WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Розвиток США у ХVII-ХVIII ст.ст. - Реферат

Розвиток США у ХVII-ХVIII ст.ст. - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Розвиток США у ХVII-ХVIII ст.ст.
ПЛАН
1. Джерела державності США
2. Декларація незалежності
3. Формування влади штатів
4. "Статті конфедерації"
5. Конституція 1787 року і Білль про права
Список використаної літератури
1. Джерела державності США
На формування державного ладу Америки вплинула Англійська політична спадщина.
Англійські поселенці принесли із собою політичні ідеї, що розвивалися в Англії в плині сторіч.
До 1600 Англійський уряд надавав своїм громадянам цивільні і політичні волі: розширення справ у суді присяжних. В англійській системі керування існували 2 принципи: 1) обмеженість повноважень уряду і 2) представницька влада. Вони і вплинули на подальший розвиток Америки, тому що була прийнята частина англійської системи.
Англійський Білль про права 1689 року дуже важливий для американських колоністів, він розмежовував права й обов'язки правителя, застосовувався до американських поселенців - вихідцям з Англії, у тім же ступені, що і до англійців.
Однієї з передумов американської революції: послужило припущення про те, що колоністи позбавлені основних прав, закладених у Біллі.
Незважаючи на фрагментарність і уривчастість своєї діяльності колоніальні уряди заклали основи національної державності.
Серед них найбільш важливі:
1) писана конституція, що гарантує основні волі і відмежовує силу уряду;
2) законодавчі органи, що були представлені виборними представниками;
3) поділ влади.
Ключовою рисою в период колоній було керування у відповідності з письмовим планом. Мейфлауерська угода першопоселенцы підписали в 1620 році, що є першим прикладом колоніального самоврядування. (41 чоловік, представники всіх родин, що прибули в Америку брали участь у розробці Мейфлауерської угоди).
Вони розуміли, що потрібні правила, щоб керувати своїм укладом, щоб вижити на цій землі.
Представницька влада стала невід'ємною правовою традицією в Америці задовго до оголошення своєї незалежності в 1776 році.
Губернатор як представник монарха виконував накази короля, він також втілював у життя закони, що приймалися колоніальними законодавчими органами.
2. Декларація незалежності
Декларація Незалежності говорить: "Усі люди створені рівними, усі вони обдаровані своїм творцем деякими невід'ємними правами, до числа яких відносяться право на життя, волю, прагнення на щастя. Для того, щоб гарантувати людям ці права, створюється уряд... Усякий раз, коли форма правління починає суперечити цим цілям, право народу - змінити її, або зовсім знищити і заснувати новий уряд".
1 липня 1776 року Континентальний конгрес, відповідно до прийнятого раніше резолюцією, приступив до обговорення питання про проголошення незалежності.
Погляди Джефферсона, що знайшли вираження в Декларації, відбивали досвід самих американських колоній, їхні власні демократичні традиції, що склалися за півтори сотні років з часів підстави перших американських поселень.
Д.Джефферсон, за словами D.Malone: "бачив не мету, а засіб, і був набагато більш зацікавлений у тім, що повинно піти за формальним відділенням, чим у самій по собі акції відділення".
Багато положень декларації незалежності не утратили свого значення і зараз. Вони усе ще актуальні, тому що очікують свого рішення. Саме в цьому змісті можна говорити про Декларацію як про "хартію американської демократії".
Можна без перебільшення сказати, що для Америки це була віха, за якої починався новий етап у розвитку країни.
3. Формування влади штатів
Поряд з діяльністю Континентального конгресу важливим етапом на шляху становлення нової державної влади було обрання місцевих асамблей і конвентів замість розпущених раніше колоніальних адміністрацій.
Багато чого в цей час зважувалося з ініціативи масових демократичних організацій "Синів волі", Комітетів чи зв'язку безпеки, що придбали особливий вплив до середини 70 х рр. Цього впливу вони не втратили і після проголошення незалежності. Діяльність асамблей протікала у відомій мері по контролем Комітетів зв'язку і безпеки. Поступово асамблеї здобувають самостійність. Одна з головних цілей імущих груп полягала в тім, щоб в ім'я ствердження власної влади обробитися від Комітетів зв'язку.
Відповідно до знову прийнятих Конституцій, кожна з колоній розробила свою систему керування, що мало чим відрізнялася від колишньої по своїй структурі. Склад людей змінився. Майже у всіх штатах глава виконавчої влади - губернатор, а не королівський ставленик, що підзвітний його законодавчим асамблеям, що обрали, або (Нью-Йорк і Массачусетс) обрані прямим голосуванням, у цьому випадку губернатор менш залежний від асамблеї. В усіх штатах (крім Нью-Йорка, Делавера і Південної Кароліни) губернатор обирається на 1 рік. Як відзначає Г.Вуд: "сама по собі "ідея" губернаторської влади багатьом представникам лівого крила вігів показалася "занадто монархічної". Тому були прийняті міри до обмеження влади губернаторів.
Найвищою мірою показова для умов становлення нової державної влади картина склалася в Меріленді. 21 травня 1776 року місцева законодавча асамблея прийняла резолюцію, відповідно до якої її делегатам на Континентальному конгресі рекомендувалося голосувати проти проголошення незалежності. Хоча всупереч цій інструкції делегати Меріленда підтримали Декларацію незалежності, більшість політичних лідерів цієї колонії були набудовані проти незалежності, побоюючись, що відділення від Англії серйозно ускладнить внутрішнє становище і приведе до безладь.
У результаті роботи мерілендського конвенту в серпні - вересні 1776 року була прийнята Конституція, доповнена потім у листопаду декларацією прав.
Віргінія - перша з американських колоній прийняла конституцію, ставши самостійним штатом ще до проголошення Декларації незалежності США. 18 червня 1775 року віргінський конвент схвалив Декларацію, що проголосила право на життя, волю і власність. Декларація штату установила, що основою нової влади є принцип народного суверенітету, що закони можуть прийматися і скасовуватися тільки "представниками народу", обраними в асамблею. Вона проголосила волю печатки, віросповідання і право рішення споровши в суді присяжних. Проект Декларації був запропонований багатим віргінськ плантатором і суспільним діячем Джорджем Мейсоном.
29 червня 1776 року схвалена віргінська конституція. Вона носила помірний характер, відбиваючи настрою учасників конвенту, більшість з який були плантаторами, що не мали "ні найменшого бажання вести справу до політичної і соціальної революції" (по словам Малоне).
За Віргінією схвалила Декларацію прав і конституцію Пенсільванія.
Усього лише 4 штати проголосили в 1776 році Декларацію прав, інші обмежилися прийняттям конституцій, уключивши, щоправда, у них положення про права людини.
Пенсільванська Декларація прав і конституція були, мабуть, самими демократичними з усіх Декларацій прав і конституцій того часу. "Саме вПенсільванії самі радикальні ідеї у відношенні політики і конституційної влади, проголошені революцією нашили своє відображення". Це порозумівалося значною мірою тим, що обраний для вироблення конституції пенсільванський конвент по своєму складі був набагато більш демократичним, чим у Віргінії й інших штатах. У ньому були досить широко представлені дрібні і середні власники "внутрішньої країни". Принцип "не порушити прав приватної власності" дотримувався свято. Але в рамках буржуазно-демократичних норм пенсільванська конституція виявилася самою радикальною конституцією революційної ери.
Пенсільванська Декларація прав повторювала багато положень Віргінської Декларації прав, укладачі, безсумнівно, запозичали деякі положення, але пенсильванская Декларація прав пішла набагато далі. Це
Loading...

 
 

Цікаве