WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Вестфальська система міжнародних відносин - Реферат

Вестфальська система міжнародних відносин - Реферат


Реферат на тему:
Вестфальська система міжнародних відносин
Становлення нової системи міжнародних відносин стало наслідком Тридцятилітньої війни - конфлікту, в ході якого було зруйновано основні підвалини попереднього світового порядку.
Тридцятилітня війна, 1618-1648 - міжнародний конфлікт загальноєвропейського масштабу, боротьба протестантських монархів Німеччини, підтриманих рядом національних держав Європи проти влади Священної Римської імперії, на боці якої виступили католицькі монархи Німеччини, Річ Посполита та папа римський, наслідком чого стало тривале закріплення політичної роздробленості Німеччини та формування Вестфальської системи міжнародних відносин.
На боці Габсбургів (австрійських та іспанських) у війні взяли участь католицькі князі Німеччини, папа римський та Річ Посполита; в антигабсбурської коаліції - Франція, Швеція, Голландія, Данія, Англія, Московське царство та протестантські князі Німеччини, а також антигабсбурські рухи в Чехії, Трансільванії та Італії.
З кінця XVI ст. зближення іспанської та австрійської гілок дому Габсбургів створило можливість для відновлення імперії Карла V. Заважала цьому незалежність німецьких протестантських князів, закріплена Аусбурзьким релігійним миром 1555. У відповідь на спроби імператора Рудольфа ІІ їх підкорити, протестантські князі об'єдналися в Протестантську унію в 1608, яку підтримали Франція та Англія. З іншого боку, католицькими князями було утворено Католицьку лігу у 1609, яку підтримали Іспанія та папа римський.
У 1617-1618 Габсбурги підсилили тиск на Чехію, порушивши т.зв. "Грамоту Величності" імператора Рудольфа ІІ, за якою чеським протестантам дозволялося будувати протестантські церкви. У відповідь на це спалахнуло Чеське повстання 1618-20, першими кроками якого було звернення до Протестантської унії та обрання королем Чехії її голови Фрідріха Пфальцського.
З цього починається перший, чеський, або чесько-пфальцький, період (1618-23) Т. в. Окрім Чехії, повстання проти влади Габсбургів виникли і в інших регіонах, зокрема в Трансільванії. Спираючись на допомогу Католицької ліги (уклавши з нею союз в 1619), імператор Фердінанд ІІ розбив чеських протестантів біля Білої Гори 8.11.1620, після чого почав відновлювати католицтво в Чехії. Війська Католицької ліги та Іспанії зайняли Пфальц в 1621-23 після перемог імперського полководця Тіллі під Вімпфеном та Хьохстом. Землі Фрідріха Пфальцського було конфісковано імператором, Верхній Пфальц відійшов до союзника імператора - Баварії. Період 1621-23 років Т. в. іноді називають Пфальцським.
Другий період Т. в. - датський (1625-29) - характеризується втручанням сусідніх держав у хід війни. Підтримана субсидіями з боку Франції, Англії та Голландії за умовами Гаагської конвенції про субсидії 1625 року, першою втрутилася у війну Данія, розраховуючи захопити південне узбережжя Балтійського моря. Основні сили Голландії при цьому було спрямовано на війну проти Іспанії, що відновилася 1621 року після т.зв. Дванадцятилітнього перемир'я 1609. Французький уряд Ришельє намагався залучити до війни проти імперії Швецію, але останню було втягнуто у війну із союзником Габсбургів, Річчю Посполитою.
Війська імперії та Католицької ліги нанесли ряд відчутних поразок силам антигабсбурської коаліції (перемога імперського полководця Валленштейна над генералом коаліції Мансфелдом при Дессау 25.04.1626; перемога Тіллі над королем Данії Крістіаном IV біля Луттера 27.08.1626) та вигнали війська Данії з території Німеччини в 1627-28. Північну Німеччину було окуповано військами Валленштейна, який планував вторгнення в Данію і розпочав будувати флот. Данія була змушена укласти Любекський мир 1629 року на умовах відновлення довоєнного стану і виходу з війни. Реституційний едикт, виданий Фердінандом ІІ 1629 року, було направлено на підрив положень Аусбурського релігійного миру 1555, протестантські титули оголошувались недійсними. Норми едикту підсилили спротив протестантів владі Габсбурга. В 1628-31 роках розгорнулися бойові дії між Імперією та Францією в Північній Італії - т.зв. війна за Мантуанський спадок, яка іноді виокремлюється як самостійний період Т. в. При цьому метою зовнішньої політики Франції залишалося залучення Швеції до війни. За посередництва Франції, Англії та Голландії між Швецією та Річчю Посполитою було укладено Альтмаркське перемир'я 1629 року, що дозволило Швеції згодом вступити у віну проти Габсбургів.
Третій, шведський, період Т. в. (1630-35) розпочався вторгненням шведського короля Густафа ІІ Адольфа в Північну Німеччину. Швецію підтримали Франція (субсидіями, за умовами франко-шведської угоди в Бервальді 1631 року) та Московська держава (через продаж збіжжя Швеції на пільгових умовах). Цілі Швеції у війні полягали в завоюванні панування в басейні Балтійського моря. Перемігши при Брейтенфельді армію Тіллі 17.09.1631, Густав ІІ Адольф згодом зайняв Мюнхен, столицю Баварії. Армія Саксонії, союзника Швеції за угодою від вересня 1631, вступивши до Чехії, зайняла Прагу.
Валленштейн, відсторонений від керівництва армією в 1630 році, повернувся на свою посаду в 1632. Битва при Лютцені (Саксонія) 6.11.1632 завершилася перемогою шведів, але короля Швеції Густава ІІ Адольфа було вбито.
В 1632 році Московська держава розпочала війну проти Речі Посполитої (т. зв. Смоленська війна), але після поразки під Смоленськом уклала з нею Поляновський мир 1634.
В 1634 році було вбито Валленштейна, після чого об'єднані імперські та іспанські сили здобули перемогу під Нордлінгеном в Південній Німеччині 6 .09.1634. Курфюрст Саксонський уклав із імператором Празький мир 1635, до якого пізніше приєдналися ряд інших протестантських князів. За цією угодою було переглянуто норми Реституційного едикту, в результаті чого вдалося досягти примирення між католиками та протестантами. Празький мир було прийнято майже всіма німецькими князями та вільними містами. Об'єднана імперська армія готувалася до боротьби із рештками шведських сил на території Німеччини.
Франція, невдоволена таким розвитком подій, вирішила вступити у війну у 1635. Останній, франко-шведський, період (1635-48) Т. в. розпочався після укладання шведсько-польського Штумсдорфського договору 1635 року та шведсько-французького Сен-Жерменського договору 1635 року. Бойові дії тривали на великій частині території Європи: в Нідерландах, де голландці та французи протидіяли іспанцям; в Італії, за панування над якою боролися іспанці та французи; в Німеччині; у Франції; на Іберійському півострові, де повстання португальців було підтримане французами; на півночі Європи, де Данія боролася із Швецією.
Після перемог при Віттстоці 1636, при Брейтенфелді 2.11.1642, при Рокруа 19.05.1643, при Янкові 6.03.1645 перевага Франції і Швеції стала очевидною. В той же час вплив англійської буржуазної революції і французької Фронди змусив уряд Франції шукати миру.
Мирні переговори розпочинались і до 1640 року, але просувалися повільно і часто переривалися; бойові дії прицьому тривали. Нарешті, після декількох
Loading...

 
 

Цікаве