WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія книгодрукування у слов’ян - Реферат

Історія книгодрукування у слов’ян - Реферат

народами. В перших виданнях кириличних друкарень простежуються риси, як спільні для всього кириличного друкарства, так і ті, які були зумовлені специфічними традиціями книжності окремих країн та їхніх регіонів.
У першій чверті XVI ст. виникло національне білоруське друкарство, яке швидко досягло високого рівня, стало чинником відродження білоруської культури. Це мало істотне значення й для України. Адже, як уже зазначалося, у той час культурне життя білоруського й українського народів у і багатьох відношеннях становило єдиний процес.
Основоположником білоруського друкарства став Франциск Скорина (за сучасним білоруським правописом - Скорина). Він народився у родині купця Лук'яна Скорини в старовинному білоруському місті Полоцьку, яке було другим після Вільнюса економічним центром Великого князівства Литовського. У 1504 - 1506 pp. Ф. Скорина навчався у Краківському університеті, де отримав титул бакалавра мистецтв, після цього продовжував свої студії у Західній Європі і 1512 р. здобув у Падуанському університеті титул доктора медицини.
Світогляд Скорини формувався на основі як досвіду і знань, що їх він виніс з рідної Білорусії, так і знайомства з культурою західноєвропейського Ренесансу.
Задумавши видавати книжки "людям посполитим к доброму научению", Скорина найсприятливішим для цього місцем визнав Прагу, де гуситський рух започаткував небувале піднесення культурного та політичного життя. Не випадково в Чехії вийшли друком перші переклади Біблії на одну зі слов'янських мов, широко були розповсюджені і рукописні переклади біблійних книг. Осередком чеського друкарства було празьке Старе місто. Саме тут 6 серпня 1517 р. вийшов у світ Псалтир "повЪлЪнием и працею избранного мужа, в лЪкарскых науках доктора Франциска Скоринина сина с Полоцька".
Одразу після Псалтиря Скорина приступив до видання Біблії руської у тому ж форматі четвірки. Біблійні книги виходили в міру їх підготовки, а не в тій послідовності, яка прийнята у церковному каноні. Крім Псалтиря, в 1517 р. вийшли Книга Иова (10 вересня), Притчі премудрого Соломона царя (6 жовтня), Книга Ісуса сина Сірахового (5 грудня). Книга Буття (1519) починається загальним дереворитним титульним аркушем до всіх випусків і програмною передмовою до всієї Біблії. Всього впродовж 1517 - 1519 pp. y Празі вийшов Псалтир і 22 книги (у 19 випусках) Біблії руської загальним обсягом 2389 аркушів.
Багато авторів вважали, що для видання книжок Скорина мусив мати у Празі власну друкарню. Але доктор-видавець міг користатися послугами одного з чеських друкарів.
Свою видавничу діяльність Франциск Скорина продовжив у Вільні "в дому почтивого мужа Якуба Бабича найстаршого бурмистра славного и великого места виленскаго". Тут у березні 1525 р. видрукувані "Апостол" формату вісімки, а без позначення року видання - "Малая подорожная книжка" ще меншого формату - в 12-ту частку аркуша. Довго вважали "Апостол" першим віденським виданням, щойно А. С. Зьорнова з стану гравюр зробила висновок, що "Малая подорожная книжка" надрукована раніше 23. Це блискуче підтвердилося після виявлення в Королівській бібліотеці Данії у Копенгагені примірника книжки з пасхальними таблицями на 1523-1543 pp. Найімовірніше "Малая подорожная книжка" вийшла десь всередині 1522 р.
У мовному відношенні білоруські першодруки Скорини поділяються на дві групи. Празький І псалтир і віленські книги надруковано церковнослов'янською мовою у тому варіанті, що був) поширений у Білорусі і відбив багато особливостей білоруської мови.
Доказом високої оцінки видань Скорини українськими читачами є численні їхні рукописні копії. Так, 1543 р. Парфен з Кобринського і Пинського староств переписав Віленський псалтир, внісши до мови низку українізмів. У бібліотеці Перемишльської греко-католицької капітули було три списки "Апостола" Скорини, у збірці А. С. Петрушевича - список П'ятикнижжя, у збірці Рум'янцовського музею в Москві збереглася копія скорининських біблійних книг, що її якась Стечиха передала церкві у с Підмонастирі. Мистецьким оздобленням вирізняється перепис "Апостола" Скорини, здійснений 1593 - 1594 pp. у с Теслугові на Волині попом Гермогеном, "родичем з Торчина, прозвищем Тихоненя Яцкович".
Серед рукописних копій Біблії Скорини увагу дослідників привернув список, зроблений на замовлення Василя Жугаєвича з м. Ярослава над Сяном у Перемишльській землі Руського воєводства. Тут вміщено датовані 1568 р. копії чотирьох біблійних книг (Іова, Притчі, Екклезіаст, Премудрість) і збірку інших матеріалів, частина яких пропагує книгу як джерело мудрості.
На жаль, не зберігся рукопис, що його Ф. Ціхановський (в 1810 - 1828 pp. - холмський греко-католицький єпископ) подарував бібліотеці Варшавського університету. Як видно з передмови, спершу рукопис містив повний текст біблійних книг - старозавітних і новозавітних. Наприкінці П'ятикнижжя сказано про виконання рукопису 1569 р. "повеленієм же і пильностію худаго человіка на ім'я Луки в неславном же граді Тернополі".
З рукописом Ціхановського багато спільного має рукописний кодекс, який з Біцинського монастиря (поблизу Золочева на Львівщині) надійшов до львівського Онуфріївського монастиря, де був і виявлений Я. Головацьким. Продовження того ж кодексу опинилося у колекції М. П. Погодіна. Крім і Псалтиря і кінця Маккавейських книг, він містить всі старозавітні книги, в тому числі й ті, які відсутні у друках Скорини (дві книги "Параліпоменон", книга "Ездри", книга "Товії", неповна перша книга "Маккавеї")
Другим після Вільна осередком друкарства у Великому князівстві Литовському стало м. Берестя на Поліссі - сучасний Брест. Берестейським старостою в середині XVI ст. був магнаткальвініст Микола Радивил Чорний, під егідою якого у Бересті виходили польські кальвіністські видання, що їх у 1553-1554 pp. друкував Б. Воєвудка, а з 1558 р. - С Мурмеліус. 1563 p. y Бересті вийшов ставропольський переклад Біблії, однак прізвище друкаря на цьому виданні не вказане.
У маєтку цього ж М. Радивила у м. Несвіжі 1562 р. працювала білоруська друкарня. Одним з тих, хто заохотив білорусько-литовських реформаційних діячів до заснування цієї друкарні, був, як припускають, відомий протестантський публіцист П. П. Верджеріо, який під час перебування у Вільні 1560 р. міг ознайомити Миколу Радивила, Остафія Воловича, Симона Будного з виданнями словенського освітнього діяча Пріможа Трубара.
Ще більшою мірою, ніж Будний, продовжувачем Скорининих традицій став Василь Тяпинський.
Віднесення Тяпинського до білоруського книгодрукування є умовним. Невідомо, де працювала його "убога друкарня", - в білоруському Тяпині чи деінде, скажімо, у тому ж Несвіжі або на Волині, де в нього були маєтки. Єдине відоме її видання - Євангеліє вийшло, ймовірно, на початку 70-х pp.Унікальна на той час риса цієї публікації - вміщення паралельно церковнослов'янського тексту і перекладу на мову "просту".
Крім перекладу на "просту" мову, зрозумілу і білорусам, і українцям, Тяпинський
Loading...

 
 

Цікаве