WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Якою була роль євреїв у післяреволюційній Росії? - Реферат

Якою була роль євреїв у післяреволюційній Росії? - Реферат

автобіографічному творі "Моя жизнь" він цілком виразно показав, що ініціатива його відсторонення від вищої влади виходила не від яких-небудь "антисемітів", а насамперед від Зинов'єва і Каменєва. Уже на початку 1923 року, коли стало очевидно, що Ленін навряд чи видужає і повернеться до влади, "Каменєв допитувався, - повідомляє Троцький, - в найбільш довірених "старих більшовиків"... "Невже ж ми допустимо, щоб Троцький став одноособовим керівником партії і держави?.." На перше місце стали ставити Зинов'єва... Ще через якийсь час стали з'являтися почесні президії без Троцького... Потім (саме потім, кількома роками пізніше! - В. К.) перше місце стало відводитися Сталіну..." [63].
Отже, усунення Троцького від верховної влади почали Каменєв і Зинов'єв, останній запропонував у січні 1925 року Пленумові ЦК резолюцію, у якій погляди Троцького кваліфікувалися як "фальсифікація комунізму" [64], і на цій підставі того 26 січня було звільнено від обов'язків голови Реввійськради. Вочевидь, було б абсурдно, якби Троцький приписав "антисемітизм" Зинов'єву і Каменєву. Але пізніше, у середині 1930-х років, замовчуючи про те, що ініціаторами позбавлення його верховної влади були ці євреї, він обвинуватив у "антисемітизмі" Сталіна. Наскільки це було натяжкою, виявляється з більш раннього твору Троцького, написаного незабаром після його "падіння", у 1927 році. Ту т він повідомляв, що вирішальну роль у боротьбі з ним відіграли "Сталін, Ярославський, Гусєв й ін. агенти Сталіна" [65]. Тобто виходить, що "антисемітську" акцію зі скинення Троцького здійснювали разом зі Сталіним Яків Давидович Драбкін (Гусєв) і Міней Ізраїлевич Губельман (Ярославський)... Розгадка тут у тім, що Троцький у 1930-х роках прагнув дискредитувати Сталіна в очах "лівих" кіл Європи й Америки, де велику роль відігравали євреї; звідси і не мав реальних підстав обвинувачення в "антисемітизмі" (вище вже сказано про дуже значну "частку" євреїв у 1930-х роках в органах верховної влади СРСР; про "антиєврейські" акції Сталіна може йтися тільки щодо періоду кінця 1940-х - початку 1950-х років).
У принципі поступове витіснення євреїв з вищої влади країни було, за справедливим визначенням сіоніста М. С. Агурського, природним, "органічним" процесом: "чужинці" відіграли в пору загального хаосу свою закономірну роль, а надалі перебування безлічі таких людей на верховних посадах було вже нічим не виправданим явищем.
Ті, хто оголошує таку поставу питання "антисемітською" або "шовіністичною", валять, як кажуть, із хворої голови на здорову. Тому що велику кількість євреїв, а також латишів, поляків та ін., що становили незначну частку населення країни, на верхніх поверхах влади навряд чи можна вважати "нормальним" явищем (інша справа - цілком "ненормальна" ситуація першого післяреволюційного року).
Більше того: є серйозні підстави думати, що зосередження євреїв на вершині влади само по собі загрожувало внутрішньою нестабільністю. Здавалося б, такий погляд суперечить безсумнівній єврейській згуртованості, здатності до міцної єдності. Але мудрий В. В. Розанов прозорливо написав у 1918 році, що даремно євреї "думають у цілому керувати... Росією... коли їхнє місце - зовсім на іншому місці, біля підніжжя держав (так бо вважають і старі справжні євреї, у шляхетному "Ми - раби Твої", побіля усього справді Великого)" [66]. У цьому, зрозуміло, немає нічого "антисемітського" (Розанова наприкінці його життя можна, скоріше, запідозрити в "філосемітизмі"); він зауважив тут же, що революція євреям "не обіцяє нічого. Навіть обіцяє поганого" (там же, с. 611).
