WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Німеччина у ХХ столітті (1919-1960 рр.). Кризові явища - Реферат

Німеччина у ХХ столітті (1919-1960 рр.). Кризові явища - Реферат


РЕФЕРАТ
Німеччина у ХХ столітті (1919-1960 рр.). Кризові явища
Зміст
Розділ 1. Всесвітня криза ХХ ст………………………..…………….….3
Розділ 2. Кризові явища світової політики………………...……….…7
Розділ 3. Перші повоєнні роки. План Юнга та Дауеса. (1924 - 1929 рр.). Світова економічна криза (1929 - 1932 рр.)…………………………10
Розділ 4. Захоплення влади Гітлером………………………………..15
Розділ 5. Друга світова війна (1939 - 1945 рр.)…………………..…17
Розділ 6. Сучасність (1945 - 1960 рр.)……………………………….21
?
Розділ 1.
Всесвітня криза ХХ ст.
В часі між двома світовими війнами в європейській інтелектуальній традиції утвердилась думка про кризу західноєвропейської культури. Ця криза зачіпала і західноєвропейську людину як особистість. Вже відчувалося, що попередній ідеал особистості, індивідуальності втрачає свої позиції перед бездумною масовістю. Західноєвропейські інтелектуальні кола охопило відчуття безнадії, безпорадності та занепаду.
В Центральній Європі сформувалося ряд нових республік на рештках старих монархій. У найбільших країнах, окрім так званої англосакської демократії, перемагала пропорційна система виборів, що крило в собі небезпеку. Партії були справжніми господарями в державі. Виборці стали номінальними носіями суверенітету. Обирали не кандидата якого знали, а обирали партійні списки. Депутати мали беззаперечно підкорятися своїй партії і виконувати політичні замовлення. Якщо колись депутати походили із заможного прошарку, то тепер це були переважно службовці, партійні і профсоюзні робітники. Так як фракції були прив'язані до рішення партії, парламентське життя втрачало багато з своєї привабливості.
При цьому існувала взаємна залежність партійного керівництва і їх прихильників, що є неминучим. Власне, в Німеччині після 1919 р. цього не спостерігалося, бо народ був прилучений до монархічного керівництва. Представники вищих прошарків німецького суспільства сприймали партійну державу відчужено. Криза демократії наступала, як тільки маси починали слухати "лідерів", які діяли вміло і вміли запевняти постійним повторенням кількох доступних лозунгів. Тут маси не повинні вирішувати самостійно, а тільки підкорюється. Авторитет сприймався ефективніше. В той час, коли виборці ставили надію на "керівника", демократія дегенерувала в диктатуру.
Окрім того, кризі демократії сприяли нові вимоги часу, що стояли перед державою, яка потребувала нових органів влади, нових міністерств. Коротко кажучи, державний апарат роздувався. Всі політичні угрупування використовували державу як арбітра в своїх суперечках. Це послаблювало демократичні основи суспільства і призводило до авторитарного державного керівництва.
Демократичний принцип в 1918 р. добився Піррової перемоги. Всі найбільші диктатури і тоталітарні системи панування поширились в періоді з 1919 по 1939 рр. Диктатури можна розподілити. Диктатури міжвоєнного періоду обмежувались лише керівництвом урядових справ (Іспанія), не боролися проти релігії і не прагнули до перетворення суспільства. Тоталітарні системи (як в радянській Росії, націонал-соціалістичній Німеччині та частково в Італії) намагаються всіма засобами підпорядкувати людей своїм вченням і цілям. Тоталітарна держава піднімає право на володіння всіх сфер життя.
Ідеал Вільсона про право самовизначення народів не заспокоїли націоналізм ХІХ ст., а ще більше розпалював його. В ХХ ст. націоналізм ставав однією з найпотужніших політичних сил. Сучасне вчення про раси розвивалося ще в ХІХ ст., в той час, коли християнство та ідеї гуманізму слабнули.
Політична та соціальна криза післявоєнного часу знаходилася в тісному зв'язку з економічним розвитком. Внутрішня заборгованість воюючих держав крайньо негативно відбилася на інфляційних процесах. В США внутрішня заборгованість становила в 1932 р. 200 млрд.$, в Німеччині того ж року - 91 млрд. марок. США завдяки війні ставали країною-кредитором цілого світу.
Потужність виробництва росла завдяки техніці і раціоналізації в дуже швидкому темпі, але купівельна спроможність відставала. Наслідком цього була світова економічна криза 1929 р. Американська економічна криза 1929 р. привів до спаду світової торгівлі і до безпрецедентного безробіття.
Економіка, орієнтована на промисловість, підняла значення робітничого прошарку. Зростав рівень їхнього матеріального становища. Окрім США робітничі партії з 1919 р. скрізь були представлені у владі. Профсоюзи були одним із факторів влади. Обґрунтоване К.Марксом уявлення про боротьбу між буржуазією і пролетаріатом виявилося в світовій економічній кризі (1929-1950 рр.) крихким. В межах робітничого класу було щось подібне до класової боротьби між працевлаштованими і армією безробітних (в 1936 - 15 млн в світі). Заздрість і безсердечність ставало на місце класової солідарності.
Поняття маси не означає якийсь певний клас, визначений прошарок населення, а характеризує феномен, який йде крізь всі прошарки і рівні освіти. Маса - це психічний стан. Вона виникає від випадку до випадку. Маса вимагає керівника, хоче підкорюватись. Сучасний світ з його великими містами, з технічними досягненнями вітає виникнення таких мас, особливо з тих пір, коли обов'язковий авторитет сім'ї і релігії починала зникати.
В час технічного прогресу і зросту благополуччя у багатьох мислячих людей пропав віруючий оптимізм прогресу. Цьому посприяла Перша світова війна. Сам смисл життя ставав сумнівним, песимізм і нігілізм володіли мисленням.
Також криза не оминула християнські церкви. Державне право тотальності попадало неминуче в конфлікт з церквою. Для більшовизму релігія була "опіумом для народу". В 1925 р. був заснований "союз безбожних". Фашизм в Італії і націонал-соціалізм в Німеччині намагалися спочатку, як ярі противники більшовизму, підпорядкувати церкву.
Релігія була найсильнішою силою спротиву проти наступу морального хаосу, хоч церковна діяльність була обмежена всевладдям держави і тотальною секуляризацією.
Криза суспільного життя найшла своє відображення в науці, літературі і мистецтві. Літературний експресіонізм був результатом суспільної кризи. Експресіонізм в образотворчому мистецтві досяг найбільшої революційної сили в Німеччині після Першої світової війни.
Розділ 2.
Кризові явища світової політики
В 1919 р. не вдалося створити гарантований мирний порядок. На протязі двадцяти років (1919 - 1939 рр.) чотири кризових вогнища існували в світі: Європа, Близький Схід, Далекий Схід і, хоч в незначній мірі, колоніальний світ Африки.
По-новому відродження Польща завдячувала цим перед маршалом Пілсудським. В 1921 р., після російсько-польської війни, Польща договором тісно прив'язала себе до Франції і вважала, що зможе бути бар'єром проти Росії і Німеччини як незалежна велика держава. Демократична Конституція від 1921 р. виявилася не життєздатною. Вона існувала формально, бо практично в Польщі була диктатура Пілсудського.
Європейський осередок неспокою обумовлений
Loading...

 
 

Цікаве