WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Системність до-вестфальського світоустрою - Реферат

Системність до-вестфальського світоустрою - Реферат


Реферат на тему:
Системність до-вестфальського світоустрою
Історію міжнародних систем, як правило, починають із 1648 року - підписання Вестфальського миру, який завершив Тридцятилітню війну та заклав основи міжнародної системи, визначивши коло її елементів та загальні принципи їхньої взаємодії.
В такому підході, звичайно, є доля умовності. Виникнення міжнародної системи неможливо датувати конкретним роком або навіть століттям. Якщо розглянути її як впорядкованість або принцип організації міжнародних відносин, то стане зрозуміло, що виникнення систем міжнародних відносин відбулося набагато раніше 1648 року. Системи, так би мовити, існують там, де їх може побачити дослідник - майже так само, як і закономірності. Тому вибір точки відліку системності в міжнародних відносинах - справа методологічна, а не історична. Відкриваючи хронологію міжнародних систем 1648 роком, як правило, хочуть підкреслити, що саме завершення Тридцятилітньої війни узагальнило декілька важливих процесів - Реформацію, оформлення держави як провідного суб'єкта міжнародних відносин, фактичну дезінтеграцію Священної Римської імперії та запровадження нових принципів балансування в Європі, а також глобалізацію міжнародних процесів внаслідок колонізації - які надалі визначатимуть напрями розвитку та проблеми світової політики, впливаючи не лише на конкретно-історичні співвідношення сил між державами, але й на правила їхньої взаємодії в цілому.
З урахуванням цих міркувань, можна вести мову про системну організованість до-Вестфальського світу. Особливістю такої організації було автономне та відносно відокремлене співіснування декількох систем міжнародних відносин у світі: на Близькому Сході та Середземномор'ї, у Східній Азії та на Індійському півострові, в Північній Америці та в Австралії тощо. Час від часу ці регіональні системи міжнародних відносин взаємодіяли, зливались та знову відокремлювались. Деякі з них загинули без сліду, інші ж істотно вплинули на подальший розвиток світової політики. Цими останніми ми й обмежимо наш аналіз.
Одна з перших регіональних міжнародних систем сформувалася на Близькому Сході. Охоплюючи стародавні держави регіону - Єгипет, держави Месопотамії, східного узбережжя Середземного моря, Ассирію та Хетське царство - ця система міжнародних відносин була заснована на взаємній недовірі, підступності та "рівновазі страху". Така суміш є типовою для до-Вестфальского світу.
Близькосхідна стародавня система міжнародних відносин сформувалася, ймовірно, близько XVIII ст. до н.е., коли послідовні, але завжди безуспішні спроби об'єднати Месопотамію завершилися створенням перших імперій - нетривалої та нестабільної Ассирійської та більш могутньої Вавилонської. Коли вавилонський цар Хаммурапі спромігся поширити свою владу на всю Месопотамію, чого раніше не вдавалося через надзвичайно складні географічні та політичні умови, на Близькому Сході сформувалися політичні умови для розвитку поліцентричних міжнародних структур. Після цього Вавилон перетворився на джерело постійної загрози, стимулюючи таким чином найрізноманітніші коаліції та союзи, проводячи активну зовнішню політику за межами Месопотамії та, врешті, впавши під ударами хетів у XVI ст. до н.е. Приблизно в цей же час в Єгипті розпочинається період Нового царства - епоха найбільш активної зовнішньої політики Єгипту, драматичним наслідком якої стала боротьба за регіональну гегемонію із Хетським царством. Так само, як і Вавилон, Єгипет в цей період виходить за межі "внутрішньої" дипломатії, розширюючи сферу власних економічних та політичних інтересів та зіштовхуючись із іншими регіональними державами. Держава хетів (Хатті) майже одразу після свого утворення в XVII ст. до н.е. перетворилася на впливовий фактор регіональної політики, об'єднавши під своєю владою майже всю Малу Азію. Час від часу центрами сили ставали Елам, Урарту, Ізраїльське царство та міста Фінікії.
Період становлення цієї регіональної системи тривав до інституалізації єгипетсько-хетського конфлікту в першій половині XIII ст. до н.е. З огляду на відносний занепад могутності Вавилону після 1595 р. (в цьому році місто було захоплено хетами) до н.е. та повернення міжнародних відносин у Месопотамії до стану роздробленості, регіональна система міжнародних відносин набула ознак біполярності. Єгипет та Хатті, змагаючись за контроль над Палестиною, втягнулися у тривалий та виснажливий конфлікт, який після грандіозної нічийної битви при місті Кадеш (територія сучасної Сирії) завершився підписанням першого відомого історії мирного договору.
Взаємне виснаження, як і у численних інших випадках регіональних чи глобальних біполярних протистоянь, не принесло користі жодному із суперників. Послаблений Єгипет виявися вразливим до чергового натиску "народів моря"; царство хетів невдовзі зазнало серії невдач у боротьбі із варварами та ахейцями, а близько 1200 р. до н.е. остаточно розпалося. Двадцятьма чотирма роками раніше, у 1224 р. до н.е. ахейцями було взято й знищено місто Трою.
Послаблення могутніх суперників створило на Близькому Сході "вакуум сили", заповнити який випало Ассирії. Піднесення ассирійської держави у IX-VII ст. до н.е. призвело до тимчасового утворення гегемонії в регіональній міжнародній системі, особливо після знищення ассирійським царем Синнахерибом Вавилону у 689 році. Регіональні держави по-різному відреагували на зростаючу могутність Ассирії: частина із них (Елам, Дамаск, Ізраїль) стали ініціаторами створення численних антиассирійських коаліцій; в той час як інші часто підкорялися могутності ассирійського царя, підкріпленій найсильнішою армією того часу. Дилема дрібних сусідів Ассирії стала "вічним питанням" для всіх тих держав, які в майбутньому опинялися в такому ж становищі. Найбільш яскраво її описано в роботі давньогрецького історика Фукідіда "Історія Пелопоннеської війни".
Ассирію періоду Нового царства часто вважають першою в світі імперією, маючи на увазі, що царі Тіглатпаласар ІІІ та Салмансар IV не просто захоплювали численні міста-держави Месопотамії, але утворювали спільний політичний й економічний простір, дбаючи про розвиток торгівлі, збирання податків та ефективне функціонування бюрократії. Але зрештою останнім та найчастіше застосованим аргументом ассирійських "царів всесвіту" була зброя.
Історія Ассирії переконливо демонструє тимчасовість і обмеженість успіхів, що ґрунтуються лише на військовій силі. Агресивна зовнішня політика принесла значні здобутки, але водночас підсилила дію дилеми безпеки, змусивши сусідні держави будь-що шукати можливості знищити грізного ворога. Навіть найбільш поступливі з них підкорялися лише із страху бути знищеними. Зрештою, перша ж невдача ассирійської армії у Вавилоні призвела до ряду повстань, внаслідок яких державу, яка ще тридцять років тому охоплювала величезні території від Ірану до Середземного моря та від Єгипту до
Loading...

 
 

Цікаве