WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія книгодрукування у слов’ян - Реферат

Історія книгодрукування у слов’ян - Реферат

і елементів як в організації друку, так і в оздобленні книг. Спроба реформувати церковнослов'янський кириличний шрифт, збагачення книги новими високохудожніми прикрасами, в яких поєднувались елементи мистецтва Відродження з творчістю українських народних майстрів, свідчать про плідний розвиток друкарства в означений період.
Характерною рисою української літератури, що видавалася в умовах Великого Польсько-Литовського князівства, а надалі й у складі Російської імперії стало утвердження ідей громадянського гуманізму, тобто ідей спільного блага громади, піднесення авторитету рідної мови, виховання молоді на принципах патріотизму. Яскраво ці мотиви виявлялись в педагогічній і ораторсько-учительній прозі другої половини XVII ст. Освіта, література й видавнича справа в польсько-литовську добу в Україні розвивались на рівні європейського культурного процесу.
Львівська братська друкарня до 1648 р. видрукувала не менш як 36 книг обсягом 2842 арк., лаврська"- не менш як 72 книги обсягом 3765 арк. Вказані числа є мінімальними, тому що ряд книг, особливо малого формату й обсягу, до нас не дійшли. Як сказано у програмному документі - підготованій самим братством грамоті константинопольського патріарха Єремії, друкарня Львівського братства була створена з метою "друковати... священныя книги церковные прилежно й з великим опатреньем, не токмо часословцы, псалтыри, апостолы, минеи й треоды, требники, синаксоры, евангелие, метафрасты, торжники, хроники сирЪч лЪтописцы й прочая книги богословов церкви нашея Христовы, но и училищу потребные й нужные, сирЪч грамматику, пЪитику, реторику й философію". При цьому першочерговою вважалась друга частина програми - випуск книг "училищу потребных". У числі первістків друкарні були знаменита грецько-церковнослов'янська граматика "Аделфотис" і збірник "Просфонима" - вірші, що їх декламували учні братської школи 17 - 18 січня 1591 р. під час урочистої зустрічі київського митрополита Михайла Рогози в братській церкві і школі.
Наступний етап діяльності братської друкарні припадає на 1608 - 1616 pp. У цей час було видано збірник "О воспитанії чад" (1609), "Книгу о священстві" Іоанна Златоуста.
З богослужбових книг видавалися ті, що були корисні в шкільному навчанні - Часослов (друге видання 1609 p.; перше до нас не дійшло), Псалтир (1615). Братство приступило до здійснення і другої частини своєї програми: друкувати церковні тексти "з великим опатренєм".
Друкарство України було тісно пов'язане з білоруським. Незважаючи на наявність специфічних рис для розглядуваного періоду, можна говорити про українсько-білоруське друкарство як вияв спільності культурного розвитку обох народів. Водночас видання латинським шрифтом можна розглядати в двох контекстах: і як невід'ємну частину всього українського друкарства, і як складову частину книгодрукування Речі Посполитої і сусідніх країн.
Разом в Україні з 1574 - 1648 pp. діяло 25 друкарень. З них 17 належали українцям і видавали книжки переважно церковнослов'янською і українською мовами, 7 друкарень вели книговидання латинською і польською мовами. Згадані 25 друкарень діяли в 17 місцевостях, з них 7 - у селах, решта - у містах і містечках. Головними центрами видавничої діяльності стали великі торговельні міста - Київ, Львів, Острог: тут були наявні не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Продажем книжок займалися також працівники друкарень, купці і крамарі, які розповсюджували книги поряд з іншими товарами. Цікаве джерело про це - реєстр витрат і прибутків львівського купця Петра Кунащака, який торгував українськими книгами одночасно з продажем полотна, дзвонів та інших виробів.
Для українського культурного життя велике значення мало відновлення з 1732 р. друкування в Унівському василіянському монастирі, і особливо, заснування в 1733 р. Почаївської василіянської друкарні. Перша з них діяла до 60-х років XVIII ст., друга була в 1831 р. передана російській православній церкві і продовжувала працювати до початку Першої світової війни. Значення Почаєва як видавничого осередку зумовлювалося тісним зв'язком друкарні з василіянськими монастирями і навчальними закладами - колегіумами та монастирськими школами для ченців. Поряд з церковнослов'янськими, Почаївська друкарня видавала книжки українські, польські, латинські, а з кінця XVIII ст. - також російські. Друкарня Львівського братства, яка в другій половині XVII - перших десятиріччях XVIII ст. обмежувалася передруками своїх давніх богослужбових друків, з середини XVIII ст. і дещо розширила видавничу програму. Слід додати, що з середини XVIII ст. у деяких містечках Поділля й Волині розгорнули діяльність дрібні єврейські друкарні. Видавничі ініціативи окремих магнатів на Правобережжі залишались ефемерними, жодна з заснованих ними друкарень не відіграла помітної ролі в культурному житті.
ВИСНОВКИ
Даючи загальну оцінку початкового періоду історії друкарства, слід визнати, що найбільш творчим в його історії став перший етап - остання чверть XVI і перші десятиріччя XVII ст. Саме тоді, в умовах економічного піднесення і активізації суспільного руху, найвідчутнішим був вплив ренесансної культури. Діячам друкарства цього часу вдавалося поєднати вітчизняні традиції з творчим сприйняттям міжнародного досвіду. Не дорівнюючи за кількісними показниками західноєвропейським країнам, друкарство України за структурою і характером було ближчим до друкарства Західної і Центральної Європи, ніж до друкарства Росії. Українські видання були секуляризованішими за змістом і за оформленням. Друковану книгу використовували не тільки в богослужіннях, а й для домашнього читання, у шкільному навчанні. Нерідко друки переписувалися. Все це засвідчує функціонування друкованої книги як істотного чинника культурного життя, участь друкарів і книговидавців у процесі творення і поширення культурних цінностей.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі - Київ - 1988.
2. Грушевський М. Історія Української літератури - Київ - 1993 - Т. 2-е -с.12.
3. Грушевський М. Історія України - Руси - Київ - 1993 - Т.3. - с.418.
4. Історія української культури - Київ - 2001 - Т.1.
5. Літопис Руський - Київ - 1990 - с. 295.
6. Огієнко І. Історія української літературної мови - Київ - 2001 - с.122.
7. Огієнко І. Костянтин і Мефодій: їх життя і праця - Вінніпег - 1970 - ч.І - с.400, ч.ІІ. с.328.
8. Огієнко І. Повстання азбуки ф літературної мови у слов'ян -Вінніпег - 1976 - с.64.
9. Срезневський И. Древнія письмена славянскія. Журнал Министерства Народного Просвещения - 1948 - №9 - с.61-66.
10. Тимошик М. Виникнення і розвиток українського друкованого слова, поширення друкарства у слов'янських народів - Іспанія - 1966 - с.101-102.
11. Указ Президента України "Про відзначення 1000-річчя літописання і книжної справи в Україні - Київ - Друкарство - 1988 - травень-червень.
Loading...

 
 

Цікаве