WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Німеччина у ХХ столітті (1919-1960 рр.). Кризові явища - Реферат

Німеччина у ХХ столітті (1919-1960 рр.). Кризові явища - Реферат

союзників в Африці (Єгипет, Кіре-наїка, Туніс), на Сицилії та в Італії. На московській конференції (жовтень 1943 р.) зміцнилися союзницькі відносини країн антифашистського блоку НаТегеранській конференції (28 листопада - 1 грудня 1943 р.) було прийняте рішення про відкриття другого фронту у травні 1944 р. та про узгодження спільних воєнних дій союзників.
На четвертому етапі війни (кінець 1943 р. - травень 1945 р.) відбувалося визволення Червоною Армією західної частини СРСР, Польщі, Румунії, Болгарії, Чехословаччини. Нарешті 6 червня 1944 р. було відкрито Другий фронт. Почалося визволення Західної Європи. Це був етап найактивнішої боротьби. У цей період одночасно воювало 18 млн чоловік, 40 тис. танків та самохідних артилерійських установок, 260 тис. гармат, 38 тис. літаків.
Ялтинська конференція ухвалила рішення союзників про післявоєнну долю Німеччини, Польщі, Югославії, про створення Організації Об'єднаних Націй, яку було створено 25 квітня 1945 р. та про вступ СРСР у війну проти Японії у двохмісячнии термін після капітуляції Німеччини. Внаслідок спільних зусиль союзників стався остаточний розгром Німеччини та її капітуляція 8 травня 1945 р.
Під час п'ятого етапу Другої світової війни (травень-вересень 1945 р.) було розгромлено Японію, звільнено від японських військ всі захоплені нею території. Вперше в історії американськими військами було застосовано атомну зброю - дві бомби було скинуто на японські міста Хіросіму (6 серпня) та Нагасакі (9 серпня). Після розгрому Квантунської армії Японії радянськими військами вона підписала акт про капітуляцію (2 вересня 1945 р.). Друга світова війна завершилася.
Ця війна, яка передбачалася як низка малих, коротких та блискавичних війн, перетворилася на глобальну світову трагедію, до якої було залучено до 128 млн чоловік, 64 держави світу із населенням 1,7 млрд чол. У війні загинуло близько 50 млн чол. - ця цифра не може визнаватися точною, бо людські втрати СРСР постійно уточнюються. Економіка більшості воюючих країн була підірвана. Ця війна, яка поставила людство на межу винищення, змусила цивілізацію активізувати життєві сили. Було створено об'єднану структуру світової спільноти - Організацію Об'єднаних Націй, яка протистоїть тоталітарним тенденціям та імперським амбіціям окремих держав. Разом з тим, перемога над фашизмом зміцнила позиції демократії. І, хоча сьогодні ще мають місце воєнні протистояння, локальні воєнні конфлікти, існують окремі тоталітарні держави, людство має великий шанс уникнути глобального самознищення.
?
Розділ 6.
Сучасність (1945 - 1960 рр.)
Принципові основи союзницького контролю і міжнародного правового статусу переможеної Німеччини були закладені на Кримській (4-11 лютого 1945 р.) та Потсдамській (26 липня - 3 серпня 1945 р.) конференціях керівників урядів СРСР, США та Англії. Союзники урочисто заявили, що їхня мета - "знищення німецького мілітаризму й нацизму і створення гарантії того, що Німеччина ніколи не буде спроможна порушити мир в усьому світі", що німецькому народові буде надана можливість "здійснити реконструкцію на демократичній і мирній основі". Так були закладені основи політики чотирьох "Д": демократизації, демілітаризації, декартелізації, денацифікації - викорінення фашизму в німецькому суспільстві, здійснення глибоких демократичних перетворень. Водночас союзники домовилися про кордони майбутньої Німеччини - демократичної та миролюбної, з якою після реалізації наміченої програми передбачалося підписати мирний договір. Слід зауважити, що на Потсдамській конференції не ставилося питання суспільного розвитку: демократія чи народна демократія.
До складу західних зон увійшли найбільш розвинуті райони з населенням 43,4 млн чол. До війни тут зосереджувалося 62 % всіх потужностей німецької промисловості, 82 % видобутку кам'яного вугілля, 90 % виробництва мета-лургійної продукції. На Сході Німеччини - в радянській зоні окупації - переважало електротехнічне машинобудування, оптична та хімічна промисловість, поліграфія тощо.
Новий етап в історії Німеччини починався в неймовірно важких умовах. Німеччина втратила майже чверть території, якою володіла до 1938 р. Найбільші культурні та промислові центри лежали в руїнах. Транспорт, зв'язок не працювали. Із 57 мостів над Рейном, Везером та Майном уцілів лише один. Все завмерло без електроенергії та сировини. Скрізь панував хаос. Люди залишали свої домівки в пошуках засобів проживання. Багато хто з них узагалі залишився без даху над головою. Психологічний шок - апатія, озлобленість, відраза до політики, внутрішня спустошеність - характерні ознаки німецького суспільства того часу. Були й такі, хто продовжував сповідувати націонал-соціалізм. До кінця 1946 р. у країні вироблялася лише 1/3 довоєнної продукції. Проте сама ситуація та напрями розвитку Німеччини багато в чому залежали від політики союзників.
Усупереч потсдамським домовленостям, на другу половину 1946 р. чітко визначилися два підходи до німецького питання - західний і східний. Програма Заходу, де лідером виступали США, мала на меті повернути німцям духовні цінності, поховані під ідеологічним щебенем поваленого рейху, викорінити мілітаристські та націоналістичні вияви в громадському житті. Захід готовий був надати допомогу, але залишав можливість німцям самим працювати і перебудовувати своє життя. Тоді німців ніхто не розглядав як жертву режиму. Німці несуть політичну відповідальність за режим, за діяння режиму, за фюрера, за беззастережне підкорення авантюристу. Суспільство, яке усвідомлює свою відповідальність, пробуджується до політичної свободи. У післявоєнній Німеччині до влади прийшли нові політики - К. Аденауер, Т. Хейс, К. Шумахер, Л. Ерхард, В. Брандт - нічим не пов'язані з попереднім режимом. Вони багато зробили, щоб спрямувати Західну Німеччину по демократичному шляху, ввести її в західноєвропейське суспільне русло. А тому немає нічого дивного в тому, що в економіку поверталися відомі німецькі підприємці та фінансисти: Абс, Стінес-молодший, Дінкельбах, Цанген, Ханіель, Пенсген та ін.
Тим часом у радянській (східній) зоні відбувалася повномасштабна підготовка до насадження тоталітаризму лівого толку (націоналізація промисловості, поступове вихолощення політичного плюралізму, аграрна реформа з прицілом на загальну колективізацію тощо).
Те, що для всієї Німеччини об'єктивною тенденцією був демократичний розвиток, як єдино рятівний для німецької нації, свідчила післявоєнна активізація партійно-політичного життя. Основною центристською партією Західної Німеччини (а на Сході - в перші післявоєнні роки) став Християнсько-демократичний союз (ХДС), що утворився в 1946 р. Він пред-ставляв інтереси великих підприємців, середнього класу (чиновники, заможні селяни, ремісники). Серед членів партії було чимало віруючих робітників - католиків і протестантів. ХДС - партія економічної та політичної демократії. її головною програмною установкою був курс на соціальну ринкову
Loading...

 
 

Цікаве