WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія книгодрукування у слов’ян - Реферат

Історія книгодрукування у слов’ян - Реферат


Реферат на тему:
Історія книгодрукування у слов'ян
ПЛАН
1. Вступ
2. Друкарня Ш.Фіоля
3. Безвихідні (анонімні") книги
4. Виникнення та розвиток друкарства в Україні.
5. Львівська друкарня Івана Федорова.
6. Видавнича діяльність князя Острозького
7. Друкарство в Печерські Лаврі.
8. Львівська братська друкарня.
9. Почаївська валиліянська друкарня.
10. Висновки
Книга - морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить
Дивнії перли виносить, -
писав про скарбницю духовної культури - книгу Іван Франко. І це справді так. Без книги ми не можемо уявити життя на землі. Адже, як висловився Тарас Шевченко, книга потрібна людині, як хліб насущний.
Якою ж була перша книга. Чи було її надруковано, чи написано від руки, з чого її було зроблено? Кажуть, що був такий дивак, який розшукував першу книгу по всіх бібліотеках світу. Цілі дні від просиджував серед куп пожовклих раритетів. Книжковий пил густим шаром покривав його одяг і взуття. Але він так і не зміг установити, яка ж книга була найпершою.
Що таке книга? В енциклопедичному словнику знаходимо визначення: "Книга - неперіодичне видання в вигляді зброшурованих листів друкованого матеріалу (об'ємом понад 48 сторінок); засіб масової інформації, наукової і технічної інформації, знаряддя пропаганди знань і виховання". Але, як ми знаємо, книга, в такому вигляді як вона є зараз, до нас прийшла не відразу. У минулому у неї було багато прообразів.
Друкарня Ш.Фіоля Упродовж тривалого часу першим виданням, друкованим в одній із слов'янських країн, вважали чеський переклад "Троянської хроніки" Гвідоделла Колонна. Помилка виникла тому, що наявну наприкінці книги дату (1468) розглядали як рік видання книги. Дослідження останнього часу переконливо довели, що ця книга надрукована після 1476 р. Тому найдавнішим нині відомим друком, що з'явився у слов'янському світі, слід вважати видану у Кракові латиномовну листівку-календар на 1474 р. Надрукував її, ймовірно, наприкінці 1473 р. Каспар з Баварії, якого ідентифікують із згадуваним у пізніших документах Каспаром Штраубе. Незабаром з тієї ж друкарні вийшли три невеликі книжки: "Тлумачення Псалтиря" Іоанна Туррекмати, юридичні трактати Франческо де Платеа (з датою 1475 p.), "Менші твори" св. Августина. Хорватське друкарство започаткував церковнослов'янський "Місал" 1483 p., видрукуваний глаголичним шрифтом.
Склалося так, що східнослов'янська кирилична друкарня була заснована не на території однієї зі східнослов'янських країн, а в столиці і найбільшому економічному центрі тогочасного Польського королівства - Кракові, де в той час мешкало багато українців і білорусів. Саме тут наприкінці XV ст. вийшли перші чотири книжки, надруковані кирилицею церковнослов'янською мовою. Дві з них - Часослов і Осмогласник (тобто Октоїх) - мають позначення про закінчення їх друку в Кракові 1491 р. міщанином-німцем Швайпольтом Фіолем. Тим самим шрифтом надруковані Тріодь пісна (в усіх примірниках відсутні вихідні дані) і Тріодь цвітна (сторінка з позначенням прізвища Фіоля збереглася лише у примірнику, який нещодавно виявлений у румунському місті Брашові).
Ще 1887 р. відомий польський бібліограф та літературознавець К. Естрайхер опублікував свій здогад, що Фіоль був слов'янського походження, і цілком довільно іменував його Святополком. Текст Фіоль "і з німець німецького роду франк". Однак таке припущення втратило будьякий сенс після виявлення архівних документів про проживання в 1478 - 1499 pp. у Кракові Швайпольта Фіоля, який називав себе франком (франконцем), оскільки прибув з містечка Нейштадт у центральній Франконії, поблизу Нюрнберга.
