WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Життя і творчість Миколи Некрасова - Реферат

Життя і творчість Миколи Некрасова - Реферат


РЕФЕРАТ
Життя і творчість Миколи Некрасова
ПЛАН
1. Дитячі роки.
2. Навчання в гімназії.
3. Петербург. Початок літературної творчості.
4. Знайомство з Белінським.
5. Другий вчитель Некравоса.
6. Початок "Современника"
7. Творчість Некрасова в 50-ті роки.
8. Розпад "Современника"
9. Журнал "Отечественные записки"
10. Тема "Кому на Руси жить хорошо"
11. Тема декабристів у творчості Некрасова.
12. "Последние песни". Хвороба і смерть поета.
Микола Олексійович Некрасов є одним з тих славних діячів російської літератури, що ними законно пишається світова література.
Діяльність Некрасова тривала близько сорока років та була надзвичайно різноманітна: він був редактором видатних російських журналів ХІХ століття - "Современник" і "Отечественные записки", невтомним видавцем, талановитим журналістом, прозаїком, геніальним поетом.
"Сестрою народу" називав Некрасов свою музику. Глибока правда цього самовизначення стверджується не тільки творчістю Некрасова, що була одним з найбільших досягнень російської літератури, але й усім життям поета - демократа, сповненим горіння й боротьби за справу народу. Народився Микола Олексійович Некрасов у містечку Юзвині Вінницького повіту, Подільської області, 10 грудня 1821 року. Його батько, Олексій Сергійович, небагатий поміщик, служив в той час в армії капітаном. Коли хлопчикові було близько трьох років, він вийшов у відставку оселився в родовому маєтку Грешневі, Ярославської губернії, на Волзі. Тут, в селі поет провів своє дитинство.
Біля будинку був старий, запущений сад, обгороджений глухим парканом. Хлопчик зробив в паркані отвір і в той час коли батька не було вдома, скликав до себе селянських дітей.
Діти зібрались в сад і накидались на яблука, груші, смородину, вишні.
Але треба було тільки няні крикнути: "Барин, барин іде" - як вони миттю зникали.
Звичайно, міському сину не дозволялось дружини з дітьми кріпаками. Але маючи вільну хвилину, хлопчик тікав через той же отвір до свої сільських друзів, йшов з ними в ліс, купався з ними в річці Самарка.
Їхній будинок стояв біля самої дороги, а дорога в той час була багатолюдною й гамірною. Хлопчик, щоб ніхто не бачив, забирався через огорожу саду, знайомився на дорозі з робочим народом: з малярами, з ковалями, пічниками, землекопами, які проходили з села в село з міста в місто в пошуках роботи.
Через багато років, уже відомим поетом, Некрасов згадував про своє дитячі враження:
Под наши густые, старинные вязы,
На отдых тянуло усталых людей.
Ребята обступят: начнутся рассказы
Про Києв, про турку, про чудных зверей…
Рабочий расставит, разложит снаряды -
Рубанки, подпилки, долота, ножи:
"Гляди, чертенята!" А дети и роды,
Как пилишь, как лудишь - им все покажи.
На все життя зберіг поет любов до волзької природ. Любов до лісів, полів своєї вітчизни, до її весняного "Земного шуму", також зродилася в його ранні дитячі роки. Він палко захоплювався рідною природою, красою її зелених просторів.
Одного разу, повернувшись із закордонної поїздки, поет відмітив в одному із рукописів, що природи Грешнева йому наймиліша за інші прославлені заморські краї: Я посещал Париж, Неаполь, Ниццу,
Но я нигде так сладко не дышал,
Как в Грешневе.
Не знати чи зміг би поет створити безсмертні пісні про природу, якби не зріднився з нею з перших літ свого життя.
Дитячі спогади Некрасова зв'язані з Волгою, якій він потім присвятив стільки ніжних і повних захвату віршів. "Благсловння река, кормилица народа!" - говорив він про неї.
"Проте тут, на цій "благословенной реке" йому довелося випробувати перше глибоке горе.
Він бродив по березі в жарку погоду і раптом почув стогін, він побачив бурлаків, які брели вздовж ріки,
Почти пригнувшись головой
К ногам, обвитым бечевой.
Вони стогнали від тяжкої роботи. Зляканий хлопчик довго біг вслід за ними. Коли бурлаки зупинилися для відпочинку, він наблизився до їхнього вогнища. Він почув слова - хворого, замореного тяжкою працею чоловіка, який говорив товаришам, кабы к утру умереть, так лучше было бы еще".
Його слова розхвилювали Некрасова до сліз.
О, горько, горько я рыдал,
Когда в то утро я стоял
На берегу родной реки,
И в первый раз ее назвал
Рекою рабства ми тоски!
В хлопчика рано проявилася та "страстность к чужому страданию", яка зробила його великим поетом.
Жвавий, здається безтурботний дворянський хлопчик став уже в ті ранні роки задумуватися над жорстокістю життя. Рано відкрилося йому видовище бід народних, до якого інші діти не були такими чутливими.
По дорозі, яка проходила поряд з двором Некрасових, гнали в Сибір арештантів, закованих в кайдани. Майбутній поет на все життя запам'ятав "печальный звон - кондальный звон", який розносився на цій "проторенной цепями" дорозі.
Ще одне горе бачив Некрасов - горе в рідній сім'ї. Його мати, Олена Андріївна мрійлива, високоосвічена, культурна жінка, дуже страдала в заміжжі. Чоловік у н був жорстокий і грубий. Цілими днями вона залишалася в садибі одна, а чоловік постійно роз'їжджав по сусідніх поміщиках: його улюбленими розвагами були карти, випивка, собаче полювання на зайців. Бували такі дні коли мати цілими днями грала на роялі і плакала, співала про свою важку долю. "Вона була співачкою з чудовим голосом" - згадував пізніше поет.
З повагою відносилася вона селян-кріпаків, які належали її чоловікові, і нерідко заступалася за них, коли він погрожував їм розправою. Але спроби заступитися за кріпаків не завжди були вдалими. Були випадки, що чоловік накидався і на неї з кулаками. Можна тільки уявити, як ненавидів у ці хвилини син свого батька!
Олена Андріївна добре знала світову поезію і часто переказувала малолітньому сину ті уривки із творів великих письменників, які були зрозумілі для його віку. Через багато років, уже старшою. Людиною, він згадував у вірші "мать". И голос твой мне слышался впотьмах,
Иполненный мелодии и ласки,
Которым ты мне сказывала сказки
О рыцарях, монахах, королях.
Потом, когда читал я Данта и Шекспира,
Казалось, я встречал знакомые черты:
В моем уме напечатлела ты.
Здається, не було такого поета, який так часто, із такою любов'ю підносив образ матері в своїх віршах. Цей трагічний образ назавжди увіковічений Некрасовим в таких віршах "Родина", "Мать", "Рицар на час", "Батюшки - баю", "Нестастные" і інші.
Loading...

 
 

Цікаве