WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Китай у першій половині XX ст. - Реферат

Китай у першій половині XX ст. - Реферат

поширити свою владу на весь Китай. У травні 1921 р. Сунь Ятсен оголосив себе президентом Китаю, а через два місяці у французькій концесії у Шанхаї відбувся перший з'їзд Комуністичної партії Китаю. Остерігаючись переслідувань поліції, кілька засідань комуністи провели на великому човні під час прогулянок озером.
Сунь Ятсен, аналізуючи ситуацію в Китаї, а також міжнародний досвід, особливо російський, прийшов до висновку, що без власних збройних сил Гоміндан приречений на невдачу. Тому влітку-восени 1923 р. він зав'язав дружні стосунки з СРСР, який надав суньятсенівському урядові фінансову допомогу і надіслав повноважного представника Миколу Бородіна. На Об'єднавчому з'їзді Гоміндану у січні 1924 р. партія уточнила три принципи своєї діяльності: надалі націоналізм трактувався не лише як боротьба з іноземними імперіалістами, але і як ліквідація сепаратистської діяльності дуцзюнів. Народовладдя визначалося як боротьба з "товстими котами", а благоденство - як обмеження капіталу та розподіл землі між працюючими на ній. На шляху до встановлення народовладдя Сунь Ятсен передбачав 3 етапи: воєнний, політичної опіки Гоміндану (партійної диктатури) та конституційний. Важливим результатом з'їзду став вступ до Гоміндану низки дрібніших політичних угруповань, у тому числі КПК, що дало змогу створити єдиний фронт.
Того ж року за допомогою радянських військових радників на чолі з Василем Блюхером Гомінданом було створено військову школу Вампу (Хуанпу), із китайського боку нею керував Чан Кайші. Завдяки потужній ідеологічній підготовці, яку давала школа, в подальшому виник своєрідний "клан Вампу" - братство офіцерів, що її закінчили, на поч. 40-х рр. близько 40-ка з них стали генералами.
Смерть Сунь Ятсена 25 березня 1925 р. була великою втратою для визвольного руху, але не призупинила його. Залишений лідером Гоміндану політичний заповіт зводився до двох головних завдань - об'єднання Китаю й ліквідації нерівноправних договорів. Тому очолений Гомінданом рух 1925-1928 рр. за їхнє виконання отримав назву революції. Вона почалася 30 травня 1925 р. із розстрілу поліцією демонстрації у Шанхаї, політичним наслідком цих подій стало проголошення 1 липня Національного уряду в Гуанчжоу. Його главою став колишній організатор антиманьчжурських терористичних актів Ван Цзінвей, Чан Кайші отримав пост головнокомандувача збройних сил Гоміндану і невдовзі зосередив у своїх руках також контроль над поліцією, фінансами, військовою промисловістю та продовольчим забезпеченням. Швидко зростала чисельність легальної КПК, у 1926 р. вона налічувала 80 тис. чол., Мао Цзедун отримав пост керівника Інституту селянського руху, де вів пропаганду комуністичних ідей.
Військова операція об'єднання країни - "Північний похід" - почалася 9 липня 1926 р., створеній Гомінданом 100-тисячній Народно-революційній армії протистояло 800 тис. солдат дуцзюнів. Проте в їхніх арміях був надзвичайно низький бойовий дух, процвітали корупція та зловживання офіцерів, уже на початку вересня гомінданівські війська зайняли Ханькоу на Янцзи, куди перебрався з Гуанчжоу Національний уряд. Перелом у бойових діях проти дуцзюнів настав на початку літа 1927 р. після того як на бік Гоміндану перейшов генерал-християнин Фен Юйсян. Але в ніч на 1 серпня 11-й і 20-й корпуси НРА, що були сформовані переважно з комуністів, під керівництвом майбутнього лідера комуністичного Китаю Чжоу Еньлая здійснили спробу військового перевороту в Наньчані. Однак після 5-денних боїв вони змушені були покинути місто, за наказом Чан Кайші в багатьох місцевостях відбулися арешти комуністів. До кінця 1927 р. співпраця між КПК і Гомінданом була остаточно розірвана.
У квітні 1928 р. ударом у напрямку Шаньдуня НРА продовжила "Північний похід", невдовзі владу Чан Кайші визнали кілька північних мілітаристів. Символом умиротворення китайської Півночі стало перейменування Пекіна ("Північної столиці") на Бейпін ("Північний спокій"). У жовтні було опубліковано головні "Конституційні положення" країни і встановлено 6-річний період "політичної опіки Гоміндану", хоча, номінально поширена на всю територію Китаю, його влада в багатьох місцях була лише уявною.
