WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Життєвий шлях і діяльність Йосипа Сталіна - Реферат

Життєвий шлях і діяльність Йосипа Сталіна - Реферат

тому ж році поступив у Тифлісську православну духовну семінарію на повне забезпечення. Обдарований, старанний, працьовитий син шевця, замість смиренної покірності перед старшими, котру система освіти прагнула прищепити, демонструвавнезалежність, сміливо запитуючи вчителя, яким чином відстаючі учні могли б поліпшити свої оцінки. Однак сам він з труднощами сприймав критику.
2. Становлення Йосипа Сталіна як партійного діяча
Завжди впевнений у своїй правоті він ніколи не відступав від сказаного. Положення в семінарії погіршувалося ще і тим, що ефективно діяла система доносів, постійного стеження з боку ченців, погроз закриття в "темну кімнату" за порушення суворих правил. Через багато років, у бесіді з німецьким письменником Емілем Людвігом Сталін пояснив, що стати революціонером-марксистом його змусили "знущальний режим" і "єзуїтські методи семінарії". "Знущальний режим" поза всяким сумнівом, сприяв перетворенню семінариста Джугашвілі в революціонера. Але тут зіграли свою роль і інші обставини і, насамперед той факт, що непокора перетворилася в семінарії вже в традицію". Незабаром, разом з іншими слухачами Йосип взяв участь у створенні підпільного кружка молодих соціалістів. На той час змінилося і його відношення до навчання, він вже не намагався бути першим, а був успішним тільки по двох предметах, що його особливо цікавили - цивільній історії і логіці. Відносини з товаришами і манера триматися теж перемінилися. Раніше живий, веселий і товариський хлопчик став замисленим і замкнутим, у молодого Джугашвілі стали з'являтися прихованість і похмура відчуженість, характерні для нього в більш пізні роки, здобув він популярність і тим, що легко ображався навіть на самі безневинні жарти. Проте, він продовжував відчувати потребу відрізнитися. Наслідком того став його вступ у серпні 1898 року в ряди РСДРП. У 1899 році Йосип був виключений з випускного класу семінарії за участь у марксистських кружках.
Залишивши навчання, Джугашвілі продовжував працювати пропагандистом кружка самоосвіти робочих залізничних майстерень Тифлісу. У 1901 році його вперше заарештували за організацію в Тифлісі першотравневої демонстрації, і з тих пір він вів життя професійного революціонера-підпільника. По наведеним в офіційній біографії відомостям, між 1902 - 1913 роками Джугашвілі заарештовувався 8 разів, відправлявся в заслання у віддалені північні і східні райони країни 7 разів, і втікав з місць заслання 6 разів.
Повернувшись в Тифліс після першої втечі в лютому 1904 р. Джугашвілі ховався на квартирі соціал-демократичного активіста Міхо Бочорідзе і знову з головою пішов у підпільну партійну роботу. У наступні місяці він їздив по Закавказзі по партійних справах і відвідав у червні Баку, восени побував у Кутаїсі і Батумі. До деяких обставин ранніх етапів революційної кар'єри Джугашвілі, які не викликають сумніву, відноситься і той факт, що він прийняв більшовизм без усяких коливань, як тільки усвідомив собі суть питань, що послужили причиною внутріпартійних розбіжностей. У мандрах по Закавказзі після втечі з заслань, Йосип Віссаріонович відстоював ленінську позицію.
Російська революція 1905 року, яку Ленін згодом назвав "генеральною репетицією" була масовим, стихійним, загальнонаціональним бунтом, зокрема в Закавказзі, де глибоке соціальне невдоволення збільшувалося національними утисками, хвилювання були особливо бурхливими. Джугашвілі активно брав участь у грузинських подіях 1905 р., але його революційна роль не була особливо помітною. Він виступив на деяких масових мітингах, випустив кілька агітаційних прокламацій і написав ряд статей, які стосувалися революційної ситуації і внутріпартійних розбіжностей. Однак Йосип Віссаріонович брав участь у подіях того часу й в іншій ролі, є небезпідставне припущення, що "експропріаціями" у Закавказзі, зокрема нападом на Тифлісський Державний Банк, у червні 1907 року, закулисно керував Джугашвілі.
Не слід, однак, забувати, що первісною діяльністю соціал-демократичного практика Джугашвілі була пропаганда. Поширення ідей марксизму серед робітників, по суті, було викладанням, тим більше що пропагандисту звичайно доводилося мати справу з малоосвіченими людьми. Розуміння основних принципів марксизму й уміння роз'ясняти їх простим робітникам були головними перевагами професійного революціонера. Взагалі в Закавказзі Коба цінувався як другий Ленін і вважався кращим знавцем марксизму. Очевидно, що в соціалізмі Маркса молодий Джугашвілі вбачав, насамперед, Євангеліє класової боротьби. У свою чергу Леніна він почитав як захоплений учень, вважаючи його найбільшим тлумачем марксизму в російському русі. А причин для захоплення було чимало: у - перших, ленінська концепція організації професійних революціонерів підкреслювала важливу роль людей, подібних Джугашвілі, агітаторів і пропагандистів; по-друге, на Йосипа Віссаріоновича зробив глибоке враження войовничий характер вчення Леніна. Його залучав образ марксиста, який горів ненавистю, який закликав російський народ на боротьбу в ім'я соціалізму. По-третє, ленінська концепція революційної партії сприяла виникненню нового і важливого в психологічному відношенні почуття групової солідарності, відчуття приналежності до співтовариства обраних.
Почавши свою діяльність на Кавказі, Сталін згодом висунувся на загальноросійський рівень. У 1912 році, після Празької конференції РСДРП(б), заочно був кооптований до складу ЦК партії й очолив його Російське бюро. У той же період він приймає свій всесвітньо відомий псевдонім і публікує під ним свою першу велику теоретичну роботу - "Марксизм і національне питання", високо оцінену В.І.Леніним. Псевдонім "Сталін" він вибрав по співзвуччю з псевдонімом "Ленін", ще і тому що він звучав зовсім по-російськи. А також його друге прізвище було похідним від слова "сталь" і символізувала непохитну волю і рішучість.
З 1913 по 1917 рік знаменних подій у житті "полум'яного колхідця" не відбувалося, він знаходився в засланні в Туруханську. З травня 1917 року Сталін член Політбюро ЦК. Сталін не довго мирився з правом мати лише дорадчий голос у відтвореному Центральним Комітетом Російського бюро. Після первісного холодного прийому він з успіхом затвердив свої позиції. Незважаючи на важливу і, як виявилося потім, невдалу роль, яку довелося зіграти Сталіну в партійних справах у перші тижні після лютневої революції, його дії в березні (редагування газети "Правда") не обернулися для нього негативними наслідками. Переобраний на Квітневій конференції в Центральний Комітет партії, він, нарешті, стає не кооптованим, а обраним членом. Більше того, по числу отриманих голосів він виявився на третьому місці після Леніна і Зинов'єва. Головна причина цього успіху крилася, імовірно, у тому, що Сталін тепер
Loading...

 
 

Цікаве