WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Якою була роль євреїв у післяреволюційній Росії? - Реферат

Якою була роль євреїв у післяреволюційній Росії? - Реферат

росіян. Повторю ще раз: я зовсім не стверджую, що Ленін свідомо мав саме цю мету: для такого висновку немає яких-небудь доказів. Однак результат запропонованої Леніним "зміни" у політичному ладі був би все-таки саме таким, і природно думати, що досвідчений політик це усвідомлював...
Партійні верхи відкинули пропозицію Леніна, причому особливо рішуче виступив проти нього Троцький, який заявив у спеціальному листі в ЦК від 13 лютого 1923 року, що це "розширення" складу ЦК позбавить його "необхідної оформленості і стійкості" і завдасть "надзвичайної шкоди точності й правильності роботі Цека" [60]. Ленін не мав можливості відстоювати свою пропозицію. По-перше, - що не дуже давно перестало бути "секретом" - ЦК заперечував проти самої публікації його статті "Як нам реорганізувати Рабкрін", у якій було частково сформульоване цю пропозицію. У ЦК навіть виник план "надрукувати цю статтю в номері газети з накладом... в одному примірнику - спеціально для Володимира Ілліча". 25 січня 1923 року статтю все-таки було опублікована в "Правде" [61], однак через день, 27 січня. Політбюро розіслало в усі губкоми партії циркуляр, у якому йшлося, що "Леніну через перевтому не дозволено читати газети; що він не бере участі в засіданнях Політбюро... що лікарі вважали за можливе через нестерпність для нього повної розумової бездіяльності вести щось на зразок щоденника, куди він заносить свої думки з різних питань; що окремі частини цього щоденника за вказівкою і наполяганням самого Володимира Ілліча з'являються на сторінках преси" (там же, с. 112); пропозиція Леніна тим самим цілком дискредитувалася...
У роботі XII з'їзду, до якого Ленін і звертав свою "пропозицію", він, через різке загострення хвороби, не брав жодної участі. Але оскільки авторитет Леніна все одно був, певна річ, величезний, на з'їзді не зважилися взагалі ігнорувати його пропозицію: склад ЦК було значно розширено - у півтора рази (з 27 до 40 осіб), однак серед знову обраних не було ані робітників, ані селян, тобто "розширення" було чисто показне...
Як уже говорилося, не можна беззастережно стверджувати, що Ленін, пропонуючи ввести до ЦК безліч не "професійних революціонерів", а робітників і селян, мав на увазі тим самим і "національні" зрушення в складі вищої влади. Але саме таке зрушення все-таки потім протягом кількох років відбулося. Між іншим, В. В. Шульгін у 1926 році цитував твердження одного спостерігача (можливо, відомого О. О. Якушева)*: "Багато хто...гадає, що в Росії панує безпросвітне єврейське засилля. Я б трохи пом'якшив цей діагноз, я б сказав, що в сучасне російське життя поруч з єврейським потоком, у верхи, безсумнівно, пробивається і дуже сильний російський струмінь" [62].
І дійсно, якщо до 1922 року в Політбюро росіянином можна було вважати тільки одного Леніна, то до 1928 року з 9 членів тодішнього Політбюро 7(!) були росіянами (інші - грузин і латиш). Правда, період колективізації явно знову затребував "чужинців", і до 1931 року з 10 членів Політбюро вже тільки половина - 5 чоловік - були росіянами, яких "доповнювали" єврей, поляк, латиш і два грузини. Такі зміни "націо- О. О. Якушев (1876-193..?) - загадкова фігура; долю його докладно дослідив Д. О. Жуков в своїй післямові до виданої в 1991 році книзі В. В. Шульгіна "Три столицы". Ця людина, "завербованна" ОГПУ, напевне, вела власну "лінию" и як наслідок її ще на початку 1930-х років було розстріляно... нальних пропорцій" на найвищому рівні влади навряд чи доречно вважати "випадковими", несуттєвими, і є достатні підстави думати, що саме нова "революція" у селі продиктувала повернення до великої ролі "чужинців". А до кінця тридцятих років співвідношення російських і неросійських у Політбюро знову змінилося: з 9 його членів 6 були росіянами, а інші, крім одного єврея, - грузин і вірмен, тобто "представники" народів СРСР, а не поляків, латишів й ін.
