WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Міклош Хорті в угорській історії - Реферат

Міклош Хорті в угорській історії - Реферат

сформовано контрреволюційний уряд на чолі з графом Дьюлою Каройї. Він розглядав себе як основну виконавчу силу білого терору проти соціалістів і комуністів. Н.Гудрик-Кларк зазначає, що "виникнення нових антисемітських і антибільшовицьких концепцій датується саме цим часом".
Як згадував згодом М.Хорті, переконавшись, що "звільнення країни від більшовиків і румунів не можна досягти самими лише дипломатичними засобами", антибільшовицькі політичні сили запросили його на пост військового міністра. Він дав згоду і приступив до формування нової "угорської національної армії". Складно судити про мотиви, що спонукали М.Хорті до участі в політичних процесах. Він не був угорським націоналістом. Принаймні кореспондент, який під час Першої світової війни написав в інтерв'ю з М.Хорті про те, як його думки "летять на угорську батьківщину, землю його предків", викликав гнів майбутнього правителя Угорщини. "Запам'ятайте, - сказав М.Хорті, - якщо мій головнокомандувач у Бадені, то там і моя батьківщина!" До участі в боротьбі його спонукало, насамперед, різке неприйняття більшовизму.
Зовсім недавно український історик М.Ковальчук виявив невідомий лист М.Хорті до С.Петлюри з відвертими висловлюваннями про "небезпеки більшовизму, що загрожує цивілізованому світу". Він писав, звертаючись до Головного отамана УНР, "я поділяю Ваш погляд, що Великі держави Європи не уявляють повною мірою неминучість і розмір цієї небезпеки. Вони дали цьому доказ, коли завадили Угорщині допомогти всім тим, хто так шляхетно проливав свою кров і втрачав те, що мав, у нерівній боротьбі проти варварських сил". "Щойно я прийняв владу правителя Угорщини, - продовжував М.Хорті, - я не переставав організовувати всі мої сили для майбутньої можливої боротьби проти більшовиків. Угорщина добре знає, що ця боротьба для неї буде боротьбою не на життя, а на смерть. Тому вона шукає в усьому світі союзників і приймає з великою охотою кожну чесну акцію для концентрації антибільшовицьких сил".
Ці слова датовані лютим 1921 року. А двома роками раніше збройні сили, створені М.Хорті, "прославилися" єврейськими погромами й іншими актами залякування, що здійснювалися з метою "наведення порядку". Не заперечуючи факт існування терору, М.Хорті підкреслював, що командування армії не віддавало жодного наказу на вчинення будь-яких протизаконних актів. У це важко повірити, враховуючи їхні масштаби. Адже білий терор значно перевершив червоний: близько 100 тисяч осіб емігрували, 70 тисяч були заарештовані й відправлені в концтабори, близько 10 тисяч були знищені. Фактично лише 1921 року під тиском Антанти терор припинився. Для маленької Угорщини це були величезні втрати.
У контактах із представниками Антанти М.Хорті зумів зарекомендувати себе надійним партнером, готовим до дипломатичного вирішення будь-яких проблем. Тому після виведення румунських військ країни Антанти не заперечували проти його участі в політиці.
16 листопада 1919 року на чолі армії в парадній формі адмірала Міклош Хорті на білому коні урочисто в'їхав у Будапешт. Звинувативши столицю в тому, що вона зрадила національний прапор, М.Хорті також заявив, що він і його армія не злопам'ятні і готові прощати.
Надмірний політичний консерватизм угорської еліти, небажання примиритися з новими реаліями, піти назустріч інтересам інших верств суспільства, заважав їй самій. Але, як відомо, найважче змінюється саме свідомість.
У лютому 1920 року угорські Національні збори, констатувавши припинення австро-угорської угоди 1867 року про створення двоєдиної держави, анулювали акти двох республік і проголосили відновлення королівської влади. Оскільки держави Антанти категорично заперечували проти відновлення на престолі династії Габсбургів, до визначення кандидатури нового короля був заснований тимчасовий пост регента. Його М.Хорті й обійняв 1 березня 1920 року.