Оприлюднена в 1930 р. програма державного будівництва Гоміндану передбачала як першочергові завдання: ліквідацію бюрократизму, організацію ефективно діючої адміністративної системи, відновлення фінансової сфери, забезпечення умов економічного розвитку приватних підприємців, захист інтересів орендаторів. Уряд створив низку міністерств, які приступили до впорядкування справ у народному господарстві, передусім, налагодження податкової системи. Створений Чан Кайші Центральний банк уперше в новітній історії Китаю стабілізував грошову одиницю, було збудовано нові дороги, почався ремонт іригаційних споруд.
Результатом усіх цих заходів стало пожвавлення торгівлі, збільшення обсягів експорту й імпорту. 19 лютого 1932 р. на масовому мітингу в Нанкіні Чан Кайші закликав співвітчизників розпочати "рух за нове життя". Взірцями для наслідування лідер Китаю назвав Німеччину та Японію, офіційним гаслом кампанії були "Пристойність, справедливість, чесність, почуття власної гідності".
Однак успішній модернізації Китаю заважало загострення боротьби між Гомінданом і КПК. Після невдалих повстань кінця 1927 р. уцілілі війська комуністів відійшли у важко доступні райони країни, де створили "радянські райони". Військовим командувачем найбільшого з них на півдні провінції Цзянсі був Чжу Де, а політкомісаром - Мао Цзедун. У цілому по країні комуністи контролювали бл. 150 тис. кв. км із населенням 10-12 млн. чол., у 1931 р. в Жуйцзині навіть було проголошено Китайську радянську республіку.
Протягом 1930-1934 рр. Чан Кайші провів 5 великих військових операцій проти "радянських районів", застосовуючи розроблену німецькими радниками "тактику блокгаузів", урядові війська все більше стискали кільця блокади навколо них. Опинившись перед загрозою повного знищення, 80-тисячна армія КПК з "центрального радянськогорайону" в Цзянсі та 20 тис. біженців у середині жовтня 1934 р. рушили у "Великий північно-західний похід". Пройшовши з боями майже 12,5 тис. км, лише бл. 7 тис. бійців через рік вийшли на північ провінції Шеньсі, де заснували новий "Особливий радянський район", безперечним лідером КПК став Мао Цзедун.
3. Японська агресія в Китаї.
Але найбільший спротив політиці національного об'єднання і реформування Чан Кайші зустрів із боку імперіалістичної Японії. Ще 25 липня 1927 р. японський прем'єр генерал Танака запропонував імператору меморандум із викладом програми, що забезпечила б домінування країни в АТР. На думку прем'єра, безпеку Японії могло гарантувати розширення зони її впливів, що могло бути досягнуте лише шляхом використання ресурсів завойованого до того Китаю.
Приводом до початку відкритих бойових дій проти військ Гоміндану став так званий Мукденський інцидент у середині вересня 1931 р., коли японці звинуватили китайських солдат у нібито умисному зруйнуванні залізничної колії. Захопивши Мукден, до кінця грудня японці окупували більшу частину Маньчжурії й вийшли до кордонів з СРСР. У загарбаному Японією регіоні видобувалося 93 % нафти, 55 % золота і 37 % залізної руди, виплавлялося 79 % заліза Китаю. Чан Кайші, остерігаючись широкомасштабного конфлікту з набагато сильнішою у військово-промисловому відношенні Японією, наказав своїм військам не вступати в бій і відступати з тих територій, куди просуваються японці. Останні, щоб відвернути увагу світового співтовариства від подій у Маньчжурії, на початку 1932 р. висадили морський десант у Шанхаї.
На захопленій території японці розпустили китайську адміністрацію й ініціювали створення 1 березня 1932 р. незалежної держави Маньчжоу-Го. Китай звернувся до Ліги Націй зі скаргою на ці дії Японії, до Маньчжурії було відряджено комісію Літтона, що прийшла до висновку про маріонетковий характер створеної японцями держави й рекомендувала не визнавати її. Не погодившись із рішеннями Ліги Націй, Японія в березні 1933 р. вийшла зі
Loading...

 
 

Цікаве