WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Близькосхідний регіон у другій половині 40-х – середині 60-х рр. - Реферат

Близькосхідний регіон у другій половині 40-х – середині 60-х рр. - Реферат

було призначено його дядька Алі Махір-пашу. Король-немовля не зміг завадити "вільним офіцерам" проголосити Єгипет 18 червня 1953 р. республікою. Головою держави став генерал-лейтенант Мухаммед Нагіб, що був найстаршим за званням в організації "вільних офіцерів". Водночас активну боротьбу за владу розпочав підполковник Гамаль Абдель Насер, прихильник більш радикальних кроків у боротьбі з Британією та Ізраїлем. Поступово М. Нагіб був усунутий від реального керівництва країною, а після дискусії 1954 р. про місце партій у політичному житті країни його вислали під домашній арешт у віддалене село.
Уже через два місяці після перевороту "вільні офіцери" звернулися до Британії з вимогою евакуювати британські війська із зони Суецького каналу. Щоб продемонструвати свою рішучість, єгиптяни здійснили кілька нападів па дислоковані в зоні каналу англійські війська, у відповідь Велиа Британія заморозила єгипетські авуари у своїх банках. Пізніше, коли англо-єгипетські переговори вже наближалися до успішного завершення, бажаючи їх зриву, ізраїльська агентура в Єгипті організувала кілька антианглійських нападів на бібліотеки та кінотеатри. Оскільки єврейських нападників було затримано, Г.А.Насер видав розпорядження інтернувати, а згодом і вислати єврейське населення Єгипту. У ході англо-єгипетських переговорів було досягнуто порозуміння про скорочення британських військ у зоні каналу з 80 до 20 тис. осіб, 19 жовтня 1954 р. узгоджено розрахований на 20 місяців графік виведення англійських військ з Єгипту. Велика Британія обумовлювала право впродовж 7 років після виведення військ здійснювати нагляд за дотриманням режиму каналу та в разі конфлікту на Близькому Сході, що загрожував би вільному судноплавству, ввести свої війська на законсервовані в зоні каналу військові бази. Окремий пункт передбачав, що останнє положення не поширюється на арабо-ізраїльський конфлікт. Після виведення британських військ у країні було відмінено військовий стан, що діяв з 1952 р., оголошено амністію політв'язням, на загальнонародному плебісциті затверджено конституцію й обрано першим президентом країни Г.А.Насера.. Військові лідери Єгипту довгий час не мали визначеної та чіткої політичної програми, проголошуючи ідеологію єгипетського націоналізму. У 1953 р. було опубліковано книгу Г.А.Насера "Філософія революції", в якій обстоювалися панарабістські та панмусульманські гасла. Ліквідувавши того ж року всі політичні партії, військові створили громадсько-політичний рук Об'єднання свободи на чолі з Г.А.Насером. У внутрішньому житті реформи нового уряду полягали в націоналізації промисловості та ліквідації великого землеволодіння, а також у боротьбі з проявами західної ментальності та культури - "єгиптизації" суспільного життя.
Єгипет звернувся до країн Заходу з проханням поставити йому необхідну для боротьби з Ізраїлем зброю. Лондон і Париж обмежилися в 1954 р. до невеликих поставок замовленого свого часу ще королем спорядження. Крім того, з метою економічного тиску на Єгипет Британія скоротила обсяги закупівлі єгипетської бавовни. Обіцяючи поставити єгиптянам сучасну зброю, США виставляли умову приєднання країни до Багдадського пакту. У цій ситуації Г.А.Насер звернувся за допомогою.до СРСР. На військовому параді в Каїрі 27 вересня 1955 р. єгипетська армія продемонструвала найновіші зразки авіаційної, танкової та артилерійської техніки, отримані з СРСР, Чехословаччини та Польщі.
