WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Концептуально-теоретичні аспекти історичних досліджень російських істориків ХІХ – початку ХХ століття - Дипломна робота

Концептуально-теоретичні аспекти історичних досліджень російських істориків ХІХ – початку ХХ століття - Дипломна робота

невтомні пошуки у архівах, реконструювати світоглядні парадигми ХVІІІ ст. Пізніше він видає інші праці присвячені Лейбніцу: "Відношення Лейбніца до Росії і Петра Великого". Римській імперії присвячений його збірник статей "Август і становлення Римської імперії", середньовічній історії - "Будівничі і подвижники Божого царства". Цікавився Герьє і епохою Великої Французької революції, яку він високо оцінював. Французька революція, на його думку, важливаз чотирьох сторін:
по-перше, вона являється результатом розвитку європейської культури ХVІІІ ст;
по-друге, революція була катастрофою феодального порядку;
по-третє, вона завершила процес централізації і об'єднання Франції;
по-четверте, її декларація прав стала великою хартією, Європейської демократії" 96, с.224-225; 35, с.203 . Досконало знав Герьє і теорії Ш.Монтеск'є, Ж-Ж.Руссо, А.Токвіля. Пізніше його концептуальні розробки проблеми Французької революції поглибили учні П.Виноградов, М.Каряєв, Р.Віппер, П.Ардашев, С.Котляревський.
Учнем Д.Л.Крюкова і Т.Грановського був Сергій Михайлович Соловйов (1820-1897), який крім розробки чисельних проблем історії Росії, цікавиться і багатьма питаннями світової історії. В цьому була немала заслуга його вчителя, Д.Л.Крюкова, про якого так писав С.Соловйов : "він ... накинувся на нас з величезною масою нових ідей … за що вічна йому благодарність" 69, с.93-94 . Будучи гегелянцем за своїм світоглядом, С.Соловйов підходить до Європейської історії як до єдиного взаємопов'язаного процесу, в якому сучасне є закономірним наслідком і результатом минулого. Розвиток людської цивілізації розглядає як поступове її наближення до християнських ідеалів. У 1841 р він пише наукове дослідження "Теософічний погляд на історію Росії", в якому висловлює ряд важливих думок:
- Росія має відігравати особливу роль у долі людства;
- існують глибокі психогенетичні відмінності між слов'янськими і романо-германськими народами;
- Древній Рим став першим в історії прикладом знищення національної ідеї;
- Внутрішні чинники є первинними, а зовнішні - вторинними. 26, с.9-41
У 1863 р Соловйов видав дослідження "Історія падіння Польщі", для написання якої використав мемуари російських, польських, французьких дипломатів і воєначальників. Посуті, це була перша в Росії монографія про три поділи Польщі, причому її вихід співпав з повстанням у Польщі. Правда, у своїх оцінках він не уникнув певної тенденційності, так як доказує "історичну неминучість" "падіння" Польщі, а всю вину за її поділи покладає на Австрію і Пруссію (пізніше ця концепція Соловйова стала панівною в радянській історіографії - В.М.).
У 1877 р Соловйов видає монографію "Імператор Олександр І. Політика. Дипломатія". Це була перша спроба в російській історіографії на великому фактичному матеріалі реконструювати історію міжнародних відносин першої чверті ХІХ ст. З концептуальної точки зору дослідження побудовано на протиставленні 2-х крайніх політичних сил в Європі: революції, і двох імператорів: Олександра І і Наполеона І 52, с.48-49 .
У статті "Спостереження над історичним питанням він висловлює думки, що не втратили своєї актуальності і до наших днів:
- "найкращий спосіб для народу - ця пізнавати інші народи і порівняти себе з ними" (звідси випливає важливість знання всесвітньої історії - В.М.). 69, с.238 ;
- "середній стан" - джерело руху вперед, в ньому визрівають ідеї громадянськості, законності і гарантії прав меншості 69, с.295 ;
- Росія є складовою частиною західноєвропейської цивілізації;
- життя європейських народів не механічна сума періодів, а безперервні прояви однієї і тої ж творчої сили в різних тільки форматах 99, с.158 .
Цікавився різними проблемами всесвітньої історії і відомий російсько-український історик Микола Іванович Костомаров (1817-1885) - автор праць "Смутний час", "Гетьманство Івана Виговського", "Богдан Хмельницький", "Руїна", "Мазепа", в яких на великому фактичному матеріалі розкривається і історія міжнародних відносин ХVІІ - ХVІІІ ст. На особливу увагу заслуговує його монографія "Останні роки Речі Посполитої" (128 джерел використав для її написання). Загибель Речі Посполитої він вважає і називає явищем неминучим, невідворотнім, яке випливає з поєднання попередніх і тодішніх обставин. Автор твору рішуче виступає на захист республіки, показу, що Річ Посполита загинула тому, що була республікою, а завдяки ??? суперечливому поєднанню республіканських начал з деспотизмом та кріпосним правом 67, с.158 . Ця праця Костомарова разом з дослідженням Соловйова до наших днів залишаються одними з найкращих концептуальних розробок проблеми занепаду Речі Посполитої.
Не оминули своєю увагою російські історики і країни Сходу і в цьому відношенні знаменною є постать М.Я.Бічуріна.
М.Я.Бічурін (Пічуринський) (1777-1853) став основником нового китаєзнавства і являється автором багатьох фундаментальних праць з історії, географії і культури народів Китаю, Центральної і Середньої Азії, Південного Сибіру і Далекого Сходу. У 1807 р він був призначений головою російської духовної місії в Пекіні і з цього часу до кінця свого життя займається проблемами сходознавства. У 1807 - 1813 рр він працює над перекладом багатотомної китайської історії "Цзи-чжі тул цзень", географічної праці "Да Цін і тул-чжі", збірника "Циглу" ("Чотирикнижжя"). Після приїзду в Росію видає праці "Опис Тібета в нинішньому його стані" (1828), "Записки про Монголію" (1828), "Опис Чжунгарії і східного Туркестану" (1829), "Опис перших 4 ханів з дома Чингісова" (1829). В цих працях Бічурін подає відомості про адміністративний і політичний устрій описуваних країн, заняття, етнічний і соціальний стан населення, описує перипетії політичної боротьби, подає історіографічні етюди [95, с.56-58]. За ці праці у 1829 р він був обраний членом-кореспондентом РАН. У 1834 р виходить дослідження "Історичний огляд ойратів, чи калмиків, з ХV ст до наших днів", за яке був удостоєний Демидівської премії. В 1837 р. здійснює переклад багатотомного зводу законів Цінської імперії "Да Цін Хуей ден", в 1838 р. пише праці "Китайська граматика", "Опис китайських монет" [95, с.61-64]. За 3 роки після цього виходить фундаментальна праця Бічуріна "Статистичний опис Китайської імперії". Такого фундаментального дослідження за свідченнями К.Скачкова, не було ні в одній європейській країні. [95, с.66].
Високо оцінили сучасники вихід і таких праць Бічуріна як " Князівське правління в Імперії", " Землеробство в Китаї ", Китай у громадському і моральному відношенні".
В цілому, М. Бічурін вперше в російський світовій науці поставив питання про самобутність китайської культури і цивілізації, відкинувши модні тоді в Західній Європі теорії Єгипетських чи вавілонських першовитоків китайського народу і в цьому полягає його заслуга перед наукою. Крім того, як писав відомий сходознавець В.Бартольд, завдяки його фундаментальним працям "російська сінологія" ще в 1851- 1852рр.
Loading...

 
 

Цікаве