WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Перебіг Другої світової війни 1944-1945 рр - Реферат

Перебіг Другої світової війни 1944-1945 рр - Реферат

американські і англійську повітрянодесантні дивізії було скинуто на парашутах і планерах за 10-15 км від берега. Тисячі суден і кораблів союзників під прикриттям авіації та арти-лерії військово-морського флоту перетнули Ла-Манш і на світанку 6 червня розпочали висадку десанту на п'яти ділянках узбережжя. Супротивник не вжив рішучих контрзаходів, щоб зірвати дії англо-американських військ. Це означало, що операція вторгнення стала цілковитою раптовістю для противника.
Другий фронт в Європі було нарешті відкрито.
3. Успіхи англо-американських військ на Тихому океані та в Європі
На Тихому океані на початку 1944 р. союзні збройні сили, переважаючи японські в особовому складі в 1,5 рази, в авіації в 3 рази, в кораблях різноманітних класів у 1,5-3 рази, розгорнули наступ у напрямі на Філіппіни. Група Німіца просувалась через Маршаллові та Маріанські острови, група Макартура - вздовж північного узбережжя Нової Гвінеї. Японське командування, перейшовши на Тихому океані до оборони, прагнуло сухопутними силами зміцнитися у Центральному та Південному Китаї.
На початку Філіппінської операції (жовтень 1944 р.) група Макартура, маючи повну перевагу над японцями у військово-морських силах і більш ніж подвійну в піхоті та авіації, зайняла острів Лейте. Спроба головних сил япон-ського флоту перейти в контрнаступ із Сінгапуру і баз метрополії привела до морської битви в районі Філіппінських островів (24-25 жовтня), що скінчилася розгромом японського флоту і захопленням американцями всіх островів Філіппінського архіпелагу, окрім острова Лусон. Японське командування, втративши половину флоту і більшу частину авіації, стало широко застосовувати для боротьби з американським флотом літаки з льотчиками-смертника-ми ("камікадзе").
У січні-серпні 1945 р. американці з важкими боями зайняли острів Лусон.
Протягом 1944 р. союзним військам вдалося визволити від японців територію Індії, більшу частину Північної Бірми і перетнути залізничну магістраль від Рангуна на північ, а також шосейну дорогу, що зв'язувала Бірму з Південним Китаєм.
У лютому-березні 1945 p. 5-й флот США захопив острів Іводзіма. Створена тут авіабаза дала змогу різко посилити потужність повітряних нальотів на Японію. 1 квітня після тривалої підготовки союзники розпочали штурм острова Окінава. Незважаючи на цілковиту перевагу в силах і засобах, американці довго не могли зламати опір 32-ї японської армії.
У червні 1945 р. союзні війська зайняли Окінаву, що дало змогу ще більше наблизити базування американської авіації до Японії і розгорнути широкий наступ з повітря проти її економічних центрів. Водночас союзні війська та місцеві партизани визволили Бірму, частину Індонезії, багато районів Індокитаю, що остаточно підірвало японські позиції в цих районах і в західній частині Тихого океану.
Вторгнення союзних військ до Нормандії з величезним задоволенням було зустрінуто народними масами країн антигітлерівської коаліції. 25 липня 1944 р. союзники розпочали наступ у Нормандії, завдали тяжкої поразки німецько-фашистським військам у Північній Франції. Основним силам гітлерівців ледве вдалося уникнути оточення. Вони були змушені відступати на схід. 15 серпня союзники розпочали здійснення операції "Енвіл". На південному узбережжі Франції відбулася висадка американо-французьких військ. Оборону тут протяжністю майже 500 км тримали 10 німецьких дивізій, боєздатність яких була пониженою. Ворог мав надто обмежені сили авіації - всього 200 літаків. Німецький військово-морський флот у західній частині Середземного моря також мав дуже слабкі сили: 6 італійських міноносців, 10 торпедних катерів, 5 мінних загороджувачів, 10 підводних човнів. Розгортання бойових дій на Півдні Франції було покладено союзним командуванням на дислоковану в Італії 7-у американську армію.
