WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Польське повстання (1830-1831 рр.) Польський національно-визвольний рух (1948-1849 рр.) і наслідки цього руху - Реферат

Польське повстання (1830-1831 рр.) Польський національно-визвольний рух (1948-1849 рр.) і наслідки цього руху - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему
Польське повстання (1830-1831 рр.) Польський національно-визвольний рух (1948-1849 рр.) і наслідки цього руху.
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЛИСТОПАДОВЕ ПОВСТАННЯ 1830-1831 РР.
2. "ВЕЛИКА ЕМІГРАЦІЯ" І НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ
РУХ У 30-40-Х РОКАХ ХІХ СТ.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
При написанні реферату нами на основі узагальнених і вивчених джерел і літератури зроблено спробу розкрити події в Польщі, а саме: Польське повстання (1830-1831 рр.) та Польський Національно-визвольний рух (1948-1849 рр.) і його наслідки .
Актуальність теми. Польського повстання (1830-1831 рр.) та національно-визвольного руху (1948-1849 рр.) заслуговує нашої уваги. Основною метою Польського повстання та визвольного руху було: відродження незалежної Польщі й об'єднання її розрізнених частин.
Об'єктом вивчення є Повстання в Польщі (1830-1831 рр.) та національно-визвольний рух (1948-1849 рр.) та його наслідки.
Предметом дослідження є передмови та наслідки подій в процесі повстання та визвольного руху в Польщі.
Працюючи над дослідженням автор ставив перед собою за мету висвітлити, на основі вивчених джерел і аналізу наукової літератури, події які розгорнулись в процесі повстання і визвольного руху в Польщі.
Завдання, виходячи із мети, ми ставили перед собою наступні:
- висвітлити події, які відбувалися під час повстання та визвольного руху в Польщі;
- охарактеризувати розвиток і передумови цих подій;
- дати аналіз перебігу подій та їх наслідків.
Хронологічні рамки даного дослідження визначені темою реферату і охоплюють період з 1830 по 1849 роки тобто повстання в Польщі (1830-1891 років) та визвольний рух (1848-1849 років).
Джерельна база. Необхідною умовою для будь-якого історичного дослідження є наявність максимального охоплення наукової літератури. Дані з цього питання можна почерпнути з історіографічних праць та статей. В цих працях ми знаходимо конкретний матеріал, яскраві факти, які розкривають внутрішню сторону подій, що розгорнулися в Польщі ХІХ ст.
Методологія дослідження обумовлює об'єктивний підхід і такі методи дослідження. Як збирання інформації, аналіз документів, вивчення наукової літератури. Все це дало змогу об'єктивно висвітлити проблематику досліджуваної теми.
Структура роботи обумовлена метою та завданням дослідження і побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу, двох пунктів, висновків, списку використаних джерел літератури. Її обсяг 18 ст.
1. ЛИСТОПАДОВЕ ПОВСТАННЯ 1830-1831 РР.
Поділену й поневолену Польщу протягом більш як півстоліття (від початку XIX ст. до середини 60-х років) неодноразово охоплювали революційні настрої і великі національні повстання. Головною вимогою польського визвольного руху було відродження незалежної Польщі й об'єднання її розрізнених частин. Цей рух мав загальнонаціональний ха-рактер, хоча й не всі верстви польського суспільства брали в ньому однакову участь. В умовах слабкості нового промислово-торговельного стану, котрий тільки в другій половині XIX ст. почав відігравати помітну роль у громадсько-політичному житті польських земель, основною рушійною силою, а водночас і керівником визвольного руху на першому його етапі (до середини XIX ст.) виступала патріотично налаштована частина шляхти. Однак слід пам'ятати, що в той час польська шляхта складалася з представників як панівних кіл, так і народних низів. Через це склад учасників і навіть керівників визвольного руху позначався неоднорідністю.
У польському визвольному русі політичні вимоги були тісно пов'язані з вимогами соціальними. Ідеологи його правого крила на перше місце ставили відродження Польської держави і проблему її кордонів, відсуваючи соціальні перетворення на другий план. їхня соціальна програма не йшла далі вимог відновлення Конституції 3 травня 1791 р. Ідеологів лівого крила також турбувала проблема незалежності Польської держави, проте головне завдання руху вони вбачали в боротьбі за демократизацію суспільних відносин. Строкатість складу учасників польського визвольного руху, а також переплетення політичних і соціальних вимог дають підстави стверджувати, що хоча перший етап цього руху традиційно вважається шляхетським за своїм характером, однак не варто применшувати роль, яку відіграли в ньому всі інші соціальні верстви суспільства, як патріоти, так і демократи.
Центром польського національно-визвольного руху після Віденського конгресу стало Королівство Польське. Після нетривалого періоду здійснення відносно ліберального курсу щодо Польщі Петербург починає відходити від нього. Усупереч конституції на Королівство поступово поширювались само-державно-кріпосницькі порядки імперії, що зумовило появу конспіративних патріотичних організацій. Окремі з них мали тільки просвітницький характер, тоді як учасники інших передбачали необхідність збройної боротьби для досягнення національного й соціального визволення. Найвпливовішою організацією було Патріотичне товариство, що діяло протягом 1821-1826 pp. на польських землях Австрії, Пруссії і Росії. Його очолював майор В. Лукасінський, а після арешту останнього - полковник С. Кшижановський. Польське товариство ставило собі за мету відновлення незалежної Польської держави на основі Конституції 3 травня 1791 р.
В ході боротьби з декабристським рухом у Росії, після поразки повстання в Петербурзі в 1825 p., царський уряд розгромив Патріотичне товариство. Проте ідеї товариства, а також діяльність деяких його учасників підготували грунт для національно-визвольного повстання 1830-1831 pp. Ініціативу підготовки повстання взяла на себе нова таємна організація, заснована поручником П. Висоцьким наприкінці 1828р. в Школі підхорунжих піхоти, розташованій неподалік від Варшави. Керівники організації встановили контакт з іншими польськими таємними товариствами.
Початок повстання прискорило повідомлення про те, що імператор Микола І вирішив направити польські війська на придушення французької і бельгійської революцій 1830 р. Увечері 29 листопада 1830 р. (звідси назва повстання - Листопадове) озброєні повстанці під проводом діячів відродженого Патріотичного товариства 77. Набеляка і С. Гощинського напали на Бельведер - резиденцію царського намісника у Варшаві - великого князя Костянтина. Водночас група учасників таємного товариства в Школі підхорунжих, очолювана П. Висоцьким, зробила спробу захопити розташовані неподалік казарми російських військ.
Напад на Бельведер не мав особливого значення, оскільки намісник утік у район зосередження російської армії. Польські генерали відхилили прохання ініціаторів виступу очолити повстання. Однак виступ активно підтримали робітники і ремісники Варшави, які досить легко оволоділи Арсеналом. ЗО листопада польська столиця опинилася в руках повстанців. Російські війська
Loading...

 
 

Цікаве