На призначення видань Фіоля в першу чергу для українських та білоруських читачів вказує мова і зміст післямов Осмогласника та Часослова, датування їх за ерою "від Різдва Христового". Захарія Копистенський у своїй відомій Палінодії, написаній в 1619 - 1621 pp., називав усі чотири найдавніші кириличні церковнослов'янські друки, що вийшли 1491 р. з краківської друкарні Фіоля. Копистенський зазначав, що Тріодь пісна і Тріодь цвітна, видані Швайпольтом Фіолем, зберігалися "у многих при церквах і в монастирах в землі Львовской, і в монастиру Дорогобузьком, і в Городку - Монастира Печерського маєтності, і на Підляшшю в землі Більській, в Ботках на Волиню і інді по розних місцях".* Осмогласник краківського друку, за його словами, був у Смидині під Турійськом, в Кам'янці-Литовському, Часослов, виданий Фіолем 1491 р. - у Києво-Печерській лаврі, в люблінській православній церкві, церкві Чесного Хреста на львівському передмісті Личакові, в Бересті та по інших місцях. Пізніше Копистенський згадував кириличні першодруки Фіоля у своїй передмові до "Бесід на 14 посланій апостола Павла" (Київ, друкарня Києво-Печерської лаври, 1623). Примірники видань Фіоля вже в XVI і особливо у XVII ст. були привезені з України та Білорусі до Росії, де довго і використовувалися і дбайливо зберігалися (особливо у старообрядницьких громадах).
Незважаючи на такі заходи обережності, над друкарнею збиралися хмари. У листопаді /Т49Ї р. Фіоля ув'язнили як єретика. Незабаром після звільнення з в'язниці він був змушений виїхати у (Левочу (Східна Словаччина).
Вже 1498 p. y Фіоля не було жодного примірника його друків. Мабуть, тираж було передано замовцям видання.
Другою після краківської кириличною друкарнею, що діяла в 1494 - 1496 pp. y Цетіньє - столиці Чорногорії, керував ієромонах Макарій. Це була друкарня володаря Зети (Чорногорії) Джурджа Црноєвича. В її друках вперше у слов'янському кириличному книговиданні з'являються передмови й післямови літературно-публіцистичного характеру, в яких не лише наводяться вихідні дані, а й розповідається про мету книги. Рівень поліграфічного виконання значно вищий, ніж у першодруках Швайпольта Фіоля, в оздобленні поєднуються ренесансні мотиви з рисами, успадкованими від слов'янських кириличних рукописів, з іконописом пов'язаний зміст цілосторінкових фігурних гравюр. Макарієм звали також ченця, який 1508 р. почав видання церковнослов'янських кириличних книг на повеління господаря Волощини. Збіг імен став приводом для тверджень, що після загарбання Чорногорії турками друкарня звідтіля переїхала до Волощини. Але волоський першодрук (Служебник 1508 р.) і наступні видання тієї ж друкарні за шрифтом і оформленням відмінні від чорногорських Натомість вони більше, ніж останні, подібні до східнослов'янських інкунабул з друкарні Фіоля. Тому висловлювався здогад, що друкар цих книг навчався у краківській друкарні.
З-поміж південнослов'янських видавців першої половини XVI ст. найвизначнішими були Божидар і Віченцо Вуковичі. Емігрувавши з загарбаної турками Чорногорії до Венеції, Божидар видавав там церковнослов'янські кириличні книги впродовж 1519 - 1540 pp., а його син Віченцо - в 1546 - 1561 pp. їхні видання вирізняються ошатністю оформлення.
Розвиток друкарства кожного з балканських народівслужив інтересам їхньої культури, створював передумови для розширення зв'язків між ними та зі східнослов'янськими
Loading...

 
 

Цікаве