До повстання готувався Париж, який Гітлер наказав беззастережно утримувати. 19 серпня населення Парижа повстало. Патріоти нападали на підрозділи німецьких військ, захоплювали мерії, громадські будинки, вокзали, електростанції. В числі перших було зайнято будинки поліційної префектури і міської ратуші. На вулицях виникли барикади. Під вечір 22 серпня повстанці оволоділи більшістю кварталів столиці (70 з 80). Генерал Холтіц не в змозі був утримати місто. Ейзенхауер віддав наказ направити до Парижа 2-у французьку бронетанкову і 4-у американську дивізії. 23 серпня ці з'єднання підійшли до Парижа. Прорвавши німецьку оборону на зовнішньому обводі, передові частини 2-ї французької бронетанкової дивізії генерала Леклерка ввечері 24 серпня вступили до столиці. Перемога на цей час була вже в руках повсталого населення. В штурмі опорних пунктів ворога брали участь і танки невеликого загону дивізії Леклерка. 25 серпня під вечір гітлерівці склали зброю. Капітуляцію приймали генерал Леклерк і начальник штабу повстанців полковник А. Роль Тангі. Париж було визволено самими французами.
Того дня, коли повстання остаточно перемогло, до столиці Франції прибув генерал де Голль.
Боротьба за Францію в основному була виграна арміями союзників і силами руху Опору. Втрати гітлерівського вермахту на Західному фронті на кінець серпня становили близько 300 тис. вбитими, пораненими та зниклими безвісти. Режим окупації було повалено. Франція здобула свободу.
4. Кримська (Ялтинська) конференція
У січні 1945 р. радянські війська розпочали наступ раніше запланованого терміну, враховуючи тяжке становище союзників після Арденського контрудару вермахту, організуваного в грудні 1944 р. німецьким командуванням. В ході Вісло-Одерської операції вони вступили на територію Німеччини і зупинилися за 60 км від Берліна. На тлі цього наступу 4-11 лютого відбулася нова зустріч "великої трійки" - Кримська (Ялтинська) конференція. В її роботі взяли участь Й. Сталін, Ф. Рузвельт, У. Черчілль, міністри закордонних справ В. Молотов, Е. Стеттініус, А. Іден та ін.
Конференція, засідання якої відбувалися в Лівадійському палаці, свою роботу почала з докладного обговорення обстановки на фронтах війни в Європі.
Розглядали на конференції і питання про вступ СРСР у війну наДалекому Сході. Було досягнуто угоди про те, що за два-три місяці після капітуляції Німеччини і закінчення війни в Європі Радянський Союз вступить у війну проти Японії.
Учасники конференції узгодили плани розгрому Німеччини і домовилися про спільну політику щодо переможеної Німеччини і визволеної Європи. Вони заявили, що до їхньої мети "не входить знищення німецького народу", але "неухильною метою є знищення німецького мілітаризму і нацизму і створення гарантій у тому, що Німеччина ніколи не буде в змозі порушити мир у всьому світі".
Союзники вирішили роззброїти і розпустити всі німецькі збройні сили, знищити німецький генеральний штаб, ліквідувати або взяти під контроль військову промисловість Німеччини. Вони обіцяли піддати воєнних зло-чинців справедливому і швидкому покаранню, "стерти з лиця землі нацистську партію, нацистські закони, організації та установи". Для досягнення цих цілей союзники вирішили протягом тривалого часу окупувати Німеччину. Кожній державі виділялася своя зона окупації. Столиця Німеччини - Берлін також ділився на зони окупації. Координацию і контроль дій окупаційних властей повинна була здійснювати Центральна Контрольна Комісія в Берліні (згодом вона дістала назву Союзна Консультативна Рада). Передбачалося, що Франція, "якщо вона цього побажає", отримає свою зону окупації і братиме участь у Контрольній комісії. Було намічено лінію, до якої повинні просуватися англо-американські і радянські війська під час наступу на Німеччину.
Учасники конференції погодились, що Німеччина повинна відшкодувати збитки, завдані її агресією іншим країнам, шляхом виплати репарацій, однак розміри репарацій не було встановлено.
Щодо східного кордону особливих суперечок не виникло, керівники всіх трьох урядів згодні були встановити його в основному за так
Loading...

 
 

Цікаве