Глибоко правильними є слова "місце - біля підніжжя держав", біля підніжжя трону. Єврейська пропаганда віддавна і до цього дня намагається вселити, що, мовляв, до революції євреї в Росії не могли займати скільки-небудь високих посад. Але от хоча б кілька промовистих прикладів: єврей Шафіров був віце-канцлером за Петра I, єврей Нессельроде - канцлером за Микола I, єврей Перетц - статс-секретарем за Олександра II, єврей Гурлянд - фактичним керівником міністерства внутрішніх справ за Миколи II. Зрозуміло, вони так чи інакше служили саме тронові, державі (хоча Нессельроде, як можна догадуватися, таємно служив і чомусь іншому), а не здійснювали свою "програму". Але так чи інакше усі вони благоденствували при своїх володарях.
Тим часом євреї, які опинилися нагорі після 1917 року, вже 1923 року, як ми бачили, "побилися" - незважаючи на свою славетну згуртованість... Тим паче це стосується більш пізнього часу (зокрема, "загадка" 1937 року). Ту т же тільки підіб'ю визначений підсумок вищесказаному.
Якщо вже порушувати питання про зв'язок усунення Троцького, Зинов'єва і Каменєва з верховної влади з горезвісним "антисемітизмом", то тільки в тім плані, що їхня присутність у Політбюро неминуче стимулювала антисемітські настрої в країні, - про що не раз і не без глибокого занепокоєння говорив і сам Троцький. Особливо гостро постала ця проблема в середині 1920-х років, коли більшість населення усвідомила, що країною править не Раднарком, а Політбюро. І не виключено, що цей факт вплинув на визначення в 1926 році долі єврейських членів Політбюро.
Характерно, що на рівні ЦК ця проблема не поставала настільки гостро (як щодо Політбюро), і на найближчому з'їзді партії, у 1927 році, у ЦК увійшли троє євреїв - Я. Б. Гамарник, Ф. І. Голощокін і І. А. Пятницький (Таршис), як би замінивши вилучену з ЦК "трійку", і "частка" євреїв залишилася такою, як і раніше.
Але в найбільш загальному і глибокому сенсі кінець "єврейського засилля" у Політбюро означав, що їхню роль - притім роль, як говорилося вище, закономірну, навіть необхідну - уже відіграно. Нагадаю, що великий поет сказав у 1924 році у вірші "Русь советская":
То т ураган прошел. Нас мало уцелело...
У шаленому вирі перших післяреволюційних років неминуча була влада "чужих", така, що нікого не щадить, а потім почався, за визначенням сіоніста М. С. Агурського, який прагнув до об'єктивності, "органічний процес" відновлення національної державності - правда, не без уповільнень і навіть відступів. Так - про що вже йшлося - у пору колективізації половину Політбюро становили "чужинці", хоча в 1928 році їх було там усього тільки двоє (з дев'яти). Нарешті, панування "чужинців" зберігалосяй у 1930-х роках у "органах безпеки", що були покликані нещадно боротися з усілякими "ворогами".
________________________________________
?
Література
1. Цит. за: Бухарин Н. И. Проблемы теории и практики социализма. - М. 1989. - С. 177, 188.
2. Цит. за: Троцкий Л. Д. К истории русской революции. - М., 1890. - С. 234, 235.
3. Ленин В. И. ПСС. - Т. 49. - С. 377.
4. Див.: Симакова А. Родословная семьи Ульяновых: из податного сословия // О Ленине - правду. Дайджест прессы. - Л., - 1991. - С.8-12.; Шагинян Мариэтта. Собрание сочинений: В 9 т. - Т. 5. - М., 1988. - С. 33-36.
5. Вождь. Ленин, которого мы не знали. Сост. Геннадий Сидоровнин. - Саратов, 1992. - С. 19.
6. Ульянова-Елизарова А. И. О В. И. Ленине и семье Ульяновых. - М., 1988. - С. 116.
7. Ленин В. И. ПСС - Т. 44. - С. 509
Loading...

 
 

Цікаве