WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Криза колоніалізму і її розпад - Курсова робота

Криза колоніалізму і її розпад - Курсова робота

інститутам ще більш одіозний характер (передбачене законом створення злитих партійно-державних структур і ін.). Право цих країн характеризувалося сполученням інститутів різних епох, що найчастіше суперечать один одному ("соціалістичні" норми, акти колишньої метрополії, норми звичайного, мусульманського права). Таким чином, у переважній більшості країн незалежно від"орієнтації" склалися, як правило, авторитарні політичні режими з характерною концентрацією влади в руках глави держави, особливою роллю армії, злиттям партійного й державного апарата, надцентралізацією державної структури, відсутністю єдиної системи представницьких органів влади та ін. Всім країнам, що розвиваються, було властиве також висування держави на провідну роль у суспільному житті, посилення її регулюючих функцій, які охоплювали всі сфери життя суспільства.
Проте тотальне втручання держави в громадське життя як засіб модернізації суспільства не змогло вирішити важливих проблем соціально-економічного розвитку нових країн, що звільнилися. Наприкінці XX в. продовжувала зростати їхня залежність від світового капіталістичного господарства, а зовнішня заборгованість провідним західним країнам перетворилася в одну із глобальних проблем сучасності. Заглиблюється нерівномірність розвитку країн, що звільнилися. Якщо "нові індустріальні" і деякі нафтовидобувні країни Азії (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Саудівська Аравія, Кувейт) набрали темпи економічного росту, то ряд інших держав Азії й Африки переживає стагнацію й навіть деградацію своєї економіки. Останнім часом багато країн, що розвиваються, заявили про відмову від авторитарних моделей розвитку, почали вводити в економічну структуру й політичну надбудову різні елементи, що довели свою ефективність і загальнолюдську значимість (рівноправність форм власності, ринкові відносини, багатопартійність, парламентаризм і т.п.).
Таким чином, всі колишні колонії зайняли своє місце в сучасній мережі глобальних відносин. Іх становлення на світовій арені залежало від спадщини, залишеної їм метрополіями (інфраструктури, торгових зв'язків, матеріальної бази) та ефективності управління за преіод незалежності.
Таблиця. Проголошення незалежності країн Азії та Африки.
Дата Азія Африка
1945
17 серпня Індонезія
2 вересня В'єтнам
1946
22 березня Трансйорданія
17 квітня Сирїя
4 липня Філіппіни
1947
1 СІЧНЯ Ліван
5 серпня Індійський Союз
1948
4 січня Бірма
4 лютого Цейлон
1949
липень Лаос
1950
26 січня Індія
Дата Азія Африка
1951
24 грудня І І Лівія
1953
9 листопада І Кампучія
1956
1 січня
2 березня Судан
Марокко
20 березня Туніс
1957
б березня Гана
31 серпня Малайська
федерація
1958
2 жовтня Гвінейська Республіка
1960
1 січня Камерун
2? квітня Того
20 червня Федерація Малі
26 червня Малагасійська Республіка
30 червня Республіка Конго
1 липня Сомалійська Республіка
1 серпня Олгомея
3 серпня Республіка Нігер
5 серпня Верхня Вольта
7 серпня Берег Слонової Кості
11 серпня Чад
13 серпня ЦАР (центр.афр. респ.)
15 серпня 16 серпня Кіпр Конто (Браззавіль)
17 серпня Габон
20 серпня Республіка Сенегал
1 жовтня Федерація Нігерія
28 листопада Мавританія
1961
27 квітня Сьєрра-Леоне
9 грудня Танганьїка
1962
1 січня Західне Самоа
1 липня Королівство Бурунді
Республіка Руанда
3 липня Алжир
9 жовтня Уганда
1963
10 ірудня Занзібар
12 грудня Кенія
1964
6 липня Малаві
24 жовтня Республіка Замбія
1965
18 лютого Гамбія
11 листопада Південна Родезія
1966
30 вересня Республіка Ботсвана
4 жовтня Королівство Лесото
1968
10 березня Маврикій
11 вересня Свазіленд
12 жовтня Екваторіальна Гвінея
1975
5 липня Острови Зеленого Мису
б липня Коморські Острови
12 липня Острови Сан-Томе і Прінсіпі
25 липня Мозамбік
1976
28 червня Сейшєльські Острови
1977
27 червня Республіка Джібуті
1980
18 квітня Зімбабве
Висновки.
Отже, криза колоніальної системи та її розпад спричинили докорінну зміну в структурі світового господарства, глобального політичного та економічного устрою. Ця форма організації міжнародних відносин виявилася недієздатною саме в ХХ столітті, для чого є декілька причин. По-перше, саме в цей час національна свідомість народів колоній зросла до принципово нового рівня, що дозволив ім сформувати засади державності та досягти єдності в соїй боротьбі за незалежність. По-друге, дві світові війни чи не найбільшу шкоду завдали державам, що володіли практично абсолютною кількістю колоніальних володінь. Особливо ІІ Світова війна, що поставила держави-метрополії в становище, за якого збереження повноти влади в колоніях перетворювалось на недосяжну мету.
Зрештою, на сьогодні держави, що звільнилися, є повноправними суб'єктами міжнародних правовідносин, світових політичних та економічних стосунків. Проте, диференціація даних країн в світті є достатньо різноманітною за низкою чинників. Насамперед, це різниця в економічних показниках. Цеякі з них, наприклад Пд. Корея, Індія, в сучасній світовій системі займають одні з потужних передових місць. Але переважна більшість колишніх колоній за часів незалежності не лише е досягла відчутних успіхів на міжнародній арені, а й набула рис так званого неоколоніалізму - економічної та суспільної залежності залежності від потужних світових держав.
Однак, в цілому деколонізація справила величезний вплив на функціонування людського суспільства в глобальному масштабі. Вона якісно змінила вектор історичного розвитку гігантського афро-азійського регіону. І хоча країни цього регіону втілюють свою незалежність в економічний та політичний прогрес з різною швидкістю та якістю, одне є безсумнівним - колоніалізм в його класичній формі назавжди зник з структури міждержавних відносин, створивши принципово нову форму глобального світового устрою.
Список використаних джерел та літератури.
1) Новейшая история стран Азии и Африки: ХХ век ; - под ред. А.М. Родригеса - М. - ВЛАДОС, 2001 - Частина 3 - 1945-2001 - 292 с.
2) Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945-70 роки) ; - Під ред. С.В. Головко, К.: Либідь, 1998 - 558 с.
3) Історія дипломатії від 1919 року до наших днів; - Ж.-Б. Дюрозель -
К.: Основи, 1995 - 903 с.
4) Міжнародні відносини ; - А.К. Мартиненко, Б.А. Мартиненко -
К. : КСУ, 2004 - 366 с.
5) Мировая политика 1945-2000 ; - Кальвокорессі П. - М. : Международн. Отношения, 2003, том 1 - 624 с.
6) www.kimo.univ.kiev.ua
7) www.unhcr.org
8) www.dvglobal.by.ru
Loading...

 
 

Цікаве