперед, вони в березні вийшли до Рейну на всьому протязі, форсували його і на початок квітня оточили велике угрупування німецьких військ в районі Рура.
12 квітня 1945 р. не стало президента США Франкліна Рузвельта. Це була величезна втрата для всієї антигітлерівської коаліції. Президентом США, згідно з Конституцією, став віце-президент Гарі Трумен.
У першій половині квітня союзники розгорнули наступ у Північній Італії. Після ряду боїв за підтримки італійських партизан вони зайняли Болонью і форсували ріку По. Наприкінці квітня під ударами союзних військ і впливом народного повстання, що охопило всю Північну Італію, німецькі війська стали швидко відступати. 2 травня група армій "С" в Італії капітулювала. Партизани захопили в полон Муссолші і стратили його. Така ж доля спіткала найближчих прибічників дуче., багатьох керівників фашистської партії і держави.
Останнім центром опору нацистської Німеччини був Берлін. У квітні 1945 р; Червона Армія готувалася до штурму німецької столиці.
На берлінський напрям на початку квітня гітлерівське командування стягнуло основні сили, створивши велике угрупування: майже 1 млн чол., понад 10 тис. гармат і мінометів, 1,5 тис. танків і штурмових гармат, 3,3 тис. бойових літаків. Щоб розгромити в короткий термін берлінське угрупування, Верховне Головнокомандування радянських збройних сил зосередило у складі трьох фронтів- 1-го Білоруського (Г. К. Жуков) і 2-го Білоруського (К. К. Рокосовський), 1-го Українського (І. С. Конєв) - 2,5 млн чоловік, понад 41 тис. гармат і мінометів, більше 6,2 тис. танків і самохідних установок, 7,5 тис. бойових літаків. У ході грандіозної за масштабами і напруженням Берлінської операції 1945 p., що розпочалася 16 квітня, радянські війська зламали відчайдушний опір гітлерівських військ. 28 квітня берлінське угрупування було розтяте на три частини, 30 квітня взято рейхстаг, а 1 травня розпочалася масова капітуляція гарнізону. Удень 2 травня боротьба за Берлін скінчилася повною перемогою радянських військ.
7 травня генерал А. Йодль від імені німецького командування підписав у ставці Ейзенхауера в Реймсі умови беззастережної капітуляції, що набувала чинності 9 травня о 00 г. 01 хв. Радянський уряд висловив категоричний протест проти цього однобічногоакта, тому союзники погодилися вважати його попереднім протоколом капітуляції. Було вирішено провести підписання акта про беззастережну капітуляцію в Берліні за участю СРСР, що виніс на своїх плечах головний тягар війни. Опівночі 8 травня у передмісті Берліна Карлсхорсті, зайнятому радянськими військами, представники німецького верховного командування на чолі з В. Кейтелем підписали акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини; беззастережна капітуляція була прийнята за дорученням радянського уряду Маршалом Радянського Союзу Г. К. Жуковим спільно з представниками США, Великої Британії, Франції.
6. Потсдамська конференція
З 17 липня по 2 серпня 1945 р. неподалік Берліна, в м. Потсдам, відбулася нова зустріч "великої трійки". Проте вже у складі: від СРСР - Й. Сталін, від США - Г. Трумен (12 квітня Ф. Рузвельт помер), від Великої Британії - спочатку У. Черчілль, а потім (після перемоги на виборах до парламенту Лейбористської партії) К. Еттлі.
Це була остання зустріч керівників урядш трьох держав, вона була також останньою зустріччю, на якій укладено суттєво важливі угоди. На ній зовсім не розглядалися проблеми Далекого Сходу; вона була присвячена Європі і, зокрема, майбутнім мирним договорам.
На конференції було прийнято рішення про післявоєнний устрій Німеччини, що мав базуватися на принципах денацифікації, демілітаризації, демократизації країни, про систему чотирьохсторонньої окупації Німеччини СРСР, США, Великою Британією та Францією; визначено нові польські кордони на заході та сході; про передачу СРСР Кенігсберга й області; про поділ флоту Німеччини союзниками; про передачу воєнних злочинців Міжнародному військовому трибуналові; засновано Раду міністрів закордонних справ, яка мала підготувати проекти мирних угод з Німеччиною та її союзниками.
Що стосується майбутнього Німеччини, то конференція вирішила залишити її як єдину державу. Малося на увазі в майбутньому провести в країні загальні вибори і підписати з Німеччиною мирний договір. До цього часу владницькі функції здійснюватиме окупаційна адміністрація. Відповідно на чотири сектори було поділено Берлін.
На конференції розглядалися також проблеми репарації. Із загальної суми в 20 млрд доларів 50% повинен був отримати Радянський Союз. Вирішено було компенсувати її за рахунок промислового устаткування, що вивозилося із Німеччини до СРСР. Домовилися і про взаємну репатріацію військовополонених, які опинилися в різних зонах.
Таким чином, рішення конференції свідчили про бажання сторін продовжити співробітництво і в повоєнний час.
На конференції були закладені основи для післявоєнного розвитку не тільки країн Європи, а й усього світу. Спроба США
Loading...

 
 

Цікаве