WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Латинська Америка наприкінці 30-х - у 50-і роки XX ст. - Реферат

Латинська Америка наприкінці 30-х - у 50-і роки XX ст. - Реферат


Реферат
на тему:
Латинська Америка наприкінці 30-х - у 50-і роки XX ст.
1. Внутрішньополітична боротьба в латиноамериканських країнах напередодні й під час Другої світової війни.
З середини 30-х рр. XX ст. Л.А. стала об'єктом посиленої уваги і підривної діяльності держав "Осі", котрі, готуючись до світової війни, закупали в регіоні сільськогосподарські продукти і стратегічну сировину, в першу чергу нафту, кольорові метали, селітру. Німецький капітал активізувався в економіці Аргентини, Бразилії, Парагваю, Перу, Чилі, здійснюючи зростаючий вплив на політику правлячих кіл цих країн. Користуючись наявністю там значної кількості німецьких іммігрантів, Берлін насаджував у регіоні фашистські організації й сприяв поширенню нацистської ідеології. Військова верхівка "Третього рейху" до того ж розглядала Бразилію та Аргентину, чия армія була озброєна і навчена за німецьким зразком, у якості важливого плацдарму для поширення свого впливу на всю Л.А. Тенденції до фашизації політичного життя окреслилися в Домініканській Республіці та Нікарагуа.
Але в Л.А. на той час ще не було місцевого монополістичного капіталу, тому й не могло сформуватися власного фашизму. Чимало представників латиноамериканських еліт, які надихались прикладом Німеччини та Італії, намагалися запозичити їхню ідеологію та терористичні методи, проте не були за своєю природою власне фашистськими. На спротив фашистській загрозі піднялися широкі кола громадськості.
В Аргентині радикали, соціалісти та кілька дрібних демократичних партій, що перемогли в березні 1936 р. на виборах до палати депутатів Конгресу, створили єдиний парламентський блок під назвою "Народний фронт". І хоча він через півроку внаслідок нерішучості керівництва розпався, влада заборонила діяльність Національної фашистської партії і т. зв. Трудового фронту, що діяли серед аргентинців німецького походження.
Але найбільших успіхів рух "Народного фронту" добився в Чилі, де у відповідь на урядову розправу над страйкуючими залізничниками було створено блок соціалістів, радикалів, комуністів і профспілок. На президентських виборах 25 жовтня 1938 р. його кандидат Педро Агірре Серда здобув упевнену перемогу і сформував уряд "Народного фронту". Він значно розширив демократичні свободи і права трудящих, підвищив зарплату, знизив ціни на продукти харчування, удосконалив систему соціального забезпечення, частину пустошів передав безземельним селянам. Але у зв'язку з початком Другої світової війни та розбіжностями всередині урядового блоку "Народний фронт" у січні 1941 р. розпався.
Під час Другої світової війни абсолютна більшість латиноамериканських держав оголосили війну Німеччині та Японії, особливо після 7 грудня 1941 р. Але за винятком Мексики, що відрядила ескадрилью ВПС на Філіппіни в складі військ США, та Бразилії, котра направила 50-тисячний експедиційний корпус в Італію, безпосередньої участі у бойових діях вони не брали. Аргентина, що заявила у вересні 1939 р. про свій нейтралітет, протягом усієї війни вела через франкістську Іспанію активну торгівлю з гітлерівською Німеччиною. Лише у січні 1944 р. вона розірвала дипломатичні відносини з Берліном і Токіо, а в березні наступного року оголосила їм війну. Чилі також порвала офіційні стосунки з Німеччиною, Італією та Японією лише в січні 1943 р. і проголосила війну Берліну в лютому, а Токіо - у квітні 1945 р.
Корінний перелом у ході Другої світової війни опосередковано призвів до повалення диктаторських режимів у 1944 р. у Сальвадорі, Еквадорі та Гватемалі. У Гватемалі розвиток подій швидко набув характеру національно-демократичної революції: 11 березня 1945 р. там була прийнята демократична конституція, що передбачала розвиток національної економіки, ліквідацію латифундій, обмеження діяльності іноземних монополій. Президент Болівії підполковник Гуальберто Вільяроель, індіанець за походженням, що прийшов до влади в результаті лівонаціоналістичного перевороту в грудні 1943 р., сприяв організації профспілки працівників гірничої промисловості й здійснив рішучі кроки, спрямовані на поліпшення становища селян-індіанців.
Пошуки шляхів модернізації суспільства і зручного місця в системі міжнародних відносин для Аргентини привели до військового перевороту в червні 1943 р., організованого Групою об'єднаних офіцерів під гаслом "За велику Аргентину". Досить швидко головну роль у військовому уряді країни став відігравати полковник Хуан Домінго Перон (1895-1974 рр.), який у лютому 1946 р. був обраний президентом і наступного року заснував Пероністську партію. Гаслами пероністського руху були: економічна незалежність нації, політичний суверенітет, соціальна справедливість (іспанською "справедливість" - justisia, тому пероністський рух ще називався хустісіалістським). В економічній політиці перонізм передбачав державне регулювання за рецептами британського економіста Джона Кейнса (підтримання ефективного попиту і повної зайнятості), в соціальній політиці - державний патерналізм в ім'я класового миру, у зовнішній політиці - використання американо-радянського протистояння і суперечностей між провідними капіталістичними державами.
Спираючись на підтримку об'єднаних у профспілки індустріальних робітників та міських середніх верств, уряд Перона в умовах сприятливої економічної кон'юнктури значно підвищив заробітну плату, розширив трудове законодавство (конституція 1949 р. навіть декларувала право на працю), встановив державний контроль над зовнішньою торгівлею, націоналізував Центральний банк,
Loading...

 
 

Цікаве