У всупереч розхожій думці, регент був не консолідуючою, а компромісною постаттю в правому таборі. Своїм піднесенням він був зобов'язаний землевласникам, промисловій і банківській верхівці, колишнім аристократам, котрі прагнули забезпечити власні майнові інтереси та панівні позиції. Позапартійний, патріотичний, не бере участі у політичних інтригах - такий адмірал цілком улаштовував далеку від єдності знать.
М.Хорті зберіг за собою пост головнокомандувача армією, та основними його функціями були представницькі. Охоче вбираючись в адміральську форму, він умів справити враження справжнього символу нації. Але "що стосується політичної культури, концептуальності його мислення, рівня знань в галузі державних справ і дипломатії, вміння оцінювати обстановку і знаходити вихід із сформованої ситуації, то в цьому відношенні прибічники і противники оцінювали Хорті як політика середніх здібностей", підтверджує історик Бела Желіцкі.
Однак саме М.Хорті довелося здійснювати керівництво над вирішенням найтяжчої і найболючішої проблеми угорського суспільства - ревізії Тріанонського договору від 4 червня 1920 року. Проголосивши право націй на самовизначення, держави Антанти, серед яких першу скрипку грала Франція, зробили все, щоб на місці поваленої Австро-Угорської імперії ніколи не виникла сильна держава. Підтримавши інтереси нових незалежних держав, Антанта подбала про проведення між ними таких державних кордонів, що зробили їх ворогами.
Що ж стосується Угорщини, то, поряд із Німеччиною, вона постраждала найбільше. Її територія скоротилася з 283 до 93 тис. кв. км, населення - із 18,2 до 7,6 млн. Угорщина втратила 56% індустріального потенціалу. Чисельність армії обмежувалася до 35 тисяч, заборонялося мати військову авіацію, танки та важку артилерію. Окрім того, ратифікувавши 13 листопада 1920 року Тріанонський договір, хортистське керівництво зобов'язалося сплатити державам Антанти протягом 1924-1943 років 200 млн. золотих крон репарацій.
Звісно ж, відділення територій, населених переважно хорватами, словаками й українцями, було благом насамперед для самих угорців, адже позбавляло їх проблем, що завжди виникають у співіснуванні з національними меншинами. Зокрема,зникла необхідність утримувати величезну кількість чиновників, які раніше контролювали процес управління ними. Однак довільно проведені кордони перетворили кожного третього угорця на етнічну меншину.
Ревізія Тріанонського договору стала головною метою угорського політичного керівництва. Але перш ніж її досягти, необхідно було виробити й ідеологічно обгрунтувати відповідну стратегію.
Патріотична риторика й антикомунізм М.Хорті були слабкою підмогою. Тому на противагу підриваючому підвалини марксизму виникла офіційна християнсько-національна ідеологія, що стала серцевиною так званого "хортизму". По суті, це був різновид угорського націоналізму, традиційно присмаченого ідеями переваги угорців над слов'янами та румунами, а також антисемітизмом. Але тепер на основі колишніх ідей утверджувалася догма про месіанство угорців, покликаних нести християнську культуру за межі своїх кордонів. Кордони ж слід було встановити відповідно до "життєвого простору" угорської нації.
Безумовно, М.Хорті був авторитарним лідером, який на той час цілком відповідав настроям угорської нації, але диктатором він не був. Угорська аристократія його сприймала тільки як тимчасового главу держави.
1921 року регенту довелося пережити чимало неприємних хвилин, коли колишній імператор Карл спробував здійснити збройне захоплення влади. Вагаючись між відданістю династії Габсбургів і загрозою війни, М.Хорті був змушений поступитися Антанті.
Взагалі, як зазначає угорський історик академік М.Ормош, М.Хорті "був старомодний майже до анахронізму. Його контрреволюційний вождизм не мав нічого спільного з формами нацизму чи фашизму. Хорті не розробляв і навіть не сприймав ніякої нової ідеології. Він дотримувався тих позицій і поглядів, які засвоїв під час монархії в рідному домі і військовому училищі". Як стверджує М.Ормош, М.Хорті, "не був одержимий
Loading...

 
 

Цікаве