WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Життя і творчість Миколи Некрасова - Реферат

Життя і творчість Миколи Некрасова - Реферат

Задумуючись в дитинстві про її сумну долю, він вже в ті роки навчився співчувати всім безправним, пригніченим жінкам.
Некрасов запевняв, що саме страждання матері пробудили в ньому протести проти пригнічення жінки ("Тройка", "Мороз", Красный нос" і ін.)
Навіть у хлопчачих справах і затіях проявилася його сильна воля.
Одного разу, пізньої осені, підстрелив на Печельському озері дику качку. Озеро біля берегів було покрите льодом. Собака, злякавшись холодної води, не стрибнула заздобиччю. Десятилітній мисливець, довго не думаючи, стрибнув у льодяну воду, поплив за качкою і віднайшов її.
"Це коштувало йому хворобою, але від полювання не відмовився" - писала сестра Некрасова в статтях про нього.
Семирічним хлопчиком, почувши від няні, начебто вночі в саду гуляють чорти, він в ту ж ніч пішов у темній сад - на одноборство з чортами. Йому було страшно до безтями, але він не вернувся додому, поки не обійшов всі кущі і дерева.
Сошла мне даром эта ночь,
Но если б друг какой иль враг
Засел в кусты и закричал,
Иль даже, спугнутая мной,
Взвилась сова над головой, -
Наверно б, мертвый я упал!
Настирливість і хоробрість були його головними рисами характеру. Навчаючись верхової їзди, він те і робив, що падав.
Був день, коли він вав вісімнадцять разів. Але в результаті став хорошим вершником. З того часу, як згадувала його сестра він уже не боявся ніякого коня, і сміливо сідав на скаженого жеребця.
Добиватися своєю ціною будь-якого подвигу любої праці стало з дитинства для Некрасова законом.
У 1832 році майбутній поет разом з своїм братом Андрієм поступив в перший клас Ярославської гімназії. Єдиний спогад який залишився в його поезії від гімназійних років вмістився в два віршовані рядки:
...придешь бывало в класс
И знаешь: сечь нагнут сейчас.
Батько не хотів платити за науку сина, сварився з його вчителями, які були поганими неввічливими, вимогами тупої зубрили. Звичайно, хлопець не любив своєї школи, і відвідував з великим небажанням. На щастя, в ці роки він полюбив читання. Читав, що попало, головним чином журнали. Велику увагу привернула революційна ода Пушкіна "Вольность", а також поема Байрона про свободолюбного і хороброго корсаря (так в старовину називалися морські розбійники).
Там в гімназії виявився в ньому талант сатирика: хлопчик почав писати епіграми на вчителів і друзів .
В липні 1837 року Некрасов покинув гімназію.
Батько вирішив відправити його в Петербург, в Дворянський полк - так називалася військова школа, яка славилася жорстокою муштрою.
Можливість поїздки в столицю захопила Некрасова, так як він уже декілька років таємно писав вірші і мріяв надрукувати їх в столичних журналах.
В кінці липня 1838 року шістнадцятилітній підліток приїхав в Петербург з рукописами роману, з зошитом віршів і декількома рублями в кишені.
Ще в селі, коли він тільки збирався в Петербург, його мати бажала, щоб син став освіченою людиною, не раз говорила йому що він повинен поступити в університет.
В Петербурзі Некрасов відшукав земляків, які вчилися разом з ним у Ярославській гімназії, і вони нарадили його виконати бажання матері. Некрасов став готовитися до здачі екзаменів в університет, і навіть не зробив спроби поступити, в те військове училище куди направив його батько. Дізнавшись про це, батько розсердився і написав грізний лист, де сповістив непослушного сина, що не буде висилати гроші, якщо він порушить батьківську волю.
Свою погрозу батько виконав. Юнак залишився в столиці без всяких засобів існування. Він часто голодував, не мав постійного житла. Цілу зиму ходив без теплого пальта. Але його привалювала літературна робота і заради неї він погодився н пів-голодне життя.
Незабаром Некрасов виконав бажання матері. В вересні 1983 року поступив вільним слухачем в університет.
Деякі його вірші були надруковані в різних журналах, але за них майже нічого не платили і він продовжував головувати.
В 1840 році Некрасов з допомогою друзів надрукував книжку юнацьких віршів під заголовком "Мечты и звуки". Книжка не мала успіху. Проте поет не впав у відчай, він почав ще більше працювати. В 1840-1841 роках він написав стільки віршів, повістей, казок, фельєтонів, критичних заміток, рецензій, комедій, скільки нікому н написати за все життя.
Кількість робіт з кожним роком росла. В 1843-1845 роках Некрасиво друкував вірші і статті під псевдонімами. Перепельський, Пружинін, Бухалов, Іван Бородавкін, Пархоменко, Ник-Нек, Назар Вимочкін і інші.
В цей час Некрасов познайомився з великим російським критиком, революційним демократом Белінським, який любив юного поета, з його ненависть до народних ворогів. Вони часто розмовляли про все, що відбувалося в країні. Некрасов зрозумів, що пограбування трудящих є багатовікова система, узаконена державним устроєм. Йому стало зрозуміло, що весь добробут "Сильный и сытых" заснована на експлуатації мільйонів людей, пригнічених поміщиками і буржуазією.
Белінський вимагав від сучасних письменників правдивого відображення російської діяльності. Творчість Некрасова відповідала цим вимогам. Під впливом Белінського він звернувся до реальних сюжетів, підказаних йому життям; став писати простіше, без всяких прикрас, і тоді в ньому проявився свіжи, багатосторонній й глибоко правдивий талант.
Белінський перший пробудив революційну свідомість в Некрасова. Поет до кінця життя залишався вдячний вчителю і завжди згадував ті уроки, які одержав від нього:
Ты нас гуманно мыслить научил,
Еда ль не первый вспомнил о народе,
Едва ль не первый ты заговорил
О равенстве, о братстве, о свободе…
Другим вчителем Некрасова був Гоголь. Некрасов все життя ставив його поряд з Белінським. "Мертві душі", "Ревізор" були для нього вищими зразками реалістичного мистецтва.
Гоголь як і Белінський для Некрасова був "народним заступником", великим вождем своєї батьківщини на шляху свідомості, розвитку, прогресу.
У Некрасова є вірш про Гоголя, який закінчується такими рядками:
Со всех сторон его клянут
И только труп его увидя,
Как много сделал он, поймут,
И как любил он - ненавидя!
"Любить - ненавидя" - цьому навчився Некрасов у своїх великих наставників.
Любити свій народ для Некрсова, як для Гоголя і Белінського. Означало ненавидіти його гнобителів, і тому поезія Некрасова в ті роки (починаючи 1845 р.) стала поезією гніву. Він висміював с своїх віршах поміщиків ("В

 
 

Цікаве

Загрузка...