WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Літаючі тарілки Третього рейху - Реферат

Літаючі тарілки Третього рейху - Реферат


Реферат
на тему:
Літаючі тарілки Третього рейху
Вже більш, ніж 50 років то там, то там з'являються публікації про літаючі тарілки, вперше зроблені нібито німецькими вченими й інженерами. Втім, це не така вже й фантастика...
Вивчаючи літальні апарати дискової форми, рано чи пізно неодмінно стикаєшся з чималим пластом історико-уфологічної міфології, присвяченому "літаючим тарілкам, створеним в "тисячолітньому рейху".
Мабуть, про всі інші, разом узяті, дисколети земного походження, що літали або залишилися на папері, не написано стільки, скільки про конструкції, народжені технічним генієм німецьких інженерів, або - згідно легенді - окультними жерцями товариств "Врилль" і "Туле" в інституті "Аненербе"...
На жаль, поки на питання щодо реальності цих легенд, достовірності цих описів, не можна дати однозначної відповіді.
Негативною вона бути не може, тому що дископлани з свастикою на крилі - хай не такі, як у легендах - були. Але й позитивним вона поки бути не може, оскільки немає документальних свідоцтв, і все, що ми маємо, - спогади і реконструкції...
Ця літаюча тарілка дійсно проходила випробування.
ЗАГАДКИ І "ЗАГАДКИ"
Проте дещо ми можемо. Наприклад - оцінити можливості німецької науки і промисловості - не міфічні, а реальні. Відомі й завдання, які ставилися перед Люфтваффе, а для вирішення цих завдань потрібна була найсучасніша техніка, в тому числі й дисколети. Нарешті, ми можемо уявити масштаби цих робіт - а значить, їхню важливість і очікувані результати.
У історії Другої світової війни чимало загадок. Є серед них і такі, для пояснення яких прямо напрошуються окультно-містичні причини. Але це не відноситься до техніки тієї війни - тут загадок сьогодні НЕМАЄ! А ті, що здаються такими, як правило, з'являються від незнання предмету. Або від того, що тему свідомого забалакують...
Бойова машина народжується не у вакуумі - вона повинна десь будуватися, базуватися, уражати конкретні цілі з певними параметрами, долати протидію супротивника... При цьому, ні замовник, ні розробник просто так, з любові до мистецтва, принципово-нову компоновку, форму апарату освоювати не будуть, якщо у неї немає істотних переваг перед старою: та вже працює, а нову - невідомо, чи можна взагалі зробити. Так навіщо Люфтваффе могли бути потрібні літаючі тарілки?
У XX ст. Німеччина розв'язала дві світові війни. У обох випадках вона і очолювана нею коаліція були свідомо слабкіше за супротивника, слабкіше, в першу чергу, економічно. І це доконано й недвозначно виявилося в результаті обох воєн. І це, взагалі кажучи, було очевидно із самого початку, так на що ж розраховували німецькі лідери?
Тільки на одне. Економічні чинники діють не миттєво. Потрібні навіть не місяці - роки, щоб своє вагоме слово сказали гігантські, проте багато в чому - латентні, приховані ресурси СРСР, Британської імперії, США. А що, якщо, завдяки якісній перевазі Німеччини вдалося б розгромити своїх супротивників ДО ТОГО? Звідси - концепція бліцкригу: ніщо інше було неможливе просто економічно!
Очевидно, що істотна якісна перевага нереальна без переваги технічного. Останнього ж можна досягти двома способами: безперервно удосконалюючи існуючу техніку, або - створюючи принципово нову. Нацисти(а до них - рейхсвер) не залишили без уваги обидва шляхи. Але...
Як не видасться дивним(втім, в світлі версальських обмежень - не дуже), в традиційних галузях озброєнь німці майже до самого кінця війни не мали значних переваг.
Танки "Пантера", винищувачі Ме-262, субмарини XXI серії, автомати МР-43 з'явилися, і в достатніх кількостях, коли ліміт часу на бліцкриг давно закінчився, а супротивники Німеччини розвернули на повну потужність СВОЇ військово-промислові комплекси. До того ж й ми, і американці мали можливість виробляти військову техніку значно більших кількостях, ніж Німеччина, - просто завдяки розмірам країн та ресурсам. А своїми перемогами рейх зобов'язаний, в першу чергу, грамотному використанню зброї, хорошої, але далеко не кращої в світі...
І тому, ТІЛЬКИ тому, німці буквально вхопилися за ракетну зброю, ледве команда Вернера фон Брауна показала реальні успіхи.