У зв'язку з тим, що в 1926 році було "звільнено від обов'язків членів Політбюро" Каменєва, Зинов'єва і Троцького, виникло гостре слівце, приписуване Раде-ку: "Яка різниця між Сталіним і Мойсеєм? Мойсей вивів євреїв з Єгипту, а Сталін з Політбюро". Фраза ця сприймається звичайно як викриття "антисемітизму" Сталіна, який вигнав цих людей з Політбюро саме як ненависних йому євреїв.
Щоправда, саме в 1926 році кандидатом у члени Політбюро став єврей Каганович, який із 1930 року і до смерті Сталіна був членом Політбюро, а в 1935-1938 роках був навіть "другою" людиною після Сталіна, що виявлялося в об'єднанні в його особі відразу трьох вищих функцій: він, як і сам Сталін, був одночасно членом Політбюро, секретарем ЦК і членом Оргбюро ЦК (інших таких осіб не було). Однак Кагановича все-таки схильні розглядати як чисто показну фігуру, що має демонструвати відсутність "антисемітизму".
Зрештою можна навіть припустити, що в такім твердженні є своя правота. Але не можна закривати очі на цілу низку інших аспектів проблеми. По-перше, за усунення Троцького, Зинов'єва і Каменєва з Політбюро не менше, а часом і більш рішуче виступав, поряд зі Сталіним, також і Бухарін, якого важкувато запідозрити в "антисемітизмі". По-друге, виведення з Політбюро трьох найбільш впливових євреїв жодною мірою не супроводжувалося усуненням євреїв з "другого" ешелону вищої влади - ЦК.
Утім, перш ніж говорити про це, варто спростувати зовсім довільні (і проте широко розповсюджені) "відомості" про мало не абсолютну більшість, яку нібито мали євреї в складі ЦК першого революційного років. У дійсності в складах ЦК, починаючи з 1919 року і закінчуючи 1939-м (наступний з'їзд партії було скликаний лише в 1952 році), особи єврейського походження займали 1/5-1/6 частину загальної кількості. Правда, їх було більше в 1917 році (6 з 21 члена ЦК) і особливо в 1918 (5 з 15). Але в обох випадках були особливі обставини. У принципі кількість членів ЦК мала становити тоді 19 осіб; саме такі були склади ЦК 1919 і 1920 р. Але в 1917 році до більшовиків приєдналися так звані міжрайонці, лідери яких - Троцький і Урицький - ввійшли до ЦК, збільшивши кількість його членів до 21, а частку євреїв - до більш ніж чверті складу. А в 1918 році їх не було - через їхнє різке розходження з ленінською лінією - введено до нового складу ЦК, а четверо росіян, які раніше входили до нього (О. С. Бубнов, В. П. Мілютін, В. П. Ногін і О. І. Риков), у результаті чого кількість членів ЦК скоротилося до 15, і хоча осіб єврейськогопоходження в ЦК стало менше, ніж у 1917-м (5, а не 6), "частка" їх зросла до однієї третини*. Але далі, до 1939 року включно - начебто за негласним "правилом", - ця частка становила 1/5-1/6. Нерідко повідомляють, що терор 1937- 1938 років мав, мовляв, зокрема, за мету усунення з органів влади євреїв. Тим часом частка людей єврейського походження в складах ЦК 1934 і 1939 років однакова (12 з 71)...
Тим більше безпідставною є версія Троцького, висунуту у середині 1930-х років, що, мов би його ще в 1920-х роках вигнали з влади через "антисемітську" політику Сталіна й інших. Нині цю версію посилено пропагують. Тим часом сам Троцький у низці творів по суті справи спростовує цю свою пізнішу версію. Так, у виданому ним у 1930 році
Loading...

 
 

Цікаве