WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Життєвий шлях і діяльність Йосипа Сталіна - Реферат

Життєвий шлях і діяльність Йосипа Сталіна - Реферат

року. Потім пішло звільнення від посади члена президії Виконкому Комінтерну, а Риків і Томський одержали попередження. Але до повної перемоги було ще далеко. Дуже сильно ускладнювало боротьбу зі сталінською надмірністю те, що кожна публікація Бухаріна в друці кваліфікувалася як антипартійний виступ. І якщо критикуєш Сталіна - виходить, нападаєш на партію.
Утвердження всевладдя Сталіна завершується на лютнево-березневому Пленумі ЦК ВКП(б) в 1937 році. Незважаючи на опір, який чинився, Сталін остаточно закріпив своє одноособове панування в партії й у державі. Проявилося це й у тім, що після Пленуму почалося планомірне масове знищення кадрів партії, які мали ленінське загартування і досвід підпільної боротьби. Ця перемога Сталіна була результатом загального відходу від ленінської концепції будівництва соціалізму, укорінення командно-адміністративного стилю управління справами держави і суспільства, посилення сліпого підпорядкуваннявождю, придушення самостійності партійних і державних кадрів.
4. Повоєнний період життя і діяльності Йосипа Сталіна
По війні Сталін стимулював посилення великодержавного націоналізму російського народу, який присвоїв собі месіяністичну ролю "визволителя" і "старшого брата" інших народів. Супроти деяких малих народів СРСР Сталін з помсти за поразки першого періоду війни застосував політику національної дискримінації і ґеноциду, включно до виселення з їх територій (німці Поволжя, кримські татари, чеченці, інґуші, калмики). "Українці уникли цієї долі тому, що їх було занадто багато, і не було місця, куди їх виселити" (Микита Хрущов). У 1945 - 50 Сталін жорстоко розправився з рухом опору на Західній Україні й у Литві, вислав мільйони тих, що побували в німецькому полоні, й цивільного населення до концентраційних таборів. По війні посилив реґламентацію культ. життя, загострив русифікаційний курс у неросійських республіках, що увійшло в історію п. н. "Ждановщина" (див. Жданов А.). Під наглядом Сталіна офіційна історична наука змінила орієнтацію з критики політики Російської Імперії на похвали рос. царям та виправдання їх колоніяльних завоювавань як явища "проґресивного"
Сталін зосередив і формально всю владу в своїх руках (від 1941 - гол. уряду, нарком оборони і головнокомандувач збройних сил СРСР, від 1945 зі званням генералісимуса), пишався порівнюванням його з царем Іваном IV і Петром І. Безоглядно жорстокий диктатор, С., базуючися на традиціях рос. самодержавства, створив тоталітарну диктатуру на зразок сх. деспотій, усюди бачив змови, попереджаючи їх кривавим терором. Останнім у задумі С. було винищення єврейства, розпочате під гаслом боротьби проти "безрідних космополитів", але довершенню цієї акції перешкодила його смерть.
Сталін не був теоретиком, незважаючи на томи його "повних творів", і під сталінізмом розуміють не доктрину, а створену Сталіним монопартійну диктатуру, практику поліційного терору з показовими судами і самообвинуваченнями, з концентраційними таборами, безпощадною ліквідацією противників (часто уявних), народовбивством, безконтрольною диктатурою "вождя" партії, якому підпорядковані виконавча, законодавча і судова влада в централізованій радянській державі.
По смерті Сталіна на XX з'їзді КПРС (1956) частково критиковано так званий культ особи, однак не розкрито всіх злочинів сталінського режиму. На XXII з'їзді (1961) критику продовжено - ухвалено забрати забальзамоване тіло Сталіна з ленінського мавзолею і поховати під кремлівською стіною, перейменувати всі міста, селища, області, вулиці, площі, що носили його ім'я, знищити його пам'ятники, побудовані за його життя. Але з приходом до влади Л. Брежнєва (1964) відбувається поступова реабілітація Сталіна, відроджується неосталінізм, застосовуються у нових обставинах сталінські методи: геноцид, масові арешти, закриті суди, психіатричні лікарні для противників режиму, насильна русифікація, умотивована теорією т. зв. радянського народу, відродження "культу особи" (Л. Брежнєва) тощо.
Висновок
Отже, можна зробити наступні висновки:
Можна однозначно стверджувати, що єдиновладдя Сталіна склалося не відразу. Роки потрібні були для того, щоб Генеральний секретар узурпував владу. Так, поступово, але неухильно виростала своєрідна піраміда диктаторської, антинародної влади, на вершині якої виявився всемогутній Сталін. Диктаторська влада поширювалася на всі сфери життя - економіку, політику, культуру. Система такої влади, створена при Сталіну, виключала свободу особи в її демократичному і гуманістичному змісті. Більш того, була створена атмосфера, при якій про волю навіть рідко відкрито говорилося і писалося. І чим більше порушувалася воля, тим менше про неї згадувалося, а якщо і згадувалося, те в одному ключі - про "монолітну єдність" навколо товариша Сталіна. Риси характеру, вмілий аналіз ситуації, що складається, історична обстановка - усе це допомогло Сталіну домогтися своєї мети, одержати необмежену владу над величезною, багатонаціональною країною.
Диктаторські методи управління самого Сталіна копіювалися і тиражувалися переважною більшістю партійних і державних діячів, як у центрі, так і на місцях. Прикладом цьому служать локальний відомчий культ наркома НКПС Л. Кагановича чи армійський культ К. Ворошилова. Навіть зовнішній вигляд керівники приводили у відповідність Великому Вождю.
Тому, що біля керма партії виявився один Сталін, сприяла і слабість демократичних інститутів держави (партії). Шляхом спочатку політичних інтриг, а потім прямих репресій, він зумів домогтися свого. Маніпулюючи суспільною свідомістю, використовуючи ідеї вірності марксизму-ленінізму, Сталіну вдалося здійснити те, що його авторитаризм переріс у тоталітаризм.
Список використаної літератури
1. Бережков В.М. Поруч зі Сталіним. - М., 1998.
2. Боффа Дж. Історія Радянського Союзу. Т. 2. - М., 1990.
3. Верт Н. Історія радянської держави 1900-1991. - М., 2000.
4. Гиренко Ю.С. Сталін - Тіто. - М., 1991.
5. Зевелев А.І. Джерела сталінізму. Лекція до курсу "Політична історія XX століття". - М., 1990.
6. Зеленін І. Е. Селянство і влада в СРСР послу революції зверху // Питання історії. - 1996. - №5.
7. Історія Батьківщини / В.П. Смирнов, В.И. Старців, Б.А. Старков, Г.М. Смирнов. - М., 1992.
8. Медведєв Р.А. Вони оточували Сталіна. - М., 1990.
9. Орлів А.С. Хрестоматія по історії Росії. - М., 2000.
10. Осмислити культ Сталіна. - М., 1989.
11. Політична історія: Росія - СРСР - Російська Федерація. Т 1-2. - М., 1996.
12. Сталін И.В. Коротка біографія, - М., 1947.
13. Старков Б.А. З історії опору режиму особистої влади // Вісник вищої школи. - 1990. - №17.
14. Такер Р. Сталін. Шлях до влади. 1879-1929. - М., 1991.
Loading...

 
 

Цікаве