WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Латинська Америка на сучасному етапі розвитку - Реферат

Латинська Америка на сучасному етапі розвитку - Реферат

визволення), котрий відразу ж встановив дипломатичні відносини з Кубою, СРСР, а також розпочав спільно з Гаваною будівництво міжнародного аеропорту військово-стратегічного значення. Ще в одній англомовній карибській державі - Ямайкі (11 тис. кв. км, 3 млн. чол.) лівий уряд Народної національної партії на чолі з Майклом Менлі тоді націоналізував більшу частину видобутку бокситів і пішов на зближення з Кубою та СРСР. У Сальвадорі (21 тис. кв. км, б млн. чол.) в травні 1980 р. шляхом укладення військово-політичного союзу п'яти повстанських організацій за участю компартії був створений Фронт національноговизволення імені Фарабундо Марті, котрий на початку наступного року розпочав генеральний наступ проти урядових військ. Активізувалася партизанська боротьба у Гватемалі (109 тис. кв. км, 11,5 млн. чол.), де чотири повстанські організації у 1982 р. сформували Гватемальську національну революційну єдність.
США не забарилися з гострою і явно неадекватною реакцією: всупереч власним демократичним принципам вони спільно з військовим режимом Аргентини взяли на себе організацію, підготовку та утримання антисандіністських сил ("контрас") у Гондурасі й Коста-Ріці, здійснювали військово-морську і економічну блокаду Нікарагуа, в 1984 р. Вашингтон навіть здійснив мінування нікарагуанських портів, водночас здійснювалася прискорене переозброєння гондураської й сальвадорської армій. Міжнародний суд 00Н у Гаазі недвозначно засудив силові акції США, проте Вашингтон у жовтні 1985 р. сповістив ООН про відмову від визнання обов'язковості юрисдикції суду з будь-яких питань міжнародного права.
У випадку з Гренадою Вашингтон надто не церемонився: скориставшись міжусобицями в революційній верхівці країни, жертвою котрих став прем'єр-міністр Моріс Бішоп, американський експедиційний корпус наприкінці жовтня 1983 р. висадився на острові й припинив соціалістичне експериментування. Проте Рейган не відважився на відкриту військову інтервенцію в Нікарагуа, а "контрас" не вдалося захопити жодного крупного населеного пункта на території країни. Сусідні з конфліктним регіоном латиноамериканські держави схилялися до мирного урегулювання на підставі визнання всіх фактично існуючих урядів, самовизначення і скорочення озброєнь.
У 1983 р. Мексика, Венесуела, Колумбія і Панама для реалізації цього плану створили так звану Контадорську групу (від назви колумбійського острова, де збиралися їхні керівники), і хоча США вдалося відмовити від участі в ній уряди Гондурасу, Гватемали і Сальвадору, справа урегулювання зрушила з місця. Зусиллями президента Коста-Ріки Аріаса Санчеса, що отримав за це Нобелівську премію миру, 7 серпня 1987 р. за участю президентів Гватемали, Гондурасу, Нікарагуа і Сальвадору було укладено угоду щодо припинення вогню, розгортання діалогу з неозброєною опозицією та здійснення процесу політичної демократизації. На сальвадорській зустрічі керівників цих країн 13-14 лютого 1989 р. Д.Ортега пообіцяв не пізніше 25 лютого 1990 р. провести в Нікарагуа демократичні вибори, а на наступному саміті 5-7 серпня того ж року було досягнуто нормалізації нікарагуансько-гондураських відносин і підписаний план добровільної демобілізації контрас.
Але процес центральноамериканського урегулювання ледь не був зірваний черговим наступом сальвадорських повстанців у листопаді 1989 р., коли під загрозою опинилася столиця країни. З великими зусиллями тоді вдалося зобов'язати конфліктуючі сторони дотримуватися раніше досягнутих домовленостей, для контролю над чим були запрошені інспекції ООН і ОАД. На президентських виборах у Нікарагуа переміг кандидат від Опозиційного національного союзу Віолетта Барріос де Чаморро, що взяла курс на національне примирення, залишивши в руках сандіністів керівництво армією та безпекою. Через 8 років влада в країні демократичним шляхом перейшла до правоцентристського Народно-республіканського альянсу (сандіністи впевнено посідають друге місце на політичній арені), який пообіцяв перетворити Нікарагуа в житницю Центральної Америки і вивести її на цивілізований шлях розвитку. На президентських виборах 4 листопада 2001 р. у жорсткій боротьбі з Умберто Ортегою перемогу здобув Енріке Гулагос - лідер провідної організації альянсу, Конституціоналістської ліберальної партії, створеної ще в 1970 р. колишніми функціонерами правлячої тоді кишенькової партії клану Сомоси.
Закінчення американо-радянського глобального протистояння і разом з ним "холодної війни" та позитивний нікарагуанський досвід сприяли підписанню 16 січня 1992 р. Мирної угоди в Сальвадорі. З переходом політичного конфлікту в цій країні із зони бойових дій на ниву парламентської боротьби головну частину політичного простору заповнили неоконсервативний Націоналістичний республіканський союз (перебуває при владі з 1989 р.) і Фронт національного визволення імені Фарабундо Марті, що трансформувався в нову ліву партію парламентського типу і має найбільшу фракцію за результатами виборів 12 березня 2000 р.
У Гватемалі Мирний договір між правоцентристським урядом Альваро Арсу і озброєною лівою опозицією був укладений 29 грудня 1996 р. Згідно нього конституційні реформи гарантували громадянам країни право на вільне об'єднання у політичні партії та їхню легальну участь у виборах. Цим негайно скористалася Гватемальська національна революційна єдність, котра напередодні президентських і парламентських виборів 1999 р. уклала союз із лівоцентристським Демократичним фронтом Нова Гватемала й перетворилася у третю політичну партію країни.
Драматизмом були позначені останні десятиріччя XX ст. і в історії Панами (78,2 тис. кв. км, 3 млн. чол.), де після загибелі О.Торріхоса в авіаційній катастрофі в 1981 р. влада поступово перейшла до амбітного полковника з диктаторськими нахилами - Мануеля Нор'єги. Спекулюючи на патріотичних почуттях і антиамериканських настроях народних низів, він зав'язав тісні стосунки зі світовим наркобізнесом і спровокував збройне втручання США 19-20 грудня 1989 р. Нор'єга був заарештований і засуджений до тривалого ув'язнення за причетність до незаконного обігу наркотиків, але новий уряд, хоча й демократично обраний, асоціювався у значної частини населення з американською збройною інтервенцією. Стабілізація внутрішньої ситуації в країні настала лише в другій половині 90-х рр., коли більшість політичних угруповань згуртувалися навколо Революційно-демократичної партії, очолюваної сином генерала О.Торріхоса - Мартіном (має відносну більшість у парламенті), і правоцентристського блоку "Союз в ім'я Панами", що контролює виконавчу владу.
Таким чином, на зламі ХХ-ХХІ ст. перед народами Центральної Америки і Карибського басейну (за винятком Куби) нарешті відкрилася перспектива цивілізованого розвитку на шляхах плюралістичної демократії, правової держави, соціальне зорієнтованої ринкової економіки та національної самобутності.
Loading...

 
 

Цікаве