Зміцнення нового єгипетського уряду загострило ситуацію навколо Ізраїлю. Отримуючи від уряду Г.А.Насера військову та фінансову підтримку, активізували свої дії палестинські партизани - "федаїни". У відповідь на їх напади Ізраїль вдався до військових рейдів на територію Сирії (жовтень і грудень 1955 р.), а також до сектору Гази (лютий і серпень). У свою чергу, наприкінці 1955 р. Сирія, Саудівська Аравія та Єгипет створили організаційні структури спільного військового командування. У квітні наступного року до них приєднався Йемен. Створюючи антиізраїльську коаліцію, 25 жовтня 1956 р., Єгипет підписав з Йорданією та Сирією угоду про спільне військове керівництво, яка передбачала призначення єгипетського головнокомандувача силами сусідніх із. Ізраїлем арабських країн.
Великі плани модернізації сільського господарства країни єгипетське керівництво пов'язувало з будівництвом висотної Асуанської греблі. Реалізація цього проекту мала забезпечити зрошення значної території верхнього Єгипту. Проект було оцінено у 1 млрд. дол. У грудні 1955 р. США, Великобританія та МБРР розглянули прохання Єгипту про позику на будівництво греблі. Єгиптянам було запропоновано позику в 270 млн. дол. щорічними квотами по 70 млн. дол. Єгипет не був задоволений ні обсягами, ні графіком планованого кредитування. На початку 1956 р. під тиском єврейського лобі США відмовилися від узгодженого проекту, а 19 липня остаточно відмовили Каїрові в позиці. Через тиждень після американської заяви на великому мітингу в Александрії 26 липня Г.А.Насер оголосив про намір націоналізувати Суецький канал. Збудований у 80-х роках XIX ст. зусиллями Англії, Франції та Туреччини, канал із часом повністю опинився в руках англійців та французів. Після Другої світової війни Єгипет отримував заледве 6% з понад 100 млн. дол. щорічних прибутків від експлуатації каналу. Термін дії концесії закінчувався у 1968 р. Західні країни зустріли рішення Єгипту з рішучим осудом, зате арабський світ сприйняв його з ентузіазмом.
Держсекретар США Ален Даллес висунув ідею створення Асоціації користувачів каналу, бажаючи тим самим "інтернаціоналізувати" конфлікт. Ведучи переговори з Єгиптом, Британія розпочала перекидання додаткових сил на свої військові бази на Кіпрі. У Нікосії було створено штаб об'єднаних англо-французьких сил, котрі мали здійснити операцію захоплення зони каналу. До Парижа почергово вилітали особистий представник ізраїльського прем'єра Шимон Перес, міністр оборони Моше Даян, а згодом і сам Д.Бен-Гуріон. Після тривалих нарад 25 жовтня у Севрі під Парижем між трьома державами підписано таємну угоду про спільні дії, що передбачала, аби після початку арабо-ізраїльського конфлікту Британія та Франція введи свої війська в зону Суецького каналу з метою забезпечити свободу судноплавства. На той час Англія та Франція зосередили на Кіпрі та біля берегів Єгипту величезне військове угрупования, що налічувало 65000 солдат, 700 літаків, 430 танків, 520 гармат та мінометів. Десантну операцію забезпечували 122 кораблі, у тому числі 6авіаносців та 6 підводних човнів.
Бойові дії розпочалися о 17 годині вечора (за місцевим часом) 29 жовтня 1956р. Несподівано для єгиптян наступом на Синаї ізраїльські війська розпочали операцію "Кадеш" ("Очищення"). Водночас понад 400 ізраїльських парашутистів, викинутих у глибокому арабському тилу, зав'язали у центрі півострова бій за ключовий перевал Мітла. Наступного дня Британія та Франція звернулися до обох воюючих сторін з вимогою відвести свої війська на 10 миль від Суецького каналу і не чинити супротиву військам, котрі вводитимуться. 31 жовтня, після того як закінчився термін ультиматуму, почалася операція "Мушкетер". Авіація союзників здійснила нальоти на військові об'єкти Єгипту в Каїрі та Порт-Саїді. Згодом бомбардувань зазнали Альмаза, Абу-Сувейра, Файіда та Ель-Кантара. Уже в перші години нальотів на
Loading...

 
 

Цікаве