Тепер же, після загального військово-економічного відступу, повернемося до літаючих тарілок. Люфтваффе потребували... апаратів, не вимогливих до аеродромів (очевидній цілі ворожих бомбардувань), які б, щонайменше, не поступалися, за швидкістю і дальністю, літакам супротивника, таких, що перевершували їх у вертикальній (хоча б) маневреності.
Висотний развідник-автожир "Флюгегельрад-Ш".
ЩО БУЛО НАСПРАВДІ
Завдяки подовжній стійкості на всіх кутах атаки, аж до 90°, дископлан МОЖЕ мати виняткові злітно-посадочні характеристики. Але може й не мати, оскільки крило малого подовження має низьку аеродинамічну якість, що не сприяє швидкому зльоту і великій дальності польоту. Крім того, стійкість літака з таким крилом по КРЕНУ і РИСКАННЮ ніяка, в чому ще раніше переконався льотчик Рибко, ще в 1937 р. випробовуючи перший в світі літак з трикутним крилом малого подовження "Стріла", який був спроектований радянським авіаконструктором А.С. Москальовим.
Тобто, ЗВИЧАЙНИЙ літак з дисковим крилом зовсім не є "суперзброєю", що блискуче підтвердила історія тієї єдиної літаючої тарілки хрестоносця, про яку достовірно відомо, що вона літала.
У 1939 р. німецький винахідник Артур Зак зачарував голову технічного департаменту міністерства авіації Німеччини Ернста Удета, який пообіцяв усіляку підтримку в створенні дископлана, - тактичного розвідника і винищувача-перехоплювача.
Цікаво, що навіть після самогубства Удета, 17 листопада 1941 р.(після поразки Люфтваффе в битві під Москвою), роботи хоч і сповільнилися, але не припинилися, і в квітні (за іншими даними - в лютому) 1944 р. літак AS6 під управлінням льотчика Балтабола (пізніше - Франца Рослєє) почав пробіжки по смузі авіабази Брандіс.
Врешті-решт, Балтаболу вдалося буквально "підійняти" дископлан в повітря, але польотом це назвати було складно... Потужності двигуна "Аргус" AS-10C3 (240 к.с.) не вистачило, щоб нормально полетіти літаку, що важив всього близько 800 кг.
Весь цей час AS6 ламався: права стійка шасі не витримувала навантажень від реактивного моменту повітряного гвинта. І незабаром військовим стало не до сумнівного нововведення, від якого, в результаті, залишилися тільки декілька фотографій невисокої якості.
Експериментальний "Флюгегельрад-11 V2", за деякими даними його не встигли добудувати
ЛЕГЕНДА-1
Але всі ці недоліки властиві саме літакам з нерухомим дисковим крилом. Тоді як серйозною перевагою дискової форми є якраз сполучність з нетрадиційними способами створення підйомної сили. На жаль, тут ми вступаємо в царину легенд...
У другій половині 50-х рр. в мюнхенському видавництві "Леман" вийшла книжка "Секретна зброя третього рейху", написана майором Рудольфом Лузаром. У ній і прозвучали вперше прізвища, перелік яких став потім буквально заклинаннямконспірологів від Уфології: "Шаубергер, Шрівер, Хабермоль, Мітте, Беллонце (у оригіналі - Беллуццо)".
Капітан Рудольф Шрівер і конструктори Клаус Хабермоль та Вальтер Мітте нібито створили дисковий літальний апарат вертикального зльоту і посадки, побудований на літакобудівному заводі "Прага-гбелл", і в першому ж випробувальному польоті - 14 лютого 1945 р. - він досяг висоти 12 400 м і розігнався до швидкості 2000 км/год.
Джузеппе Беллуццо ж, відповідно тому ж джерелу, використовуючи невідомої конструкції двигун Віктора Шаубергера, створив ще досконалішу тарілку, що розбилася під час випробувань аж на Шпіцбергені!
У книзі були також малюнки декількох дисколетів різного типу і фотографія "диску Беллонце", що висить над лісовим аеродромом перед людьми в есесівській формі.
Слід зазначити, що в газетах самого різного штибу така інформація - більш менш розрізнено - з'являлася ще з початку 50-х, і подібні публікації з'являлися й потім.
Стверджувалося, що Вальтер Мітте після війни опинився в Канаді, де, на фірмі "Авро Канадіан", брав участь в розробці літаючого диску AV-9; Клаус Хабермоль, за тими ж джерелами, потрапив в Радянський Союз, де його сліди втрачалися; Беллуццо просто зник; Шаубергер помер в 1958 р., до останньої години заявляючи, що його винаходи не можна відкривати людству, поки на Землі не встановиться загальний та міцний мир.
Мало того. На початку 90-х на Заході
Loading...

 
 

Цікаве